Нехай танцює той, хто замовляв музику?

Демократичні процедури в Україні останнім часом стали схожі на харчування мешканців в обложеному місті: кожен з політичних кланів отримує потроху, і ніхто не наїдається досхочу. Шарахання нашої ЕЛІТИ брехуха раптом досягли досить небезпечною амплітуди.

То Мороз помчить під шипіння ПАРЄ просити поради у матінки-Європи, заздалегідь знаючи, що всі п'ятнадцять пунктів "від ПАРЄ" будуть попросту похеру нашими дурнями і дорогами (європейські функціонери цього між іншим не зрозуміють).

Те Яценюк летить на побачення до Кондолізі Райз, щоб щось пролепетати про незмінність якогось стратегічного курсу України і "заморожені конфлікти". І це замість того, щоб від імені МЗС чітко висловити думку керівництва країни щодо заварухи в Естонії (між іншим, мало яка українська політична партія таки дала оцінку цим "бронзовим" подіям, навіть незважаючи на передвиборчий дефіцит гучних приводів для спічів).

Те невгамовних Ганнуся Герман ПЕРШОЇ вибухнула радістю з приводу третьої реінкарнації Піскуна як чергового торжества української демократії. Відома демократка і ЖУРНАЛІСТКА як би не помітила того, що затверджувався Піскун на посаді Генерального Прокурора аж ніяк не Верховною Радою п'ятого скликання, яка до 2 квітня (або до 26-го) і здійснювала ту саму демократію в Україні, яку, на жаль, не може здійснювати жоден - навіть найталановитіший - президент поодинці. Тому що демократій не буває без нормального функціонування таких самостійних гілок влади як судова і законодавча.

Те Тарас Чорновіл теж чомусь ПЕРШИМ заявить про імпічмент, а на другий день раптом відмовиться проголосувати за дострокові вибори президента 9 грудня 2007 як би в знак протесту проти тієї правової каші, в якій опинилася країна.

І ось дивлячись на ці метання політкумов, часом схожі на пряму лінію, що виписується п'яною змією, мимоволі думаєш від імені незалежних спостерігачів: а, може, потрібно замість скасування поста всенародно обраного президента скасувати в новій редакції Конституції пост коаліційно-келійно обраного прем'єр-міністра? Щоб у нас було, як у самій процвітаючій країні світу США, можливо тому споживає дві третини світової електроенергії, що виконавчу владу в цій країні очолює ОДИН президент, - без всяких там домішок у вигляді прем'єр-міністрів!

Взагалі, як багато вже помітили, у всіх тих країнах, в яких РЕСПУБЛІКА дозволила собі розкіш завести відразу двох голів виконавчої влади, рано чи пізно виникають нерозв'язні суперечності між президентом і прем'єр-міністром. Так, потрапив у подібну халепу президент Франції Франсуа Міттеран після поразки соціалістів на парламентських виборах 1986 року. Прем'єр-міністром вдруге став Жак Ширак, якого визнаний лідер "гошістов"-лівих Міттеран називав найбільш реакційним і послідовним представником правих. На першому ж засіданні уряду Ширака присутній там Міттеран відчував таке: "Жахливо. Половина міністрів мене не переносить, половина - ненавидить" (напевно, такими ж словами один час можна було б описати участь в уряді Януковича президентської раті в особі Тарасюка-Луценко-Гриценко : компроміс від 5 серпня 2006 року насправді виявився пасткою).

Правда якийсь відсоток успіхів США, ймовірно, можна віднести і на рахунок конфедерації, яка як державний устрій логічно випливала з того розколу на Північ і Південь, який настільки схожий на наше нібито контрпродуктивне поділ на Схід і Захід. Саме в результаті конфедеративного устрою всі північноамериканські штати цілих сто років не платили федеральних податків, зате встигли наваять кожному штату за Конституцією, ніж погасили конституційний СВЕРБЛЯЧКА в США назавжди. Втім, у березні 2006 року напередодні тодішніх парламентських виборів і в квітні 2007 року в очікуванні нинішніх виборів багато круті області України раптом теж перестають платити планові податки, причому обидва рази недобір досягає двохсот мільйонів умовних одиниць. Може, це і є умовна ціна успішних виборів у нашій країні?

З податками у нас нині в умовах політичної нестабільності - просто біда. Ні про яке зниження податкового пресу мова поки не йде. А найважче для уряду мільйонерів даються податки, спрямовані проти надбагатих. Візьміть такий от дивний для архіпрінціпіальнейшего міністра фінансів АЗАРОВА пасаж: податок на нерухомість, мовляв, в Україні вводитися ще роки два не буде, тому що для нього немає бази. Те, що база для такого податку є, показали, між іншим, декларації членів Кабінету Міністрів України: рідко у кого з міністрів при річному доході в 200 тисяч гривень можна було виявити квартирку і дачку, площа яких не зашкалювала за 500 квадратних метрів.

Таким чином, саме податок на нерухомість повинен стати податком на багатих, і розраховувати його однозначно потрібно, виходячи з площі нерухомості (наприклад, на Заході той же Елтон Джон щомісяця платить п'ять тисяч доларів такого податку лише за один величезний пентхаус на хмарочосі в США). А в Україні прийнято оголошувати в деклараціях мільйонні доходи тільки в тому випадку, якщо ці доходи вдалося звільнити від оподаткування за допомогою різних юридичних прийомів і дірок у податковому законодавстві. Тобто, коли на якомусь телеканалі з гордістю повідомляють про те, що олігарх Такий-то задекларував за 2006 рік десять мільйонів гривень доходу, то так і хочеться запитати у телеведучого: а скільки СОТЕНЬ гривень податку він при цьому заплатив?

Взагалі, на сумні роздуми наводить лобіювання Азаровим інтересів великих власників нерухомості, як, втім, і латифундистів, бо РЕАЛЬНИЙ земельний податок на великих землевласників, у кожного з яких під дупою припадає пилом по кілька тисяч гектарів українського чорнозему, теж не вводиться Донецьким урядом. А адже передвиборні обіцянки, як навчив нас усіх президент Франції Ширак, потрібно виконувати! Втім, виконавши в лютому цього року два своїх останніх передвиборних обіцянки, Ширак переселяється з Єлисейського палацу в скромну квартирку на набережній Вольтера в Парижі. Квартирка - всього 180 квадратних метрів. А це означає, що з податком на нерухомість у процвітаючій Франції - все в порядку! Чи буде хоч коли-небудь і у нас не гірше?! Як сказав би Леонід Макарович Кравчук, для цього Україні повинні правити ПАТРІОТИ (другий шлях ще простіше: станьте чесною людиною, і тоді ви зможете бути впевнені, що одним шахраєм стало на світі менше!).

Віктор Чайка, шеф редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua