Про подружніх зрадах в період безпліддя парламенту

Парламент, сформований в 2007 році, не тільки нерезультативний з формальної точки зору, він ще й безплідний. Операція з дискредитації парламенту проходить успішно. Президентська кампанія в Україні почалася.

До таких висновків прийшли учасники прес-конференції на тему: "Політичний сезон: безрезультатні результати?", Що відбулася на "Обозревателе" 11 липня.

Директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала охарактеризував роботу Верховної Ради України, як " війну і мир одночасно ".

В.Б.: " Колішні союзники - БЮТ и НУ-НС между собою почти пересваріліся, бо хотят буті президентами - и лідер одної сили, и лідер Іншої сили. Если підемо Трохи далі, то можна Побачити, что даже найбліжчі союзники всередіні НУ- НС теж между собою пересваріліся. Водночас, представник ціх сил ведуть мірні перемовини з політічнімі опонентов, з Якими смороду "воювали" и на Президентський Вибори 2004 року, и на парламентських у 2006 и 2007 роках. Тому діяльність парламенту таким чи іншім чином серйозно діскредітована " .

Аналізуючі роль Президента у ціх процесах, політолог зазначів, что " Віктор Ющенко у 2006 году відчув смак модератора кризи . Колі Почаїв Епопея з Дострокове Вибори у 2007 году, вокруг Банкової начали крутити УСІ основні Політичні події. Зараз, на жаль, спостерігається тенденція, что ВСІ конфлікті, Які вінікають в Українському політікумі, направлені на ті, щоб найти регулювальника, Який буде розводіті ЦІ кризи.

В.Б.: " Мі маємо безпрецедентно приклад, коли глава держави предлагает свои Зміни до Бюджету, что є Чергова політічнім ноу-хау. Можна Із впевненістю Говорити про ті, Що це один Із самих руйнівніх кроків, направлених на ті, щоб демократична коаліція перестала існуваті.

Я думаю, что Предложения Президента Щодо Бюджету могут серйозно поставити под сумнів, а, скоріш за все, зірваті Прийняття змін у парламент ", - Робить Висновок експерт.

На мнение Віталія Бали, "можна Говорити про ті, что Операція по діскредітації парламенту проходити успішно . Порадники Президента малі на меті показати, что в державі має буті людина, яка может взяти на себе відповідальність и вірішуваті нагальні проблеми, - я маю на увазі Перехід до презідентської форми Правління. У цьом контексті можна Говорити про ті, что ВСІ СПРОБА перейти до парламентської форми Правління поки що загальмуваліся. Більше того, мені здається, что смороду навряд чи матімуть серйозно Розвиток. Даже проект конституції, Який подала Партія регіонів, Дещо відрізав можлівість домовитий двома Основним політічнім гравцям про ті, щоб внести констітуційною більшістю певні Зміни до конституції для того, щоб рухатіся в цьом Напрямки.

Другий момент - Вимога політічніх опонентів Уряду про ті, щоб уряд звітував, причому звітував негайно, перед тім, як Розглянуто ЦІ Зміни, хочай остання дата - 5 липня, коли ПРЕДСТАВНИК ПР запитувана, чому уряд не вносити Зміни до Бюджету, коли 1 березня ВІН МАВ це сделать (говорячі синхронно Із Секретаріатом Президента), говорити про ті, что насправді смороду НЕ були до цього Готові.

СПРОБА поставіті питання про можливіть відставку Уряду Тимошенко з боку ПР абсолютно сінхронізуються з діямі Секретаріату Президента, тому Ми можемо Говорити про ті, что Президентський кампанія в Україні з цього дня таки Почаїв .

Продовжуючи тему дискредитації парламенту, директор Центру соціальних досліджень "Софія" Андрій Єрмолаєв зазначив, що "Питання дискредитації парламенту або питання його дієздатності - це не тільки проблема його формальних показників. Це ще й питання тих форм роботи, які реалізуються. В Україні протягом останніх 5-7 років більшість відомих політиків, провідних партій ставили в основу розвиток представницької демократії як ключовий напрямок розвитку політичної системи України. Але за фактом виявилося, що у нас серед тих, хто приходить в представницьку владу і отримує депутатський мандат, немає людей, які вміють розпоряджатися представницькою владою, вміють організовувати демократичний процес, вміють організовувати політичний діалог, приймати відповідальне політичне рішення. Парламент, сформований в 2007 році, не тільки нерезультативний з формальної точки зору, він ще й безплідний . Тому що після змін, який сталися з політичною системою в контексті політичної реформи, парламент повинен стати центром прийняття політичних рішень. Жодне серйозне політичне рішення щодо економічної політики, зовнішньої політики, соціальних стандартів не було прийнято протягом сесії, яка завершується.

Той факт, що ми в якості альтернативи змушені обговорювати президентські пропозиції, говорить про глибоку кризу парламентаризму - не з точки зору дискредитації парламенту, а з точки зору дієздатності політичного класу, який дуже багато говорить про представницької демократії, але не вміє нею розпоряджатися на практиці.

Якщо говорити про подальшу "режисурі", на жаль, будуть домінувати кризові сценарії розвитку . Питання лише в тому, наскільки провідні політичні сили здатні домовлятися про варіації в цих кризових сценаріях ".

А.Є.: "Водночас, я не бачу передумов для того, щоб в Україні розвивався силовий сценарій подій. Трагедія в іншому: безсилля представників влади в умовах, коли в Україні є реальний шанс сформувати повноцінну представницьку демократію, призводить до зростання громадських настроїв про те, що порядок в державі може навести тільки сильна особистість, "сильна рука" і один чоловік. Запит на порядок і запит на сильну владу зводиться не до обраної влади, а до волі однієї людини. Українське суспільство інфіковане запитом на свободу, і в цьому ми відрізняємося від Росії. Але трагедія в тому, що стихійний поворот настроїв у бік "сильної руки" буде стикатися з неможливістю будь-якого типу авторитаризму, враховуючи специфіку політичної системи і розкладу сил.

Чи є вихід? Вихід є завжди. Політичні сили до цих пір вважають, що можна перемогти одному - так вважає Ющенко, так вважає Тимошенко, так вважає Янукович. І поки вони не зіткнуться лобом з неможливістю, суспільство за це заплатить не лише політичною кризою, але, судячи з усього, найжорстокішим економічною кризою. Нова рівновага настане через 2-3 роки, і, по всій видимості, платою буде відхід з арени всіх провідних нинішніх політичних гравців ".

Відповіді політологів на запитання читачів "Оглядача" - тут

Читайте по темі:Парламент-2008: суцільні втрати і рефлекси