16 лютого • оновлено в 21:05
МоваЯзык
Блоги Світ

/ Політика

Богдан Хмельницький з чупа-чупсом

423
Читати матеріал російською

І все було правильно.

Тут ось в Москві залишки донецької банди, яку влітку в Україні погромили, шумно взяли. Ну, вона, кривава, років дванадцять зону тримала. Де Ахметов, як відомо, господарем перебував. З підручним Януковичем.

Так я так думаю, якщо б не Майдан, ця банда не в Москву гайнула б ховатися, а в Київ на понтах в'їхала.

І вже б в масштабах країни під Януковичем-Ахметовим, підгрібаючи все, що глянули, будувала звичну для себе зону на міцному фундаменті: вбив - закопав, убив - закопав.

Однак, ці підсобні "будівельники" донецької "імперії на крові", які дуже багато знають про своїх ділових "партнерах" і високих покровителів, якось дуже вчасно в московські браслети потрапили - мабуть, кількість тих, хто продовжуватиме бухтеть на тему газової зашморгу, "РосУкрЕнерго" і підриву української промисловості, координуючись в парламенті на якісь протестні голосування і виступи, значно за рахунок "Регіонів" поуменьшилось ...

Що характерно, народ. У вівторок, коли Путін, користуючись нагодою своїй прес-конференції, профілактично "мочив" Україну, а Кабінет Єханурова, внутрішньо страждаючи, упаковував Україну в подарункову тару "РосУкрЕнерго" для Путіна, Президент наш Віктор Андрійович у себе в Безрадичах захоплено обговорював питання співпраці в галузі кінематографу. З Жераром Депардьє. І показував майбутньому "Тарасу Бульбі" вишиванки, глечики та вози.

Можливо, і ту, яку він якось раз зосереджено дофарбовував, вусмерть запізнюючись чи то на зустріч з американськими сенаторами, чи то ще кудись традиційно запізнюючись.

Нещодавно він на якийсь виставці "старожитностей" в глибокодумною позі патріархальним побутом переймався - здається, саме тоді, коли парламент сильно хотів з ним про долі влади та Вітчизни поговорити ...

Ага. Абсолютно знущально Росія нас тискає двома руками за м'ясо-молоко, наших переговірників, вже прибули в Москву, на поріг не пускаючи, а міністр закордонних справ Тарасюк в комісії Європарламенту сильно цим, як і газовим накатом, обурюється. І пояснює європейцям, що ця ненормальність сирно-ковбасна повинна бути предметом обговорення - навіть "можливо, Президентів двох країн".

Еврика! Я так і не зрозуміла: чого це Борис Іванович від них, від європарламентарів-то, хотів? Щоб вони Ющенку від возів, від рушників, від черепків відірвали - і змусили главою держави побути? Чи як?

Ой, не знаю, чи краще буде. Адже ось цей національний кошмар, який у газовій сфері на наших очах відбувається - це ж все справа розуму і рук Віктора нашого Андрійовича. Як головного газовика. Самого великого.

Краща казка Орина Родіонівна, по-моєму. Але на ніч країні краще не розповідати.

Так. А тут виходить Путін і оголошує, що Україна повинна заплатити за понаднормовий відбір російського газу під час морозів "за обумовленими раніше цінами".

Похваливши нашу владу за те, що вона, натирів, що не відмикається, а, на відміну від минулих років, "прямо визнає", добрий Путін ласкаво зробив акцент: "Важливо, щоб вони нам за це заплатили за тими цінами, про які ми домовилися ".

Тобто, по 230 доларів плюс штрафні, правильно? Правильно. Тому що інших домовленостей з Росією, як би не тікав від визнання цього український Президент, просто немає.

"Вибачте мене за цю грубість, ми не з носа виколупуємо цю ціну", - гаряче запевнив нас з телеекранів стратегічний брат, так, сором'язливий, і не назвавши її, цю ціну.

Ну, ясно річ, не з носа. Ми ж теж у себе окраїнні сортири іноді відвідуємо. І що характерно: їх стан - єдино незаперечне, що і без усіляких екскурсів свідчить воістину про одну грунті і одних коренях нашої історичної спільності.

Зайдеш, бувало, за указом запаху "тут був Вова" і бачиш: тут - мочилово, там - срачілово, а тут, серед штриховий настінного розпису - формула ціни. Жирно виписана. Без економії матеріалу.

Тобто, друг наш Путін у вівторок вранці прозоро натякав, чим загрожує зрив України з гачка "РосУкрЕнерго". Яке, благодійник наш, газом нас забезпечить по 95 доларів.

На першому, звичайно, півріччя, як підтвердили ці найгірші побоювання виконавчі директори "РосУкрЕнерго" в ефірі "Інтера". Оголосивши - напрочуд, мабуть, Єханурову - своє комфортне явище телеглядачеві тієї самої "презентацією", без якої не могло як би відбутися СП з "Нафтогазом України".

Ну, втішно тут тільки одне: "газпромівсько"-кремлівські кадри злиняли в затишно-беззубий ефір, замовивши свою музику, через острах відкритої зустрічі з українською пресою.

Від якої, звичайно, вже мало що залишилося майданного - в національному масштабі. Але на непідготовлену публіку путінського режиму ще вистачило б українського пилу-жару. Може бути.

Так що всі питання - мутного походження, мутного складу і митних схем цієї контори - залишилися неоприбуткованими.

А прозоро тільки одне: на очах країни та світу, під слабо спростовувані аргументи про здачу національних інтересів України здійснюється найграндіозніша транснаціональна корупційна угода, поряд з якою - за масштабом і наслідками - неможливо поставити жодне з діянь режиму Кучми.

Що, крім іншого, посоромило класиків, переконаних, що треба саме патріотам доручати продавати Батьківщину - вони її задешево не віддадуть. Ще як, виявляється!

І ніхто ж так і не пояснив: ну як газовий монополіст Кремль, обірвавши в односторонньому порядку довгострокові договірні відносини, в яких були зав'язані ціна на газ і транзитні тарифи, зумів поставити монополіста по транзиту - Україна - перед моторошної дилемою: або ніжки нарізно, або ручки - навхрест? І таки поставив на рак!

А в телевізорі - грузинський президент шандарахает правду своєму народу, лупить по Росії відкритим текстом, нація мужніє і згуртовується, а адже там настільки важче і, здавалося, безвихідних! ..

Тому мене особисто (суто особисто) забуття вже не газова, а зовсім інша тема: цікаво, чи є сенс випробувати дуже тугий конституційний механізм імпічменту або не треба витрачати часу дарма?

І друге: дострокові президентські вибори в добровільно-примусовому варіанті за домовленістю всіх зацікавлених сторін - це був винятковий випадок в історії України або можливо прецедент ввести в регулярну практику?

І ще одне питання. Хто раніше прийде до безславного фіналу: збанкрутілої Президент або збанкрутілих Кремлем через "Нафтогаз" України?

І хто більш матері-історії цінний?

Власне, якраз це навіть не питання. По-моєму. Тому повертаємося до перших двох - імпічмент або сам погодиться?

Можна навіть не те, що держдачі не відбирати, а ще й гетьманські палаци в довічне користування залишити. Нехай кайфує.

Або Хоружівку йому відписати навчань з усіма душами і братом Петром разом з його сільгоспвиробництвом. Стіну навколо можна підняти, як замкову. Рів по периметру вирити. Глибокий. Козацьке військо приставити. На контрактній основі.

Музей-небудь перевезти туди з Галичини, щоб черепків побільше, мізерії різною, скринек всяких - нехай захоплюється.

Ірку Геращенко, Вірванна і Рибачука на повному держзабезпеченні - туди ж. На позмінну цілодобову вахту: йде праворуч - пісню заводить, наліво - казку говорить ...

Зрештою, що за ціна - Україна дорожче.

Важливо навіть те, що хтось інший, йдучи на президентський пост з уже урізаними реформою повноваженнями, відразу буде розуміти: він, якщо й не хрін з гори, то вже точно не цар, не Бог і не герой. І відразу сяде хоч і у високе крісло, але на свою дупу. А чи не на гетьманську ...

Богдан Хмельницький, блін, з чупа-чупсом.

Не пропусти блискавку! Підписуйся на нас в Telegram

Новини політики

Топпублікації

Топблоги