Влада завжди в дурнях у опозиції?

Опозиціонер - це звичайний двірник на вершині Олімпу, але який працює, як правило, чужими руками, телекамерами і пір'ям (правда, останнім часом відчувається гостра нестача і сміттєвозів, і вільних телеканалів, і чесних журналістів). В принципі легко здогадатися, хто підставив Біла Клінтона під розголосу його інтрижки з Монікою Левінські, а Тоні Блера втягнув у дуже неприємну історію з продажем місць у палаті лордів тим бізнесменам, які суттєво поповнювали касу Лейбористської партії напередодні виборів.

Відео дня

Не менш "відомі" люди влаштували судилище над "Ліббі", екс-начальником канцелярії Діка Чейні: цьому запеклому аналітику загрожує до 25 років в'язниці "за видачу шпигунів" з ласки супротивників війни в Іраку.

Так, технологія компрометації політичних супротивників у опозиційних політиків Заходу поставлена ??на найвищий рівень. Там прийнято нишком роздувати гучні скандали, шляхом покладення найбруднішу роботу не силовикам або товаришам по партії, а представникам мас-медіа. І нехай "за кадром" скандалу всі здогадуються, у кого із замовників рильце в пушку, але ви не знайдете на сторінках жовтої преси, що викликали суспільний резонанс, жодного відбитка пальця жодного політика.

В Україні ж абсолютно точно відомо, хто саме запроторив Лазаренка в США; хто шукав "хвости" президентського кума Івченка в "Нафтогазі"; хто нарив порушення з іменними пістолетами, виданими зопалу початківцям ментом Луценко; хто "ловив, але не спіймав" зухвалого міністра оборони Гриценка на деяких порушеннях у сфері приватизації. Ну, а самим прикольним є непозбутній інтерес комуністки Александровської до порослим бур'яном гешефт ЄЕСУ. Чомусь справи і справи тієї ж РосУкрЕнерго, якими сьогодні цікавляться уряду "великої сімки", нашу Олександрівську взагалі не хвилюють.

Саме така тупа позиція компроматника з Грушевського та Банкової дозволяє опозиції поступово переводити стрілки всіх основних проблем української ВЛАДИ безпосередньо на неповоротку антикризову коаліцію. Володарі у нас більше покладаються на гавкучий словесних еквілібристів, ніж на несуєтного кабінетних аналітиків.

Отже, спочатку Донецьке уряд начисто програло опозиціонерам тему комунальних тарифів. Бо запевнення метикованого Діми Табачника, який першим заявив про те, що тарифи зросли внаслідок гріхів помаранчевих урядів на фронті російсько-газових зносин, не витримують критики.

Парламентською комісією Андрія Деркача було офіційно заявлено: для утримання цін на комунальні послуги на "брежнєвському" рівні цілком достатньо тих вуглеводнів, які видобувають в Україні наші державні компанії. А почому і у кого купує індус Міттал енергоресурси для своєї приватної "Криворіжсталі" після того, як уряд Єханурова профукали старі відносини з "Газпромом", мене, чесно кажучи, не хвилює.

Навчившись брехати на один лад про те, як "ми забезпечимо покращення вже сьогодні", правляча коаліція спробувала перенести таке пустозвонство і на міжнародні відносини (брехнею ж можна пройти півсвіту, та назад не вернешся). Наобіцявши з три короба по обидві сторони барикад нової холодної війни, біло-блакитні з соціалістами в обнімку всілися у вельми незручному шпагаті між Москвою і Вашингтоном. Адже за всіма політичних поняттях (якщо сказав А, не будь Б) саме біло-блакитні повинні були першими в Україні підтримати останню психічну атаку Кремля на Білий Дім, розпочату з прицілом саме на Малоросію. Але Перший Український фронт так і не був відкритий. Антиамериканізм демонструють тільки маловпливові комуністи.

Прагматичний Донецьк воліє лавірувати "між крапельками дощу". Таким чином "Регіони" проігнорували і громадську думку Сходу-Півдня України, і свої передвиборні обіцянки (не випадково про цю антикризової передвиборної "брехні" багато розповідав Віктор Ющенко під час свого останнього візиту до Польщі: нарешті хтось обігнав гаранта за ступенем НЕВИКОНАННЯ передвиборних популістських гасел). Як, до речі, відрізнити реальні передвиборні обіцянки від словесного потоку: перш за все ПО ЛЕГКОСТІ, з якою вам обіцяють, наприклад, друга державна мова, одночасно студіюючи "на відмінно" свої власні спічі на ПЕРШОМУ. Набагато важче ренегатам впоратися з громадською думкою. Хоча, що таке для політиканів громадську думку? ЦЕ ДУМКА ВСІХ МІНУС ЇХ ВЛАСНЕ ДУМКА!

Віктор Чайка, шеф редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua