Тиждень політичної кризи: політ нормальний

Судячи з нервової та неоднозначної реакції Віктора Ющенка, для першого президента звільнення вірного і відданого уряду стало несподіванкою. Не випадково в його коментарі, що прозвучав з Астани, майнув навіть улюблену тезу українських президентів - про можливий розпуск Верховної Ради. Втім, на Банковій спробували швидко прийти в себе. Глава держави віддав перевагу де-факто ігнорувати парламентське рішення, не тільки прийнявши участь у позачерговому засіданні Кабміну, але і підкресливши, що той є легітимним. Раніше за Віктором Андрійовичем настільки послідовної прихильності принципам командної гри не помічалося.

Ющенко навіть спробував розвернути ситуацію на свою сторону, відмовившись від помітно ускладнює його політичне життя меморандуму взаєморозуміння між владою й опозицією. Втім, цей крок виявився дещо запізнілим - опозиціонери вже в основному встигли скористатися його положеннями. Цікаво, що, відмовившись від свого автографа під одним меморандумом, Віктор Андрійович не забув ініціювати наступний - про проведення чесних виборів. Правда, далеко не очевидно, що знайдуться бажаючі з числа фаворитів парламентських виборів домовлятися з главою держави про дотримання правил гри. Ющенко досить хвацько змінює їх, проанонсувавши, наприклад, проведення референдуму про легітимність конституційної реформи. Схоже, в комплекті президентських регалій знаходиться і якась спрага повноважень, по можливості необмежених. В цілому поділяючи стурбованість гаранта Конституції долею Основного Закону, хочеться відзначити наступне - якщо президентська команда увірувала в повторення успіху референдуму 2000 року, то абсолютно марно. Ідею проведення референдуму "з обов'язку служби" підтримають тільки "нашоукраїнці", тоді як більшість впливових партій буде проти. Як виявилося, проти навіть закляті друзі "нашоукраїнців" з БЮТ - новим "лицарям серця прекрасної дами" реформований Основний Закон теж не подобається, але сама Юлія Володимирівна назвала референдум на цю тему "тупиковим".

До того ж навіть ключові персонажі президентської команди знаходяться у формі, далекій від ідеальної. Чутки про швидке звільнення Олега Рибачука з Банкової його не передає тільки ледачий мешканець вітчизняного політикуму. Політ фантазії Миколи Катеринчука свідчить, що до міністра юстиції йому ще дуже довго рости. Тональність ж заяв партійного лідера НСНУ Романа Безсмертного відрізняється, м'яко кажучи, непродуманістю заяв. Безсумнівно, Роман Петрович вольний висловлювати власну думку про парламентаріїв і політичній системі, але доцільно порівнювати його тональність з партійним рейтингом. Поки у вождя "Нашої України" немає підтверджених соціологами підстав грубіянити потенційним партнерам по діалогу. На тлі істеричних однопартійців олімпійським спокоєм відрізняється хіба що Юрій Єхануров - прем'єр воліє в запеклі дискусії не вступати, а готуватися.

Чого гріха таїти - нервозність "нашоукраїнців" багато в чому викликана позицією Юлії Тимошенко. Лідер БЮТ вкотре показала себе як "геній місця" - збіг антиурядових інтересів їй дуже на руку. Правда, бютівці ризикнули рейтингом як учасники голосування разом з політичними противниками, після чого Тимошенко заявила, що брала участь у звільненні Єханурова для порятунку реноме Ющенка. Оригінально, чи не так. Власне, простору для маневру не залишалося - популярність БЮТ останнім часом росла куди повільніше запланованих темпів, тоді як для збереження шансів на задоволення прем'єрських амбіцій леді Ю її соратникам необхідно набрати ніяк не менше 20% голосів. До речі, Юлії Володимирівні варто взяти пару уроків спокою у Петра Симоненка - вже скільки разів КПУ голосувала в залежності від політичної кон'юнктури, а з нього все, немов з гуся вода. Цікаво відзначити, що "нашоукраїнці" в приватних бесідах стверджують, що вже тепер-то Юлія Володимирівна остаточно позбулася шансів повернутися в прем'єрський кабінет. Але сама лідер БЮТ всіляко демонструє готовність одержати приголомшуючу всіх перемогу - її чотиригодинна чат-конференція на "Українській правді" забезпечила соратників численними цитатами і аргументами в політичних суперечках. Судячи з усього, "газова тема" як вища форма боротьби за державний суверенітет України буде ключовою у виборчій кампанії Тимошенко. Більше того - вона буде активно нав'язувати її своїм опонентам.

Про передумови несподіваного політичного кульбіту Володимира Литвина сказано досить багато. Спікер фактично своїми руками відправив уряд Єханурова у відставку. Навряд чи справа в дрібних образах, швидше очікувана популярність Народного блоку Литвина всупереч значним витратам росте не занадто швидко, і дбайливо заховані в "подперіскопной" глибині списку спонсори блоку вібрують, а їх нервозність передається Володимиру Михайловичу. Голові парламенту довелося піти ва-банк, але він досить швидко повернувся до звичної функції арбітра, що спирається нехай на ситуативне, але більшість. Правда, далеко не факт, що Литвину вдасться переконати Ющенка в ефективності свого посередництва - парламентського голови на Банковій давно недолюблюють.

Парадоксально, але факт - звільнення Юрія Єханурова негативно вплинуло на позиції Віктора Януковича. Якщо за часів відносного затишшя Віктор Федорович міг важливо надувати щоки і передавати через партійну прес-службу "епохальні" заяви, то кризова ситуація зажадала від нього швидкої реакції. Виявилося, що Янукович в такому форматі діяти не готовий - він то висловлював готовність висунути свою кандидатуру в прем'єри, то закликав залишити все, як є, хіба що вичистивши найбільш одіозних міністрів. Цікаво, що в заявах лідера Партії регіонів останнього тижня постійно звучало займенник "ми", багато чого говорить професіоналам про ступінь самостійності Віктора Федоровича у прийнятті рішень. До речі, голоси, що втрачаються "регіоналами" через їх нерішучості і непослідовності, є кому підбирати - опозиційні блоки "Не ТАК!" І "Народна опозиція" активно борються за подолання 3-відсоткового бар'єру, тому відставку Єханурова вони коментували дуже активно, втім , з протівположнимі інтонаціями. Головний "нетаковец" Леонід Кравчук готовий запропонувати Віктору Ющенку команду безпартійних менеджерів, а полум'яно-опозиційна Наталія Вітренко не має наміру ховатися за чиїми-небудь спинами і готова сама рушити в прем'єри. Благо, білякремлівські політологи Наталю Михайлівну всіляко шанують і підстьобують.

Не пощастило Петру Симоненко - хоча лідер комуністів став співавтором постанови про звільнення уряду, подальший розвиток подій відсунуло вождя КПУ в тінь. Тому навряд чи Петро Миколайович може занести відставку Єханурова в свій актив. До речі, не пощастило і Олександру Морозу - соціалісти зберегли лояльність президенту, що не голосуючи за відставку уряду, і вдячність не змусила себе чекати - Сан Санич був неприємно здивований ініціативою Ющенко з проведення референдуму про легітимність конституційної реформи. Схоже, Морозу в черговий раз доводиться вибирати - чи залишити своїх однопартійців у виконавчій владі або катапультувати їх напередодні виборів?

Головна інтрига, закручена на минулому тижні, це можливість діалогу між парламентом і главою держави про створення повноцінної виконавчої влади. На понеділок запланована зустріч Литвина і Ющенка для обговорення ситуації, що склалася. За її підсумками президент цілком може затвердити главу уряду, запропонованого парламентом. Верховна Рада вже встигла не тільки продовжити роботу осінньої сесії на тиждень, а й натяками сформулювати головна умова - звільнити деяких одіозних міністрів. До речі, "скальпа" особисто Юрія Єханурова ніхто всерйоз і не вимагав. Втім, логіка передвиборчої боротьби залишає небагато шансів на перемогу розсудливості. З іншого боку, у відставку уряду теж мало хто вірив ...

Євген МАГДА, DailyUA