Залізна рука повинна бути в оксамитовій рукавичці

Залізна рука повинна бути в оксамитовій рукавичці

Ви запитаєте, чому все ж, - незважаючи на переконливі прохання Меркель і Євросоюзу про політичну стабільність в Україні в умовах нової холодної війни, - стався ВІДКРИТИЙ ПЕРЕЛОМ помаранчевої коаліції (залишимо для пошляків натяки остроумнейшей Ксенії Ляпіної про те, що прем'єр-міністр зробила з НУ -НС якесь МУМУ; як, втім, і міліцейську жарт Юрія Луценка про тата-маму і їх коханця, якого потрібно терміново "вигнати з хати").

Я думаю, що головна причина нової політичної кризи в Україні полягає в тому, що рейтинги основних політичних партій - і особливо партій-карликів - сьогодні сильно "роздуті" в результаті практично повної ДЕЗІНФОРМАЦІЇ у всіх інформаційних полях. Дезінформація здійснюється просто: владою попросту покривається за допомогою оскаженілої пропаганди той факт, що в умовах повного ігнорування політиками своїх передвиборчих обіцянок наш багатостраждальний електорат впав у політичну апатію, і на тих же дострокових столичних виборах БІЛЬШІСТЬ киян просто не проголосували на за одного з кандидатів у мери і ні за одну з політичних партій (це раніше у нас любили скривджених, а тепер у нас люди не люблять нікого). Починаючи з перемоги Єльцина в 1996 році, на просторах СНД політики, схоже, потребують вже не у виборцях, а лише в хороших і спритних політтехнологах. Дивіться, як прекрасна була пропагандистська кампанія під час парламентських виборів 2007 року у виконанні того ж Луценка та його "Народної Самооборони" (нескінченні поїздки по регіонах, обіцянку корінних реформ і т.п.).

Відео дня

І ось цей "мильна бульбашка" раптом стали здувати СПОНСОРИ "Самооборони" (ну, уявіть: чи багато посадить міністр внутрішніх справ бандитів у тюрми в умовах, по-перше, перепалки на теми отруєння між Жванією і Ющенком, по-друге, в умовах , коли Банкова спускає на гальмах такі справи, як мільйонні хабарі "на гарячому" в мерії Алушти і т.п).

Як правильно заявив з трибуни парламенту Микола Томенко, силові структури в Україні - за задумом Майдану - повинні були займатися чимось більш корисним, ніж примітивна стеження за українськими політиками.

Взагалі, кому сьогодні вигідні цілі телесеріали взаємних звинувачень помаранчевого табору, в яких Ющенко обіцяє викорінити "зраду Батьківщині" з допомогою прямого президентського правління (ці слова - якраз пряме порушення Конституції, як і поява американських військових кораблів у Феодосії без згоди Верховної Ради)? Чому настільки активно стали "мочити" один одного "в сортирі" вчорашні однодумці і соратники? Так, Володимир Бондаренко та Сергій Соболєв на цьому тижні з трибуни Верховної Ради в таких виразах попрощалися зі своїм політичним минулим, наче й не цілувалися ніколи взасос з самим Месією. Мимоволі згадуєш найблагородніше вислів Віктора Шкловського: "Ми заперечуємо своє минуле, але ми не відмовляємося від нього".

Чому задовго до президентських виборів в суспільну свідомість активно впроваджується думка про неминучість "смертельної" сутички за престол саме між Тімошщенко і Ющенко (краще б наші лідери частіше їздили особисто заправлятися на бензозаправки, щоб помітити: за три роки їх сварок бензин подорожад ВДВІЧІ)?

Думаю, що ворожнеча Ющенка і Тимошенко попросту мала б замаскувати "український слід" ворожнечі між Америкою і Росією, яка чомусь змусила Петра Симоненко прямо в парламентській залі обізвати свого колегу народного депутата Тарасюка американським шпигуном (той же у відповідь назвав комуністів "рукою Москви "). Саме претензії США на однополюсний світ породили протоку КОСОВО; саме претензії Російської Федерації на двухполюсное світове панування породили проблему Абхазії і Південної Осетії. А у нас ця друга світова холодна війна змушує зробити вибір всіх тих українських політиків і бізнесменів, які звикли сидіти на двох стільцях: світ розколовся і тріщина пройшла по гаманцю українського олігарха!

Залізна рука повинна бути в оксамитовій рукавичці