Мачо Тігіпко згоден стати кумиром домогосподарок

На "Свободі слова" спершу виконував соло Сергій Тігіпко, який зізнався, що роль де Голля його влаштує, а потім виносили вирок Майдану.

Хто купить Тігіпко після першого туру?

Після інформаційного розгону Vox Populi про те, як Юля втрачає очки, але здатна їх відшкодувати з лишком під час другого туру, Євген Кисельов поцікавився у народу: підеш на Майдан? .. Герой"Великої політики" же Сергій Тігіпко все ніяк не йшов по коридору. Нарешті Штірліц з'явився, а на екрані виник його портрет із зігнутою в лікті рукою, видать, що стала вже символом передвиборної боротьби.

Кисельов почав з "підступного" питання: а як з минулої передвиборної кампанією? А ніяк - досвід тільки пішов на користь. Та й взагалі, Тігіпко, за що б не брався, все доводив до кінця. Партію зібрати йому поки заважає карантин. А ось він скінчиться, і Тігіпко проведе з'їзд і навіть поміняє ім'я свого дітища. Це він розумно придумав, а то нині його блок вельми дивно пишеться, а значить, і звучить - ебстісь!

Ще навесні Тігіпко не збирався йти в президенти, але як озирнувся навколо - і решту волосся на голові стало дибки: твориться казна-що - без Тігіпко країна зкурвився і зачахне. На минулих виборах його вага була значно нижче, ніж Януковича, а тепер Сергій Леонідович поважчав і готовий всіх розкидати або придушити.

Ніжні, хоч і єхидні уколи журналістів не завдавали Тігіпко занепокоєння - він відчував себе впевнено і цілеспрямовано. Відкрито визнавав свої помилки в минулому, підкреслюючи, що в нинішню дупу країна потрапила без його участі. Своє розчарування Януковичем пояснив досить м'яко: той теж не ощасливив країну, а Тігіпко це по плечу. Тимошенко критикував без азарту: ну не права вона.

Своє порівняння з мачо оратор прийняв прихильно: він згоден бути кумиром домогосподарок. Визнав, що мається шанс, що він не переможе, але невеликий. На худий кінець він згоден прийняти пост прем'єра і від Тимошенко, і від Януковича. Тобто після першого туру пущай торгуються: кому вдасться дістати Тігіпко на свій бік, той і переможе.

На підтримку Путіним Тимошенко він не вірить - відносини з Росією ми просрали під її чуйним керівництвом. А нинішня кримська ідилія - ??лише гачок, на який ми піймалися і за який смикне Москва, коли прийде час. Влада у нас пухка, та ще й прем'єр з президентом собачаться.

Гість на пальцях пояснив, як розібратися з корупцією: знизити податки і садити. Ось Тігіпко стукне кулаком, і всі затихнуть. У своєму суміщенні бізнесу з політикою він нічого страшного не бачить: он Берлусконі прекрасно править. А кермо бізнесу на час президентства він знайде кому передати. Треба боятися людей, за якими "немає борозни, а тільки вітер". З Коломойським, Пінчуком та іншими він в нормальних відносинах, але настане час, коли доведеться їх відсувати від політики.

Сильний президент Тігіпко готовий після перемоги призначити уряд або навіть очолити його - тоді йому і Рада не страшна. А додаткові повноваження йому дасть народ в результаті референдуму. У політику Тігіпко сунувся всерйоз і надовго: якщо за п'ять років йому не вдасться врятувати країну, а ймовірність такого результату - лише 1%, тоді він повернеться в економіку.

На розмови щодо того, що він технічний кандидат Тимошенко, Тігіпко навіть і реагувати не бажає. Правлячої трійці він побажав тихо програти на виборах. А руки у Тігіпка сверблять, щоб кого-небудь посадити на нари. Піночетом він ставати не збирається, але роль де Голля або Ден Сяопіна йому цілком до смаку. Кисельов же запропонував гостю шлях Ширака - стати мером Києва, а вже потім перебратися на Банкову. Все може статися, відповів Тігіпко.

Перевели всіх нас через Майдан ...

Далі взялися відзначити п'яту річницю Майдану. Ех, багато води утекло з тих пір, всі встигли перефарбуватися і поміняти місця політичного проживання. І Кисельов вирішив закликати до відповіді ветеранів, польових командирів. До бар'єру запросили Тараса Стецьківа з опонентом в особі Вадима Карасьова, в єдиній особі осмелившегося встати на захист осоромитися Ющенко.

Стецьків прочитав панегірик Майдану, порівнявши його з падінням Берлінської стіни і чеської революцією. Тим не менш, це був лише епізод історії. Карасьов пояснив, що він не шавка Ющенко, а вірний подіям. Революція ж - справа неспішне і може затягнутися на багато літ. Поки ж у нас плюралізм у політиці і монополізм в економіці ... Оратор нагадував ображеного тата, поставленого сином в кут. Здавалося, він ось-ось візьметься підстрибувати в пориві полеміки. "Ну, що ти Випендрюєшся?" - Дивився на нього здивованим поглядом зверху вниз Кисельов.

На питання ведучого: хто ж став спадкоємцем Майдану? - Стецьків назвав Україну, це біда вождів, що вони прийняли свободу за вседозволеність. Карасьов спочатку посоромився назвати ім'я свого годувальника, але потім розколовся. Володимир Філенко віддав перевагу патетику: головним героєм Майдану був простий громадянин. Андрій Парубій підтягнув: після Майдану українці вийшли на новий рівень самоідентифікації, і тепер нам до Європи, що з Хрещатика до Караваєвих дач.

Карасьов ввів новий термін "мирна громадянська війна цінностей" і зазначив, що лише завдяки Майдану Добкін став прекрасним мером. І попросив не вважати, що "ми розумніші людей". (До кого ж він себе зарахував: до інопланетян або до інфузорій, залишилося незрозуміло.)

Посміхаються перш Олег Рибачук зізнався, що після Майдану перестав бачити світ чорно-білим. А революції в Україні не вийшло - не відбулося зміни цінностей. Просто влада дійшла до ручки у своїй боротьбі з опозицією (зоопарки розбивали на місцях призначених мітингів) і напоролася на протидію.

Знаменитий український співак Олександр Пономарьов зізнався, що стояв на Майдані, оскільки вірив у світлі ідеали, і навіть співав гімн а капела. А в результаті про Україну, як про Останкінську дівчинку Олександра Галича, прознав весь білий світ, але для нас результат звівся до нуля ...

Перших двох ораторів змінили на Давида Жванію та Олександра Єфремова, і їм було запропоновано оцінити, чи був Майдан зрежисованої акцією або народним поривом. Жванія нагадав, що в перші дні на Майдані стояв лише Київ, а сам він загодя закупив якихось нещасних 700 наметів, але це вийшло спонтанно. Єфремов же зазначив, що Майдан лише розділив країну, а Жванія підтримав "помаранчевих" лише в інтересах свого бізнесу (що ви несете? - Спробував Давид Важаєвич встряти в монолог опонента). Україна ж перетворилася на збиту птицю, яку взялася добивати Тимошенко. Єфремов зізнався, що в його голову безперервно приходить біблійна мудрість - "і по плодах їх будете судити їх". А чиновники брешуть без втоми, хоча знають з дитинства, що брехати погано. І він продемонстрував папірець обіцянок, даних на Майдані: все виконали з точністю до навпаки.

Після фази акапелльного крику Кисельов запропонував Єфремову визнати, що Майдан відіграв на руку Регіонам - вони оформилися як сила. Ні чорта, Регіони згуртував Сєвєродонецьк, парирував той. Мовчав досі Михайло Добкін зізнався, що все чекав, коли ж "помаранчеві" візьмуться каятися, але так і не дочекався. А 20 тисяч звільнених, а кинуті за грати Колесніков та Кушнарьов, а невідомо як убієнні Кравченко і Кирпа? Негативу значно більше. Навіть "Донбас Арена" не рятує, хоч на ньому і освистали Ющенка. (Ось і стоїть шикарний стадіон в бідному і тьмяному Донецьку, доповнив Філенко.) Так за стояння на Майдані роздавали пости, обурився Добкін, сантехніки та безробітні перетворювалися на чиновників. Єфремов з трьома вищими освітами повідав, як спікер ізраїльського парламенту зізнався, що, підтримавши Майдан, його колеги помилилися ...

Підсумок дискусії хотілося підвести рядком з Віталія Коротича: "А поля не було, де скінчився майдан ..."