Україна - Туркменистан: "Поєднуючи берега, з'єднуємо країни"

Мостобудівники української державної корпорації "Укртрансбуд" завершили будівництво грандіозної споруди - стратегічного для Туркменії залізничного мосту через Амудар'ю.

Вартість моста Атамурат - Керкічі протяжністю майже в півтори тисячі метрів склала 123 млн. доларів, і, що важливо, він здатний витримувати підземні поштовхи силою в 9 балів за шкалою Ріхтера.

Як вважають фахівці, будівництво залізничного мосту через Амудар'ю дозволить прискорити розвиток одного з найбільш перспективних і багатих природними ресурсами регіонів Туркменії - правобережжя Амудар'ї.

Сьогодні наш співрозмовник, президент української державної корпорації з транспортного будівництва "Укртранссстрой" Віктор Блонський.

Питання: Закінчено роботи з будівництва залізничного моста в Туркменістані. Об'єкт такого рівня, та ще й побудований українськими фахівцями за межами своєї країни - це знакова подія для України. Розкажіть про даний контракті, про ті проблеми, з якими Вам довелося зіткнутися в процесі будівництва.

Відповідь: У залізничників є термін "золотий стик" - з'єднання полотен залізниці, які укладаються назустріч один до одного. Ось точно такий "золотий стик" був проведений у нас 23 серпня, в переддень Дня Незалежності України - силами українських та туркменських робітників були з'єднані берега Амудар'ї.

Що стосується проблем, то, звичайно, вони були. Але це були проблеми більше політичного характеру, ніж технічного. Хоча і в плані техніки теж було не все так просто. Уявіть собі міст довжиною майже в 1,5 кілометра із сталі і бетону, побудований в сейсмічно активній зоні на значній відстані від двох столиць, складну геологію грунтів (бурові роботи виконувалися на граничних глибинах у водонасичених пісках). Додайте до всього цього сорокаградусну спеку і непередбачувану Амудар'ю, яку ще називають Джейхун (що означає дика), - от тільки тоді отримаєте приблизне уявлення про складнощі, з якими зіткнулися мостобудівники. Недарма даний об'єкт віднесений до категорії позакласних споруд.

На жаль, основною проблемою при реалізації контракту стали не спека, що не підступність річки і не значна віддаленість об'єкта. Головною перепоною при виконанні робіт з'явилася "бюрократична машина", яка ставила під загрозу реалізацію контракту і неодноразово приводила до "з'ясування стосунків" на міжурядовому рівні.

Питання: Що Ви маєте на увазі?

Контракт на будівництво моста був укладений у травні 1999 року згідно Спільному розпорядженням президентів України та Туркменістану і передбачав оплату робіт поставками туркменського природного газу. У той період Україна і Туркменістан мали довгострокові міждержавні угоди на постачання газу, і такий механізм розрахунків був прийнятий сторонами контракту.

Протягом двох тижнів після підписання контракту туркменська сторона повинна була передати газ в якості довгострокового авансу для виконання проектних робіт, закупівлі та мобілізації будівельної техніки, машин, механізмів, для зведення тимчасового селища, словом для всього того, без чого неможливо розгорнути основний етап будівництва.

Сторони контракту вже були готові до початку робіт, як раптом "грім серед ясного неба" - Україна з другого півріччя 1999 відмовляється від поставок туркменського природного газу.

Минуло півтора року безплідною листування, і тільки після двосторонньої зустрічі президентів України та Туркменістану в грудні 2000 року сторони контракту отримали можливість продовжити роботу. При цьому чиновники від влади включили авансування робіт за контрактом у перелік товарних розрахунків НАК "Нафтогаз України" за одержуваний туркменський природний газ. І хоча механізм товарних, або так званих клірингових , розрахунків за природний газ в той період був узгоджений між Україною і Туркменістаном, такий варіант оплати повністю суперечив умовам контракту на будівництво мосту.

Як результат - з 25 млн дол США, виділених туркменською стороною у вартості газу, корпорація "Укртрансбуд" отримала тільки 12,5 млн. При такому "урізаному" авансування всі витрати були скорочені в два рази. У два рази менше було поставлено техніки, в два рази менше закуплено та поставлено матеріалів, затягнулися терміни проектних робіт.

Однак, незважаючи на все це, у вересні 2001 року на пустельний берег Амудар'ї стали надходити перші вагони з обладнанням і матеріалами, приїхали перші бригади мостобудівників і почалася робота.

Думаю, не потрібно мати диплом будівельника, щоб розуміти, що темпи будівництва напряму залежать від ритмічності й чіткості фінансування. Мало того, що авансові кошти були отримані в сумі в два рази менше необхідної, так ще й термін отримання розтягнувся майже на півтора року.

Ось в такому "режимі економії" потрібно було виконати підготовчий етап робіт, від якого залежить весь подальший хід будівництва.

Питання: І що ж, весь цей час корпорація мовчки виконувала роботи? Адже замовник в першу чергу мав би поцікавитися про достатність фінансування.

Відповідь: Звичайно, ніхто не мовчав. Листами "завалювали" причетні міністерства і відомства, як в Україні, так і в Туркменістані. Розуміли, що раз вже взяли на себе зобов'язання будувати - потрібно йти до кінця. Навіть якщо тебе змушують грати за чужими правилами.

На жаль, дії, що вживаються на наші звернення, носили тимчасовий характер і не вирішували проблеми в цілому.

Так, в 2002 році, після чергової лавини листів, перший віце-прем'єр-міністр України на переговорах в Туркменістані підписав протокол, згідно з яким порядок фінансування будівництва моста залишиться в рамках контрактних домовленостей сторін, але з одним маленьким приміткою: транспортування газу здійснюється НАК "Нафтогаз Україна ".

Питання : Виходить, що ви знову стали заручниками ситуації та змушені грати за правилами "Нафтогазу України"?

Відповідь: Так, на жаль це так. НАК "Нафтогаз України" була змушена забирати частину коштів, одержуваних від реалізації нашого газу, для того щоб компенсувати витрати на його транспортування від кордону Туркменістану.

І знову та ж проблема. Кошти, одержувані від продажу природного газу для фінансування контракту, потрапляють до нас в значно меншій сумі, ніж планувалося за контрактом. І знову листи, знову звернення в усі причетні міністерства і відомства двох країн. Напевно, за таку кількість листів запросто можна було присудити якусь премію з літератури ( сміється ).

Питання: Тобто у всіх проблемах винна НАК "Нафтогаз України"?

Відповідь: І так, і ні. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - державна структура, в обов'язки якої входить забезпечення України природним газом і проведення розрахунків за нього. Плюс до всього це ще й один з найбільших платників коштів до бюджету України, а від цього залежить і медицина, і освіта, і культурне життя країни.

Я хочу сказати, що такий контракт, як будівництво залізничного мосту через Амудар'ю, це насамперед іміджева подія для України і не можна все рівняти під одну гребінку.

Українська державна корпорація виконує роботи за кордоном, складні роботи. Як ніколи нам потрібна була підтримка у вирішенні питань на міждержавному рівні. А в результаті ми залишилися один на один зі своїми проблемами.

Питання: Але ж тепер все вирішено, міст побудований ...

Відповідь: Так дійсно, міст побудований, але проблеми залишилися. І рішення поки не видно. Наведу конкретні цифри.

Даним контрактом передбачалося виконати обсяг робіт, який включає в себе будівництво залізничного мосту і зведення фундаментів під опори автодорожнього моста. За цю роботу туркменська сторона повинна була передати 3,42 млрд куб. м природного газу за ціною 36 дол США за 1000 куб. м. Обсяги робіт і обсяги газу залишаються незмінними на весь термін дії контракту.

Що ж виходить фактично. Виділивши в 2000-2004 рр.. природний газ на суму 58 млн дол США, туркменська сторона, бачачи, що частина коштів залишається у НАК "Нафтогаз України" як оплата за транзит, припиняє подальше фінансування проекту. І це при набраних темпів робіт, коли затримка в оплаті на один день призводить до зміщення графіка робіт на декілька тижнів.

Як результат - дві повні зупинки будівництва по півтора року кожна, взаємні звинувачення сторін в несумлінному виконанні взятих на себе зобов'язань, постійні перевірки з боку контролюючих органів і в Україні, і в Туркменістані. Порушення кримінальної справи проти попереднього керівництва корпорації. Постійні ротації керівників замовника в Туркменістані.

Плюс до всього політична ситуація між двома країнами стала погіршуватися.

Питання: Виходить, даний проект нікому не потрібен?

Відповідь: Я б так не говорив. Потрібен і ще раз потрібен. Даний міст відкриє новий транспортний коридор до правобережью Туркменістану, багатому на корисні копалини. Крім того, істотно скоротиться термін доставки вантажів з лівого на правий берег Амудар'ї.

Для того щоб доставити вантаж з Атамурат (місто на лівому березі річки) в Керкічі (правий берег), потрібно проїхати двісті кілометрів до Туркменабаді, потім виїхати в Узбекистан, проїхати по Узбекистану близько тисячі кілометрів і тільки потім потрапити в правобережну частину Туркменістану. Ось і підрахуйте, скільки за термін будівництва було витрачено коштів на такі перевезення.

Так що ще раз повторюся: міст потрібен, дуже потрібен і для Туркменістану, і для України.

Питання: І як після такої тупикової ситуації ви змогли відновити роботи з будівництва мосту?

Відповідь: У січні 2007 р. тоді ще виконуючий обов'язки президента Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов підписав відповідну постанову, згідно з яким подальше фінансування контракту з будівництва мосту буде проводитися грошовими коштами замість поставок природного газу.

Питання: Виявляється, все так просто?

Відповідь : Звичайно, ні. Справа в тому, що до 2006 року всі розрахунки за туркменський газ були переведені на 100%-ву грошову оплату. Крім того, вартість газу стала стрімко зростати. А якщо брати до уваги, що контракт на будівництво моста мав незмінний обсяг і вартість газу, Президент Туркменістану прийняв мудре рішення для своєї країни і перевів подальше фінансування контракту на монетарну форму розрахунків.

Питання: А як же кошти, які були недоотримані при газовій схемі розрахунків?

Відповідь: На жаль, в черговий раз ми самостійно зробити нічого не змогли. Питання залишилося невирішеним до сьогоднішнього дня. Хоча з нашого боку була підготовлена ??і направлена ??в різні інстанції вичерпна інформація про проблеми, які виникнуть у майбутньому, якщо не передбачити при переході на валютну форму розрахунків компенсацію неотриманих не з нашої вини засобів.

Я вважаю, що ми мали повне право за рахунок залишився в нашому розпорядженні природного газу компенсувати суму неотриманих коштів.

Питання: Про яку суму йдеться?

Відповідь: Близько 25 млн дол США. Але врахуйте, що при переході на валютну форму розрахунків у нас мало залишитися близько 1,9 млрд куб. м природного газу, а це близько 530 млн дол США в сьогоднішніх цінах.

Питання: Це ж трохи більше 4,5% від суми, яка залишилася в розпорядженні туркменської сторони. Невже ви не змогли відстояти таку суму самостійно?

Відповідь: На жаль, немає. Без підтримки високих керівників ми зробити нічого не змогли і змушені були погодитися на умови, продиктовані туркменською стороною.

Питання . І що ж, керівники нашої країни завжди залишалися байдужими до вас у питаннях виконання такого важливого контракту?

Відповідь: На щастя, ні. Коли були підписані всі документи про перехід на валютну форму розрахунків, туркменська сторона зобов'язалася оплачувати роботи тільки за фактом їх виконання після підписання відповідних актів.

Саме в даний період, згідно з графіком робіт, передбачалася поставка металоконструкцій прогонових будов мосту. Заводи-виробники даної продукції працюють тільки на умовах 100%-ної попередньої оплати. Загальна вага конструкцій близько 6,5 тис. тонн, вартість понад 25 млн дол США.

Організувати поставку за рахунок власних коштів можливості не було. На прохання Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко розміщення замовлення і оплату за нього виконала корпорація "Індустріальний Союз Донбасу". Менш ніж за вісім місяців весь обсяг металоконструкцій був виготовлений і поставлений на будівельний майданчик.

Питання: Значить, все-таки доля моста не байдужа керівникам України?

Відповідь: Сподіваюся, що це так. У першій декаді вересня заплановано урочисте відкриття об'єкта. На цю знаменну подію запрошений Президент України Віктор Ющенко. На об'єкті очікується присутність понад двісті представників посольств, акредитованих в Туркменістані. Ми сподіваємося, що всі наявні питання будуть вирішені при особистій зустрічі двох президентів.

Питання : Ви маєте на увазі питання компенсації недоотриманих у 2000-2004 роках коштів?

Відповідь: Ні, не тільки. На сьогоднішній день залишається невирішеним ще одне важливе питання - постачання постійних опорних частин і демпферних пристроїв. Ці елементи дадуть можливість експлуатувати об'єкт при повному навантаженні з урахуванням всіх особливостей його розташування (сейсмічно активна зона, різкі температурні перепади і багато іншого). Без даних частин експлуатація моста можлива тільки за тимчасовою схемою. За підтримки "Індустріального Союзу Донбасу" опорні частини виготовлені, але не відвантажуються без оплати.

Корпорація "Укртрансбуд" має у своєму розпорядженні залишок коштів у розмірі 6150000 дол США, які повинні бути витрачені на дані опорні частини. Однак Центральний банк Туркменістану, посилаючись на розпорядження Президента Туркменістану, утримує цю суму як заставу обслуговування об'єкта протягом гарантійного терміну експлуатації.

Виходить замкнуте коло. Ми не можемо придбати і встановити опорні частини, щоб почався звіт гарантійного терміну експлуатації об'єкта, а ЦБ Туркменістану не може дочекатися закінчення гарантійного терміну, щоб заплатити нам решту суми.

Знову потоки листів і доводи, що експлуатація об'єкта буде неможлива, що це може привести до некоректної ситуації під час зустрічі президентів двох країн, проте рішення до цих пір немає.

Питання: Виходить, що всі питання в Туркменістані, починаючи з укладання контрактів і закінчуючи внесенням будь-яких технічних змін, вирішуються тільки на президентському рівні?

Відповідь: Президент Туркменістану в курсі всіх справ в країні. Він постійно здійснює контроль за виконанням важливих інвестиційних програм. По декілька разів на тиждень може відвідувати будівельні майданчики, а потім на засіданнях Кабінету Міністрів висловлювати свої зауваження за фактом побаченого. Така практика дуже ефективна.

У січні 2008 року Президент відвідав наш об'єкт. Тоді з боку Гурбангули Мялікгулиевіча було висловлено повністю обгрунтоване невдоволення ходом виконання робіт і попередження про можливий розрив договірних відносин. Разом з цим у нас з'явилася можливість поділитися з Президентом Туркменістану проблемами, вирішення яких зависло від місцевих чиновників і загрузло в безплідній листуванні. Як результат, питання, які тижнями чекали свого часу, були вирішені.

Питання: Так які ще надії ви покладаєте на зустріч Віктора Андрійовича Ющенка з Гурбангули Мялікгулиевічем Бердимухамедовим?

Відповідь: Як я вже сказав - це прийняття компромісного рішення, що стосується компенсації недоотриманих у 2000-2004 роках коштів. Друге - це вирішення питання оплати частини грошових коштів за контрактом для поставки постійних опорних частин. І найголовніше питання, яке потребує вирішення, - це будівництво автодорожнього мосту і укріплювальних споруд по правому і лівому берегах річки Амудар'я.

На сьогоднішній день з даного питання туркменська сторона розглядає різні пропозиції українських та іноземних компаній, в числі яких мостобудівні організації Росії, Китаю, інших країн. І в української корпорації "Укртрансбуд" є невелике, але все-таки перевагу перед іншими претендентами, а саме: наявність оснащеної технічної бази; знання геології та умов ведення бурових робіт на великих глибинах; підготовлений проект автодорожнього моста, а найголовніше - високопрофесійний згуртований туркменсько-український колектив робітників-мостобудівників.