Сповідь барабанної перетинки

Судячи з повідомлень з місць, полку жертв новорічних урочистостей, у порівнянні з минулими роками, значно додалося. Підтверджуючи заяви керівництва про підвищення життєвого рівня населення, здатного тепер не тільки купити шматок хліба, а й повною мірою задовольнити свої високі естетичні потреби.

Дякуємо владі і за турботу про культурну времяпрепровождении дітей і підлітків, які не тільки жваво цікавляться імпортної піротехнікою, типу салютних установок: "Гуляймо", "Париж", "Сідней"; петард: "Корсар", "Катюша", "Балет" та іншими "мінометами", а й запросто можуть придбати будь-яке з цих чудес, що тішать барабанні перетинки українського суспільства. Тут важко втриматися від порівняння з менш цивілізованими країнами, типу Німеччини, Франції, Італії, Ізрайля, де жорстокосердістю правителями заборонена вільна реалізація піротехніки, а жадібний торговець, який продав дитяти невигадливу галас, ризикує не конфіскацією незаконних виробів, як у нас, а неминучої відсидкою.

Красиво і, головне, голосно жити - нікому не заборониш. Он скільки шуму наробила недавня сільське весілля, коли щасливий молодожон схитрився відкрити настільки знатну стрілянину з "катюш", що забарився від сього благоліпності нареченій вибило око, автоматично перевівши весільну захід в поминки по безславно втраченому органу. Зрозуміло, нещасну дівчину негайно доставили до районної лікарні, де їй по вищому класу зробили все, що слід, за винятком малості - приживлення постраждалого ока ...

Звичайно, гості продовжували гуляти, щоб продукти не пропали. Тепер вже без особливого завзяття, тим більше, родичі нареченої ближче до ранку, справедливості заради, ганялися по всьому селу за винуватцем, бажаючи і його позбавити очі, щоб нова сім'я дивилася на світ в рівних умовах. Виявляється, таке теж буває ...

Херсонські феєрверки проходять в самому центрі міста в безпосередній близькості від пологового будинку № 1. Чого можна очікувати від діток, передчасне явище на світло яких спровоковано бурхливої ??стріляниною? Такі і самі любити стріляти будуть, і онукам своїм замовлять гриміти до останнього.

Без постраждалих тут теж не обійшлося. Дев'ятирічний хлопчина позбувся пальця, між іншим, того, який може ще як нагоді. А дорослий чоловік, запускаючи Салютне пристрій, загорівся, як факел, і тільки зусиллями нерастерявшіхся товаришів по чарці відбувся опіками 2-го ступеня. Інші жертви, кількість яких місцева статистика не призводить, зализують рани в домашніх умовах, вивчаючи матчастину і готуючись до наступних подвигам на ниві саперного мистецтва.

Щоб читач легше увійшов у курс проблеми, спробую розширити його ерудицію щодо користується особливим попитом сучасної піротехніки. У будь-якій вуличній торговій точці сьогодні запросто можна придбати головну естетичну насолоду молодого українця: "китайське колесо" (саксонське сонце), яке крутиться на стрижні, розкидаючи міріади іскор; дукери і квекарі, що бігають і пірнають у воді, виробляючи під кінець оглушливий постріл; а також, пообіцявши продавцю скромну зелену папірчик, розжитися спеціалізованим військовим оснащенням. Типу страхітливих фальшфейер для освітлення місцевості або подачі гучних звукових сигналів; двійки-трійки примітивних вибухових пакетів , якими непогано глушиться риба, да кількох димових шашок і вибухають піроболтів (не плутати з болтами з місцевого збанкрутілого заводу ім. Петровського!).

Треба сказати, кожної нації властивий власний стереотип продуктивного відпочинку. Чи не станемо пліткувати про кремезних німців, любителів жувати сосиски, запиваючи пінистим баварським; витончених іспанців - шанувальників смертовбивства парнокопитних у вигляді барвистою кориди; або толерантних французів з їх цікавинками гей-парадами, яких тут так не вистачає.

У нас своя тема - волелюбні українці, славні нащадки запорозького козацтва, для яких добре "відтягнутися" - це не просто вдосталь випити й закусити, надерти морду недругу або жарко обслюнявіть співтовариша, а зробити так, щоб все навколо гриміло і тремтіло. Знаєте, вічно живе: "Реве та стогне ..."?

Якщо врахувати, що структура споживаної у нас піротехніки складається на 80% з стріляє, яка розривається і плескають, і лише решти 20% припадають на вогненно-театралізоване дійство, тобто власне феєрверки, вченим залишається тільки гадати, що стоїть за такою тягою до звукоізверженію підвищеній гучності. Одні кажуть - у наявності розумовий зубожіння нації, інші знаходять причину в тому, що давно війни не було, видать, ідіоти скучили ...

З цим можна було б миритися, коли б позначена пристрасть не виходила за рамки розумної адекватності. Я це не до того, що люди витрачають останнє на покупку піротехнічних різниць, а виключно з бажання усвідомити собі, чим відрізняється психологія нашого обивателя від його європейських побратимів, з якими ми нещодавно мало не асоціювалися.

Потяг українців до барвистого гуркоту корисно для всіх, починаючи з чиновників, міцно засвоїли істину: не встигне ще в нічному небі розтанути серпанок від чергового феєрверку, як ніякому прокурору вже не встановити, скільки грошей дійсно викинуто на вітер, а скільки - осіло в кишенях улаштовувачів народного святкування.

Лікарні теж не залишаються в накладі. Кому вистачило грошей на феєрверк - сам Бог велів щедро платити за своє зцілення.

Задоволені і наші китайські друзі, виробники піротехнічних виробів, що віддають належне Україні як найбільш просунутої цивілізованої державі, яка споживає до 10% продукції, що виготовляється ними продукції. Якщо врахувати питому вагу нашої країни у світовому співтоваристві (менше 1% населення), наведена цифра красномовно свідчить про інтелектуальні переваги благородних українців. Втім, цьому факту можна дати й іншу, більш вражаючу оцінку, що базується на даних ряду джерел, які стверджують, що суми, викинуті у нас на феєрверки, вже не тільки порівнянні, але і перевищують державні витрати на утримання Збройних Сил (не плутати з фінансуванням МВС , СБУ та Прокуратури).

Знаючи, які крихти уделяются нині цього колись грізному відомству, дивуватися не доводиться, але все ж, все ж ...

Думається, подібний перекіс - плід українського миролюбності, бурхливо схваленого людством після добровільної відмови від ядерної та хімічної зброї. Правда, найбільш цікаві думки в цьому плані висловлюють північно-корейські та іранські психіатри, чиї країни не уявляють себе без заповітних боєголовок. Красномовно і мовчання країн-важковаговиків, членів ядерного клубу, так і не послідували нашому показному прикладу.

Одне тільки радує, що керівництво країни тверезо оцінює ситуацію на фейерверковом ринку як справжнє українське ноу-хау, міцно гарантує нашу безпеку. І справді: яка з прикордонних держав, тремтлива ночами від канонад, то і справа доносяться до їх мирних осель, вирішиться напасти на таких грізних сусідів?! Так що пора задуматися над остаточною розпродажем армійських цінностей, поки їх вкінець не розікрали.