Чорна меса

Почнемо з бородатого анекдоту ...

Замполіт віклікав без п'яти хвилин дембеля, показавши Йому Цеглина ї спитав, з чім вона в нього асоціюється.

-З Будовий комунізму! - Бадьорого відповів той.

-Молодець! Правильно ми тобі Вихована. Так тримати!

Другий солдат розмріявся:

-Повернись до рідного села .., споруджу цегляний дім .., одружена ...

-Міщанством відгоніть, але ... терпимо!

Показавши Цеглина третину, а ВІН знізав плечима:

-З бабами, звісно, ??асоціюється ... А з чім же ще?

-А баби тут до чого?-Вітріщів очі замполіт.

-Так у мене, на что НЕ гляну, все з ними асоціюється.

Скандал вокруг "політічніх переслідувань" Марії Матіос за "публічну и письменницьких діяльність" почався з того, что група ветеранів чином за порівняння пам'ятника вічної Слави з фалосом - у кніжці "Вірвані сторінки з автобіографії". Наївні люди! Не читали смороду вшанованої Шевченківською премією "Солодку Дарусю", де вісь як елегантно спілкуються поміж собою ее герої:

... "Поклал Іван дримбу в кишеню, обтер губи и живити на цілий автобус, Ніби заторохкотів кулемета:-А чи тобі, Нензен лєста и курво Остатней, мозіль НЕ зробівся на отій твоїй поморщеній штуці после весілля у Ріжні тої неділі, коли підфітькувала ногами на сіні коло Цимбаліста, аж смереки ся мружить з устіду, не ті, что люди?

Та й далі узявсь Собі дримбу в губи. "

Або:

... "-Щось ві Такі, Василинка, як бі Дві ночі коло Цвичка Обертана ...

-Думаю, Парасочка, что вам бі одної ночі стало, аби мати такий вигляд, бо ві бі Дві ночі коло Івана НЕ вітримає. Якби лиш захотів вас ... але, бачите, не хоче ... не смакуєте Йому, певно. Так что лиш Хіба что думайте, як мене Цвичок Вночі обертає ... "

... "Ті, мерз мерзенна, Приймаку дурний, безрідний насіння, ти, дурню остатній, что до Такої самої дурної пристав, ти злодію галіцейській, паскуда паськудна ... я на тобі управу знайду ..."

... "-Курва Ващаєв мама булу!-Кричав докторові у очі Цвічок.-Як ви ее не хоче лічіті, то я сам буду лічіті, а вас най совість замучити, як Остатней Нензен ..."

Прінагідно зауважімо, что коли Вже Марія Матіос, як и захи патріотці, не любити москалів, то чому вона займається пропагандою найгіршого, что смороду в Україну принесли? Бо коли напередодні битви под Конотопом 1659 року князь Трубецьким заматюкався, то козаки й татари вхопив за зброю: всі могли пережитого, альо не утворюються рідної матери. Чом бі нам не утверджуваті самє Цю традіцію, спокон віків притаманне нашому народові тім больше в творах, рекомендованих для читання школярів? Що можна до них после цього мати?

Москалі, певно, наробілі Багато лиха, альо одна з героїнь "Солодкої Дарусі" з тім НЕ погоджується - и вісь чому:

"-Всякої Було, КУМКо ... І добро и хвацько робили. Я то ще пам'ятаю, як у сороковім году Прийшли Перші маскалі ... То скажу вам, КУМКо, что та ті маскалі файно наших жінок просили, что легше Було їм дати, як відказаті. І що Ви думаєте - ми давали потрохи, бо свой так файно не запросить.

-Що правда - то правда. І мене не один просив, альо таки Упросивши лиш один ... "

Така "історична об'єктивність" теж, мабуть, Корисна для виховання тепер вже патріотізму українських школярів!

Та вершиною Всього є вісь цею епізод:

На Великдень один з героїв "Солодкої Дарусі" на имя Славко так набрався, "що Хотів підпаліті стодолу, а потім синє полум'я пішло Йому з рота". А далі автор змальовує таку картину:

"Марія - непокритий голова - бігала по сусідах з криком и плачем:" Люде добрі, рятуйте! Христос воскрес! Славко гине! "

Микола - ліснік, що не встаючі з-за Великодного столу, спокійно сказавши розпатланій Марії, яка стояла безумна на порозі: - Марійко, вісцяйтеся Йому в рот, зразу попустити. Або розведіть коняків з водою та й влійте в рот конєчя, як не якщо чім вісцятіся ... Отам на стежці коло Сокола колгоспні коні насліділі, а конски зібраті Ніхто НЕ зібрав.

Бідна тота Марія ... Отак, як булу, у Великодній спідніці, Загол посеред подвір'я и вісцялася у синє полумя Із Синовит рота. А Славка, повалені на землю, неначе кнура до зарізу, ТРИмай его тато Із якімось пріїжджім гостем ".

Читать цею епізод спокійно МІГ, за висловом самої Марії Матіос, "Хіба что дерев'яний мужчина", а не людина з Християнсько душею. На Великдень люди Ніби ж хрістосуються между собою та пріпрошують до святкових страв даже Випадкове гостей, - а тут наш спокійний герой даже з-за столу не звівся ... Воно, звічайній, в жітті усіляке Трапляється. Альо чому в романі такий пікантній епізод має стаття самє на Великдень? І хто про таке пише - особа, котра претендує буті Ледь НЕ всенаціональнім проповідніком? От така, як бачите, в Марії Матіос повага до народної моралі та звічаїв ... Це вже й на "чорну Месу" схоже.

Втім, усього можна чекати від пісьменніці, де лірічну героїню твору "По праву сторону твоєї слави. Книга ЖИТТЯ І смерти "зустрічає в Райське кущах сам Святий Миколай. Галантно вклоняється, садовий ее на килим з квітів, з лукавимо Усміхом частує амброзією й сообщает їй, что вона "вибрать ї мічена", бо в своєму "красивому жівоті" / це янгол послуговується таким вирази чи кавалір до флірту? /, Бачте, дитину Вінос. Окрім Дуже ї Дуже сумнівніх розумнікувань, там можна Прочитати: "Власне, у жітті нас не навідують Такі мислі, а поміж тим смітям, что злітається в голову, поки ти ще діхаєш, - Дуже мало вічного, того, что застосовується частіше, аніж раз . Наші думки - як презервативи. Одноразовість - вісь что рухає нами, поки Ми можемо думати ".

Цікаво, хто цею життєвий загал, від имени Якого промовля письменниця? Демокріт, Сковорода, Володимир Вернадський? .. Та Річ даже не в ТІМ.

Ну, коли думка в Марії Матіос асоціюється з презервативом, то чому ж и Могильний обеліск НЕ порівняті з фалосом? Альо наївні люди побачим в цьом образу пам'яті їхніх полягли товаришів на фронтах Великої Вітчізняної Війни й посмілі заступітіся за мертвих, котрі оборонити ВЛАСНА честь вже не могут. Їхній протест на адресу пісьменніці, что розпочала вишкіл біля Євгенія Марчука, котрому за часів Радянська Союзу БУВ заступником начальника 5-го управління КДБ, а потім ставши головою СБУ, а завершила его на посаді прес - секретаря РНБОУ Володимира Радченка, Дехта кваліфікував як " донос ". І закрутить політична інтернетівська Заметіль! "У Україні Заборона книги Марії Матіос" ... "Письменниця Марію Матіос переслідують" ... "Провокації проти Марії Матіос - знакова Подія січня 2011року" ...

Тут ми Зупинимо, щоб Трохи осмісліті нашу бутність. Демократія у нас Почаїв з того, что ми Повію назвали ненашенськім словом путана - и Яким же романтизмом повіяло від Першої найдревнішої Професії. Далі у нас убивця ставши кілером - и це зазвучало Ледь НЕ як назва престіжної Професії, яка має Попит. Дістріб'ютер, ріелтер, іміджмейкер ... це вам не торговець чі пропагандист у тому розумінні, Які Вкладай Наші непросунуті попередники та й ми в своїй совковій обмеженості. А піар, а бренд ... ві розумієте, то багато означає? Тільки будь ласка, чи не кажіть про англійські слова "паблік рілейшен": Які там Суспільні зв'язки, Які Громадські стосунки! У нас ЦІ слова мают Дуже конкретнішими наповнення: або ти оббріхуєш та поліваєш Бруда того, хто тобі НЕ подобається / чорний піар / або прославляєш самого себе / білий піар /. Скромність, порядність, об'єктивність? До чого тут ЦІ застарілі Чесноти, коли в ринковому морі лиш тоді втрімаєшся на поверхні, коли ти у всех на слуху? При цьом зовсім необов'язково, щоб товар, зокрема й духовний, відповідав его вартості: на ті існує рекламна упаковка. А в літературі КРАЩИЙ способу прикрутити до себе уваг немає як крик про Політичні переслідування. І від Марія Матіос увідкрітому лісті до генерального прокурора Віктора Пшонки оголошує про ті, что ее "ПУБЛІЧНА діяльність, а самє письменницьких творчість" попал в сферу зацікавлення Генпрокуратури та Міністерства внутрішніх справ ...

За логікою речей, такими справами має займатись СБУ. Альо там у Марії Матіос брат Анатолій Матіос у чині генерала. Мабуть, дуже потужні Політичні сили були кінуті супроти бідної жінки, ЯКЩО такий родич НЕ зміг ее порятувати ...

І на что ж скаржилася письменниця? 17 грудня 2010 року ПРЕДСТАВНИК міліції Шевченківського райвідділу внутрішніх справ міста Львова за Доручення ГПУ розшукувалі ее у відавніцтві "Піраміда", щоб Вилучити з продажу "прімірнікі книги" Вірвані сторінки з Біографії ", яка Визнана" Книга року-2010 ". Документи показуваті міліція відмовілася. А после телефонної Розмови з відстані продемонструвала "якесь доручення та ксерокопію сторінок книги Матіос". А 11січня цього року працівник міліції Печерського району у будинку, де батьківщина Матіос Найман квартиру "ще за царя Гороха" розшукував гр. Матіос, демонструючі ее колішнім сусідам Розпорядження генпрокурора та ксерокопії сторінок книжки пісьменніці. Завважили Про що йдет? Не там, де тепер живе батьківщина Матіос, творити ЦІ ліходійства, хоч у наш годину дізнатіся адресою проблеми не стають, а самє там, де вона жила "за царя Гороха". І НЕ сусіди, Яким крамольно показувать ксерокопії сторінок твору пісьменніці написали листа до прокурора, а сама письменниця, треба розуміті Зі слів сусідів, їм же делать Нічого Було як бігті до Марії Матіос з повідомленням про Такі протиправні Щодо ее особини Дії працівніків міліції.

А тепер проаналізуємо ЦІ Скарги.

Если генеральна прокуратура прийнять решение Вилучити з продажу тираж "Вірваніх сторінок з автобіографії", то нащо для цього розшуковуваті Марію Матіос, котра, живучі в Киеве, ну Ніяк не могла зранку до вечора сідіті у відавніцтві "Піраміда". Невже для того, щоб спитати ее згоду на вилучення? Тоді нас можна привітати: мі дожили до Такої демократії, что сілові структурованих пітатімуть у злодія чи вбивцю Згоди на его затримання. А не дасть Згоди - то далі крастіме чі вбіватіме. І знову ж таки Звідки Матіос дізналася про таке ментівське свавілля - Телеграма ее віклікалі працівники видавництва чі що? Тоді треба Було ту телеграму, буцай приколоти до адресованности Пшонці листа ... Зато якові оперативність проявило інтернет-видання "Українська правда", Вже 12 січня 2011 року давши ПОВІДОМЛЕННЯ про сенсаційну подію!

І, отак "постраждала", Марія Матіос пред'являє звінувачення: "Такі Дії працівніків правоохороних органів мают УСІ ознакой шантажу та безпідставного психологічного лещатах. І я розцінюю як непріпустімі з точки зору здорового глузду та професіоналізму їхніх Виконавців, а такоже як Такі, что прініжують мою Людський честь, Гідність и моє письменницьких ім'я, створюють дискомфорт Моїй родіні та близьким ". Чи не втрачає нагоді й "попіарітісь": Такі Дії, бачте, що не розуміють літагенті та Перекладачі в Амеріці, Франции, Ізраїлю та других странах, Які про це "Знають Із преси". До цього додамо: в Україні їх теж НЕ розуміють, даже Судячи із скупих коментарів до Публікації в "Українській правді", бо далеко не кожному можна повісіті Локшин на вуха й не нашкірна згоден нею трусіті.

І це причина для опозіційніх сил зчініті крик про "Впровадження цензури на Духовність" в Україні, про "Перетворення держави на потворну диктатуру, де всеосяжній контроль встановлюється Вже и над Літературною творчістю, и над думками громадян"? Про Намір Уряду палити книжки? Невже ЦІ сили НЕ розуміють, что, вхопив за Інцидент, Який НЕ трімається купи, смороду "опускаються" самих себе до уровня базарного зварювання?

Даже коли все це НЕ прімара Матіос, то хочеться Сказати вісь що.

Ой, як же, пані Маріє розпанькала Вас ота сама Комуністична партія Радянська Союзу, членом Якої Ві стали в двадцять років, коли Ві побачим шантаж своєї особини у візіті не знаю Вже скількох міліціонерів до видавництва! А може ж смороду Хотіли там Вашу пікантну книжку роздобуті, щоб самому Прочитати ее? Отак вже й полохатіся треба? Чі, може, сестричка генерала СБУ Анатолія Матіоса претендує на статус недоторканної? Так ще ж не депутат Ніби ... Та шантажу чи психологічного Тиску у діях міліціонерів стількі ж, Скільки "доносом" у листі фронтовіків на письменницьких, дуже м'яко Кажучи, безтактність по відношенню до того, что в цілому мире мают за святе - пошани до смерти ще й тихий, хто борону свою землю від загарбніків. Зневагі до цього й справді НЕ зрозуміє Жодна людина - як НЕ зрозуміє чергування Великодний "Христос воскрес!" З НЕ Дуже естетичним, тому й інтімнім дійством. За вінятком Хіба что тихий, хто сповідує сьомий сатанінській принцип: "ніщо НЕ істіне и все дозволеного".

Бо чи не занадто ві, пані Маріє, легко, "попідфітькувалі ногами" біля закону України N1166-У1 / 1166-17 /, де статтю 2 доповнено вісь таким абзацом-про поховання та похоронну Справа: карається "... наруг над тілом .., або Вчинення других Дій, что малі на меті зневажіті батьківщину чі суспільну пам'ять про Померло, продемонструваті Негативним Ставлення до померлих, завдаті образи рідним та близьким Померло, віявіті зневагу до суспільних, релігійніх Принципів та традіцій в Цій сфере ... ". Що це - закони пісані не для Вас? Альо це ті, чого суспільство НЕ має права дозволяті хоч бі й Якім Видатний особам - навпаки, самє значення для сусільства тихий ОСІБ вімірюється їхньою готовністю поважати й обстоюваті закони, самперед Моральні.

Може, Ві справді боролися з символами тоталітарного режиму, як вважають Прихильники Вашої творчості, - того режиму, якому за власним Улюблений вирази "люто" служили з двадцяти літ? Так Це вже Було: комсомолки тридцяти років, борючісь з "опіумом для народу", заголяліся перед іконамі, писали непрістойні слова под хрестами, спорожняліся в церковний посуд и вчинялися того подібні сатанінські дійства.

Та, ПОПР все, треба Визнати, что бідна Марія Матіос таки ж завела політічніх переслідувань, завела; Нічого не скажеш. Маючі Завдяк посаді доступ до Формування Переліку видань Шевченківського комітету за програмою Держтелерадіо "Українська книга", запланувала на видання своих творів позбав на 2010 рік 960 тисяч гривень - більше ніж на видання Шевченка, Франка й Лесі Українки разом узятіх. Оце Розма! Оце поцінування власної особини!

Не було, немає й буті НЕ может пісьменніці важлівішої для України від Марії Матіос - зрозумілі?! Куди до неї тім, хто, відсідівші в сталінськіх таборах, Тільки тепер Прийшли у літературу.

А здобула бідолаха Тільки 205 тисяч. Хіба ж не переслідування?

Тепер, щоб мати уявлення, з ким ми маємо діло, процітуємо ще один уривок з твору "По праву сторону твоєї слави. Книга ЖИТТЯ І смерти ", де героїня, котра й аборт зроби й й взагалі НЕ Дуже прагнула до праведності, у дванадцяти саду, Куди Святому Миколаю ступаті зась, зустрічається з Всевішнім:" І враз я з подивуватися и захопленням збагнула: цею мій Тато впускає мене до себе. Я чула его обійми. ВІН прігортав мене як прігортають невісту у моторошній тиші весільної ночі; як прігортають знайдення в океані безглуздя й Божевілля Самотня жінку ... Якби моя воля, я булу бі півжіття прожила заплющена, в темряві лагідніх рук и палючіх цілунків. Альо ті, чого мені НЕ вістачало там, я надолужувала в Цю мить, коли солодке дихання уповівало мене безвольно пеленами могутнього Чоловіка. Могутнішого я Ніколи не знала ".

Потрібні Коментарі?

Чорна меса, правиться в українській літературі, чорна меса, яка візнає один закон: мені дозволено все, іншім - Нічого. Що будемо з Цім робити?