Правила бракоробів

Необхідність залучення значних інвестицій у розвиток Черкаського ВАТ "Азот" стала куленепробивним прикриттям для реалізації головного інтересу власника контрольного пакета заводу. Господар харківського "Укрсиббанку" нардеп Олександр Ярославський намагається будь-якими доступними способами "видавити" міноритарних акціонерів підприємства. Досі це робилося досить успішно. Благо українська судова вертикаль, незважаючи на нові демократичні підвалини, знову виступила безпрограшним полем для махінацій.

Позиції одного з найвпливовіших олігархів "другого ешелону" - власника групи "УкрСиббанку" Олександра Ярославського на відміну від своїх більш могутніх колег зі зміною режиму практично не похитнулися. Природно, про придбання групою якихось великих активів сьогодні мова не йде. Водночас складається враження, що свій шматок "приватизаційного пирога" епохи Кучми, "УкрСиб" вже відхопив. Справа за малим - остаточно закріпитися на власній вотчині, виконав з неї всіх видимих ??і невидимих ??конкурентів.

Черкаський "Азот" займає центральне місце в низці активів харківської групи. Досить сказати, що "Азот" числиться власником чималої частини акцій самого "УкрСиббанку". Крім того, "Азот" є, безумовно, самим потужним хімічним підприємством групи і володіє величезними перспективами насамперед на зарубіжних ринках мінеральних добрив. При цьому, як не дивно, завод ніяк не може похвалитися прибутковою роботою. Так, під управлінням менеджерів "УкрСиббанку" в 2003 році виробник, контролюючий третину внутрішнього ринку мінеральних добрив і який є великим експортером надрентабельні продукції, отримав позитивний фінансовий результат всього в 918 тис. грн., Тоді як оборот "Азоту" склав ні багато, ні мало 1,24 млрд.

Настільки плачевні підсумки привели мажоритарного власника до очевидного висновку про необхідність серйозних інвестицій. Дійсно, світова кон'юнктура ринку добрив досить нестабільна, і боротьба за якість продукції виходить на перше місце. Кінець же зношене обладнання Черкаського "Азоту" не дає можливості змагатися із зарубіжними заводами аналогічного профілю. Втім, діставати гроші з власної кишені мажоритарій аж ніяк не поспішав.

Старий добрий інструмент

У 2003 р. до "Азоту" стали проявляти інтерес і інші потенційні власники. Протягом усього року Фінансова компанія "Кліринговий Дім" відкрито скуповувала акції хімічного підприємства для свого клієнта - Pearlman Enterprises. Всього було придбано близько 12% акцій. А після того, як з початку 2004 р. ФК стала вести переговори про покупки пакета в 16,5%, що належить НАК "Нафтогаз України", шанси того, що "Азот" отримає нового серйозного акціонера, істотно возрасли. Очевидно, що райдужними такі перспективи О.Ярославському не видалися.

У березні 2004 р. власники контрольного пакета акцій ініціювали проведення зборів акціонерів, на порядку денному якого значилося твердження почав додемісії акцій на суму 205 млн. грн. Ризик втратити тотальний контроль над "Азотом" (до того часу "Кліринговий дім" зумів акумулювати до 29% акцій) змусила "УкрСиббанк" витратитися. Здавалося б нічого дивного. Українська практика залучення коштів, незважаючи на доступність кредитних інструментів як усередині країни, так і на європейських фінансових ринках, залишилася колишньою: якщо вже і вкладати гроші, то обов'язково взамін на щось відчутне прямо зараз. Разом з тим судити про те, звідки у власника фактично неприбуткового підприємства раптом знайшлися 205 млн. грн. (А згодом ще 215 млн. на другу емісію), досить складно. Може бути, це і є приховані від оподаткування гроші від продажу мінеральних добрив в період найбільшого сприяння світової кон'юнктури? Поки що це питання залишається риторичним.

23 квітня загальними зборами акціонерів черкаський "Азот" приймає рішення про початок додаткової емісії простою більшістю голосів. Саме ця дата стала точкою відліку в боргом протистоянні міноритаріїв і основного власника хімічного заводу, що додала нову сторіночку в історію корпоративних воєн в Україні.

Щоб усунути незручного конкурента, представники "Укрсибу" вдалися до цікавої юридичної виверту. За рішенням квітневих зборів акціонерів, підписка на акції додаткової емісії повинна була стартувати 1 червня. Далі цитуємо бюлетень "Цінні папери", в якому друкувався проспект емісії "Азоту": "Рівне пріоритетне право на купівлю акцій додаткового випуску пропорційно частини випущених акцій станом на 23 квітня 2004 надається акціонерам ВАТ "Азот" . Станом на цю дату "Кліринговий дім" якраз завершив угоду з "Газом України" на 16,5% акцій "Азоту", проте зареєструватися як власник не встиг (або вірніше, йому не дали). Встановивши часовий ліміт (наскільки законний - має вирішити суд) у "Клірингового дому", як акціонера, "Укрсиб" попросту відібрав законне право взяти участь у літній підписці і вплинути на долю свого активу.

"Режимне" збори

9 липня минулого року відбулися збори акціонерів, яке повинно було затвердити результати підписки на акції допемісії. Вперше за всю історію черкаського "Азоту" збори проводилися на території самого підприємства, яке є режимним з відповідною системою пропусків. Навіщо потрібно було так ускладнювати потрапляння на збори акціонерів, серед яких були і сотні фізичних осіб, було незрозуміло.

На збори, яке по суті вирішувало долю додемісії, в результаті не були допущені міноритарні власники. Після кількох годин очікування на прохідній представникам "Клірингового дому" і компанії Pearlman були вручені рішення місцевих черкаських судів, які забороняють їх участь у зборах. Таке рішення за день до проведення зборів акціонерів прийняли Господарський суд Черкаської області та Сосновський райдус Черкас. Відмова в участі у зборах акціонерів суди винесли в якості забезпечення позовів про визнання спірними акцій міноритаріїв. Міра - нехай абсолютно неадекватна, проте достатньо дієва в нашому випадку.

Втім, відсутність міноритарних акціонерів, що володіють 29% акцій, не завадило зборам, де кворум становив тільки 63%, затвердити результати розміщення цінних паперів додемісії. Нагадаємо, що згідно з українським законодавством, такі рішення можуть бути прийняті лише ?, або 75% голосів. Через кілька днів ВАТ "Азот" подає в Держкомісію з цінних паперів заяву про реєстрацію випуску акцій і отримує відмову - аж надто очевидними і грубими були порушення відповідного зборів акціонерів. Втім, рішення комісії не стало серйозним перешкода для "УкрСиббанку".

Мажоритарії вирішили діяти, що називається, від зворотного. Одна з афілійований з банком структур - компанія "Камелот" подає позов до вже "засвічених" Соснівський райсуд з трубованіем визнати збори від 9 липня недійсним. Особливо тому не пручаючись, "Камелот" з успіхом програє суд, тим самим отримавши на руки рішення, в якому значилося: а) рішення зборів є дійсними і б) суд зобов'язує ДКЦПФР зареєструвати акції додемісії. Таким от нехитрим способом мажоритарії попросту "проштовхнули" потрібне їм рішення.

Сумний підсумок

Після проведення додемісії міноритарії фактично на рівному місці втратили 10% акцій. Їх нинішня частка становить тільки 19%, що не тільки не дає їм право брати участь в органах управління і приймати рішення, а й, як наслідок, істотно зменшує вартість їхніх цінних паперів. Численні суди, багато з яких були вийграть, поки не дали можливість відновити справедливість. На жаль, незважаючи на нібито нові умови функціонування всіх гілок влади, реальної незаангажованості судів немає.

Незважаючи на те, що незахищені права міноритарних акціонерів є одним із головних ризиків інвестування в українську економіку, ніяких зрушень ні на законодавчому рівні, ні в судовій практиці в нашій країні поки не спостерігається. І історія з черкаським "Азотом" є яскравим тому прикладом.

Попрання прав міноритаріїв в розглянутому випадку останнім часом прийняло особливо цинічні форми. Тривалі судові розгляди щодо першої додемісії, не стали перешкодою до того, що власник контрольного пакета акцій ініціював другий, ще більшу, емісію акцій. Адже доти, поки за міноритаріями числяться хоча б 10% акцій "Азоту", повністю виключити всі ризики для не те сибірських, не те харківських "підприємців" з "УкрСиббанку" неможливо. А ще одна додаткова емісія, якщо, звичайно, до цього часу Ярославського ще не заарештують також, як і пана Колесникова, поставить остаточну крапку в боротьбі за одне з найбільших у галузі підприємств.