Лестощі породжує друзів, правда - ненависників
Кажуть, що кожен народ має той уряд, який його має. І випадок з урядовою комісією з комунальними тарифами, яку, нарешті, очолив Азаров, - тільки підтверджує це правило. 17 січня о прямому телеефірі головний фінансовий візир Донецького уряду всієї України оголошує на всю Україну про те, що мери більшості наших міст НЕПРАВИЛЬНО вирахували величину нових тарифів! Виявляється, комунальні послуги повинні були подорожчати тільки на величину подорожчання газу, тобто на 30 відсотків, а не на 300 відсотків, як злупили з народу ті ненаситні мерії, які насправді за якістю своїх ненав'язливих "послуг" у наших засмічених неосвітлених і холодних містах навіть на старі розцінки не напрацювали.
Втім, коли йдуть канатохідці-герої, що працювали під куполом цирку без страховки, тоді на арену завжди виходять клоуни. Ну, а головний парадокс тієї тарифної війни, яку уряд розв'язав проти власного населення шляхом повного невтручання в мерські перегини і експерименти на живих людях, полягає ось у чому: якщо помаранчеві клялися зберегти вірність цілям Майдану, але в результаті розколу не змогли цю вірність зберегти; то біло-блакитні, навпаки, навіть не думаючи про ідеали помаранчевої революції, змушені будуть сьогодні братися за задоволення саме цих непомірно роздутих очікувань "електорату Ющенка" зразка грудня 2004 року, як і "електорату Регіонів" зразка березня 2006 року.
Так відбудеться з двох причин. По-перше, антикризової коаліції як і раніше буде нелегко утримувати в руках виконавчу владу. Тому що конституційна реформа, хто б там що не говорив, приймалася Верховною Радою четвертого скликання в поспіху і з такими величезними порушеннями, які, безумовно, не витримають Конституційного Суду. По-друге, для того, щоб мати одночасно і скажені гроші, і гарну репутацію одного тлумачного піару мало: імідж кріпите справами своїми ж! І якщо дамоклів меч дострокового розгону парламенту і уряду може мерзнути в руках президента, то вже напевно не здригнеться кулькова ручка в руках обманутого виборця на чергових виборах. Ось чому в розпал теплої зими з'явилася комісія Азарова, яка повинна розрулити проблему комунальних тарифів так швидко, щоб не відбити у населення БАЖАННЯ платити хоча б за старими розцінками плюс 30 відсотків.
Правда, чиновників повинна насторожити фраза Ющенка, сказана днями в Донецьку: він порадив припинити закриття вугільних шахт, щоб активніше використовувати дешевий український вугіллячко. Адже якщо перші особи держави не знаходять часу, щоб відвідати котельню або ТЕЦ, але при цьому продовжують виробляти енергетичну стратегію, то врятує нас від замерзання тільки чудо яке у вигляді, наприклад, франко-німецько-українського консорціуму, здатного виставити ПРАВИЛЬНІ розцінки за транзит газу по нашій трубі. Зовсім інша справа, якщо президент у своєму донецькому спічі про повну самостійність шахт мав на увазі інше: величезну соціальну складову в собівартості вугілля. Справа в тому, що ми всі разом з вами платимо за шахтарську інфраструктуру через бюджетні субвенції. От якби Ющенку вдалося продати шахти РАЗОМ з шахтарськими містечками в приватні руки, як це свого часу зробив Гітлер, то український бюджет істотно розвантажився б по шахтарським статтями; а вітчизняні металурги перестали б демпінгувати на світових ринках; а олігархи-споживачі коксу зайнялися б розвитком вугільної галузі.
Втім, такий прорив у сфері приватизації - не з нашим щастям і не з нашої Валентиною Семенюк. Та й чи потрібні нашій владі прориви в її вічному лігві Кончі-Заспі? Там - ЗА ЗАБОРОМ - навіть у деяких польових командирів Майдану завелися затишні держдачі, де навіть революціонерів більше ніщо не хвилює: ні сповзання країни у бік анархії, - і це замість просування до демократії; ні мільйони трудових мігрантів, які продовжують залишати посткучмістскую "помаранчеву" Україну в пошуках пристойного заробітку і кращої долі; ні відсутність запасів крові для переливання і "лікарень майбутнього" в таких районних центрах як Ізюм; ні захоплення рейдерами в Дніпропетровську газети "Днепр вечерний"; ні тим більше якесь підвищення комунальних розцінок. Адже щоб опалити свій Дусино будинок чиновнику-блюдолизом, окрім мови і своєчасних компліментів вищестоящим, нічого не треба. А навіщо, запитаєте ви, така дешева і проплачена лестощі правителям? Адже коли тебе хвалять, то варто подумати гарненько, заслуговуєш ти похвали: якщо не заслуговуєш, то, значить, тебе насправді осміяли.
Віктор Чайка, шеф редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua