Тихо джипами шурхотом дах їде не поспішаючи

Все минуще, немов друзі і вороги в політиці. Точніше друзів у політиці, як вважав Плутарх, придбати можна. Навіть такою ціною, як це намагався зробити в Брюсселі Єхануров, запевняючи європейську громадськість: реприватизації в Україні більше не буде, я сказав! (Краще б дав, трудяга, у бутність губернатором гарячу воду у квартири дніпропетровських пенсіонерів, яким це європейська зручність Єхануров з товаришами вирубали з 15 квітня по 15 жовтня. Узагалі, коли наші чиновники кажуть про європейські стандарти життя в країні, де навіть в Одесі, Львові та Ялті вода - це розкіш, то мені здається, що вони марять!)

На тлі загальнонаціонального страйку транспортників у Франції, яку підтримали 74 відсотки рядових французів і цілий ряд галузей економіки, проолігархіческій ентузіазм нового українського прем'єра виглядав особливо безглуздо. Адже одним з головних вимог французької страйку була якраз реприватизації, яка у Франції за останні 15 років не раз торкнулася навіть таких культових економічних суб'єктів як "Рено" або "Ер Франс", що, зауважте, зовсім не лякає інвесторів. Бо інвесторів лякає лише корупція, яка щільно огортає, наприклад, всі рухи тіла Кабміну навколо "Криворіжсталі".

А ще інвесторів лякає політична нестабільність, тому що для покупки тієї ж "Криворіжсталі" інвестору потрібно піти в банк і взяти кредит отак на пару-трійку мільярдів євро (до речі, Ющенко пора підтвердити своє звання архіграмотного економіста і виконати своє старе обіцянку: всі претенденти на багатомільярдні покупки повинні спочатку очистити ці гроші від податків, не ховаючись за офшорні та афілійовані компанії). А банк після чергового візиту чергового українського прем'єра до Москви запитає інвестора: вибачте, а от якщо комуністи, Лукашенка чи промосковські якісь політичні сили раптом прийдуть до влади в Києві, то наші грошики за "Криворіжсталь" єепнутої або отЮкосятся?! Після візитів до Москви українські можновладці виражаються так ясно, що розум відмовляється розуміти.

Ну, що ж, на відміну від банків категорії ААА і діячів Євросоюзу, Володимир Володимирович не вимагає від хохлів ніяких економічних гарантій і дипломатичних реверансів. Правда, і сам Путін діє жорстко, швидше біцепсами грає, ніж у преферанс: справжнього чоловіка видно, навіть коли він у кімоно. Власне, коли проросійські настрої Кучми, присмачені проамериканської риторикою, змінилися проамериканським настроєм Ющенко, приправленим проросійською риторикою, Україна анітрохи не наблизилася до Європи, однаково похмуро поглядає і на янкі, і на російського ведмедя. Може, наш традиційний зовнішньополітичний флюгер і перетворився в ході нервових президентських виборів 2004 року в якусь "дах", але про це ми дізнаємося не скоро: з мемуарів Кваснєвського та Солани (Тарасюк, на жаль, виявився міністром закордонних справ на порядок слабше, ніж обіцяли його зовнішність і інтелект).

І ось в той час, коли наші політики борознять неозорі простори всесвіту замість занехаянних пристроїв кіровоградської або херсонської областей, в цей самий час милий, нарешті, милий прем'єр-міністр разом з балакучім, ну, дуже балакучім Главою Секретаріату допомагає президенту і далі освоювати ази англійської монархічної системи: багатьох адже влаштовує те, що Ющенко поки царює, але не управляє. У результаті ж відсутності такого зручного і давно перевіреного громовідводу як Тимошенко, шишки почали падати безпосередньо на голову "монарха", який забув не тільки гріхи біло-блакитного Януковича і заслуги оранжевого Томенко, а й залізну хватку опозиції, яку очолює не хто-небудь, а Юлія Володимирівна.

Міліцейський наїзд на "аутсайдера" Зінченко прикольно збігся за часом з "ініціативою" Порошенко-Ющенко про зняття депутатської недоторканності з депутатів Верховної Ради (під час перебування народними депутатами обидва ці "демократа" чомусь не вносили подібних законопроектів!) На тлі ж одномоментного підписання президентом згідно з Меморандумом змін у Законі, що дарують недоторканність депутатам місцевих рад, подібне словоблуддя виглядає просто анекдотично (скільки б куми не розказували один одному і телеглядачам про жахливу "помилку" якогось юриста, який забув доповісти президенту, що пора накласти вето на цей закон, фактично амністовані всі головні "федералісти" і "фальсифікатори"). Любителям же попозувати на тлі Брокгауза і Ефрона можу від усієї душі порадити: вивчайте хоча б з цієї ось енциклопедії - раз Пажеського корпусу не кінчали - причини введення французьким парламентом депутатської недоторканності, покликаної тоді, як і зараз, захистити опозиціонерів від свавілля і мстивості королів.

Активність відставного секретаря РНБО в розкритті справи Гонгадзе або не менш запізніле бажання одного "безробітного" віце-прем'єр-міністра "опікати президента" хочу проілюструвати старим анекдотом: напали якось раз мурахи на слона. Ну, слон взяв і обтрусився. Мурахи лежать покотом в траві і кричать того мурашки, який дивом зачепився за шию слона: "Душі його! Душі! "

Інші з тих, хто боїться поглянути в очі майбутньому, не підозрюють, що майбутнє може знову показати їм зад.

Віктор Чайка, шеф-редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua