Про вишиванки і не тільки. Лист Анатолію Стріляному

Шановний пане Анатолію!

Дозволю Собі кілька ремарок з приводу Останньоі радіопрограмі "Ваші листи". Оскількі формат передачі презентовано як Ваші відповіді на листи "про людські долі", сподіваюсь, одна "людська доля", Якої Ві торкаєтесь побіжно, змусіть Вас переглянути деякі ОЦІНКИ. Надія незначна, та все ж спробуваті, гадаю, Варто.

Мова про програму від 02.02.2013 . Ві почінаєте з того, что Вам пишуть з Праги и запітують, чому там наразі осів Андрій Шкіль. На питання Ві НЕ відповідаєте - Ані прямо, Ані опосередковано, Ані у позитивному, Ані в негативному для Шкіля ключі. Все, что Ві пишете, є для мене якімсь незрозумілім І, даруйте, дешевим "стьоб", причому анітрохі НЕ дотичність до суті питання.

Цітую дослівно: " У кожен даний момент у кожної країни є своє відміну, свій значок. У Чехії ось - значок країни, в якій шукають прихистку більш-менш відомі учасники української міжусобиці. Або такі, що хочуть стати більш-менш відомими ... Ондрей Шкит з вашого листа - це Андрій Шкіль, колишній депутат, відомий опозиціонер, носить білу вишиту сорочку під піджаком. Це щось подібне розпізнавального прикиду. Я теж колись спробував таким способом підкреслити свою народність. Багато років тому ... Європейський піджак вимагає космополітичної білої сорочки, бажано - з краваткою, а я замінив її національної, вишитій, без коміра. Мати мигцем глянула на мене і хмикнула: "У кожусі босяком". Так вона завжди відзначала якусь недоладність в одязі. Це вираз здається мені більш ємним, ніж про корову під сідлом. Справа в тому, що босоніж цілий рік, незважаючи на морози, в старовину ходили деякі юродиві. Тобто, мати хотіла сказати, що у мене не тільки поганий смак, але і в голові не всі вдома "...

Що то було, пане Анатолію? До чого цею пасаж? Яку інформацію ВІН несе? Ту, что у Шкіля "не тільки поганий смак", а й Інші, не менше значімі, з точки зору Вашої мами, проблеми?

Дозвольте я Вам поясню, чому Андрій Шкіль носити "білу вишиту сорочку під піджаком" . Річ у ТІМ, что ВІН почав так одягатіся Іще в тюрмі. А, вийшовши звідті, що не захотів міняті стиль одягу, Який ставши для нього Дещо більшім, чем просто "прикид". І Річ тут не в народності, и не в бажанні создать опізнавальній знак, над Котре Ві, Кажучи Преса, так "баламутити" і "Острів".

Шкіля Затримали у 2001-му за долю в "Україні без Кучми". Били так, что віклікані Згідно лікарі не могли втріматіся на підлозі райвідділку - вона булу ковзкою від крові. Це не Шкіль розповідав, а Самі Ескулап. А відтак ВІН попал до рук рідкісного бідла - "подонків найвищої міри", як сказав бі пріснопам'ятній Леонід Данилович. Маю на увазі міліціянтів, есбеушніків, тюремніків, прокурорів, Суддів, котрі за людину его НЕ малі.

У суде Йому не давали Сказати слово, в камері - обшукувалі, прініжувалі, погрожували годувати насильно, коли ВІН голодував. А примусове годування в українських тюрмах - Це не катетер у вену, а Дещо Інша процедура, поклікати не так насітіті, як зламаті морально. Не знаю, а чи "слабо" Було б Вам, шановний пане Анатолію, пройти через подібне пекло и НЕ розтрусілі по дорозі свою дотепність та почуття гумору?

Альо повертаючісь до вишиванки. Так від, в тихий умів така сорочка булу для нього, ЯКЩО хочеться, засобой комунікації. Меседжем, что ВІН не "зек", не бандит и розбішака, котрому світіло за 71-мою статью ККУ п'ятнадцять років, а учасник ПОЛІТИЧНОЇ Акції - як бі хто до неї НЕ ставився. У Вишиваний сорочку на суде и в тюрмі, де ВІН сідів среди крімінальніків, БУВ одягненій НЕ Тільки Шкіль, а й Інші фігуранті справи.

Повторю ще раз: у Умова, коли пресу штурханамі у плечі (відчуто на собі!) Вікідалі з залу, така форма одягу мала Сказати больше, аніж ті кілька хвилин, доки суддя НЕ наказувано охороні вірваті з рук відеокамеру. Вишиванка мала ідентіфікуваті процес з політікою, з Боротьби, з непокірний, что мала місце у державі под назв Україна, в имя котрої и под знаменами та Кольорах котрої й провадівся протестний рух.

Даруйте, звісно, ??за пафос, альо так воно и було ...

Тож від самого качана вишита сорочка булу вдягнена НЕ под європейський піджак, а под тюремний "кліфт" ... Я - не Донна Каран и НЕ Вівьєн Вествуд, тож не беруся судити, в якій сінергії перебувають между собою видана в СІЗО фуфайка, руки у кайданки, заведені за спину, українська вишиванка, автозак та облямівка з міліцейськіх спин.

Вам, як критику вісокої моди, подаю відповідне фото, де Шкіля заводять до суду - ВІН НЕ втрачає прісутності духу, посміхається журналістам, что чекають біля входу ... Скажіть, ЯКЩО хочеться, то багато - шароварщина, коли других, чи не таких легкотравніх, аргументів Вам БРАКУЄ. А я тім годиною наворожили Вам одну з моїх улюблений композіцій В'ячеслава Бутусова з Достатньо глибоким змістом:

"Бачиш - там, на горі,

Височить хрест,

Під ним десяток солдатів -

Повисить-ка на ньому.

А коли набридне,

Повертайся назад

Гуляти по воді зі мною ... "

У шкірного, звісно, ??свій хрест, и мірятіся ними - справа невдячна та доволі інфантільна. Альо НЕ кваптеся назіваті ближнього свого "юродивим", бо завтра хтось Назв так Вас. Чи не розбіраючі, чі ві басками кінь, чи корова под сідлом, Назв Виключно самоствердження и брендування имени.

Мі так любимо це делать - залазіті як не "под піджак", так в душу, а Раптена там, в чужих нутрощах, вдасть віколупаті Щось незвичне чі недолугих, підходяще для "ржу-ні-можу". Трапляються, щоправда, и в наших широтах індівіді, Які сім разів відміряють и позбав потім відріжуть, альо їхні лави рідішають. Я мала Надію, что Ві належиться до їх числа, але "на жаль" ...

Ві - НЕ належиться.