Перша ступінь відокремілася

После Величезне теріторіального переділу за наслідкамі Першої Світової Війни Зміни на мапі Європи у 1945 году були просто незначна. І Раптена з 1989 по 1995 роки відбувається нове, величезне перекроювання кордонів. Що цікаво - Зміни, пов'язані з Розпад існуючіх держав, відбуліся на Залишки минулих імперій - Австро-Угорської та Російської. Єдине об'єднання, Що сталося в ЦІ роки, завершило Процеси, віклікані другою світовою війною. Таким чином булу поставлена ??Масна крапка у бузувірськіх перекроїти Старого Світу. Було воз'єднано Німеччіну.

Утворення, после почти 72 років небуття, держави Україна ще й досі належно чином не спрійнято на контіненті. Хочай останнім годиною фантомні болі Нашої Великої сусідкі з цього приводу до певної Міри вщухлі. Ілюзорні надії Деяк політіків цієї держави, что годину від годині, як ті біфуркації, прокочуються російськімі ЗМІ, Вже НЕ мают характером Вселенський плачу за Розбита вщент Радянська державою.

Альо подівіться, як болісно це проходило на теренах СФРЮ. До цього прилучилися, звісно, ??наявність трьох релігійніх течій, що аж Ніяк НЕ сприян мирному протіканню Розпад імперії Тіто. Альо Дуже симптоматично, что збуднік войовнічого решение проблеми виходе з православного лона - Сербії. Хочай зовсім же поряд - Македонія, теж православна. Альо для македонців їх країна булу просто Македонією. Їх же сусіди інакше, як Велика Сербія свою державу НЕ називаєся.

Чому ж цього НЕ відбулося На нашій землі? Без жодних пострілу, без крові. Чінніків Багато. Знов-таки, відносна єдність релігії. І даже відродження катакомбної греко-католицької церкви супроводжували, як максимум, Розбита носами и штурханина попід храмами. Багато значило, что дерло три-чотири Місяці России Було не до наших проблем. Згадую абсолютно порожні харчові крамниці напрікінці 91-го року. І НЕ де-небудь, а у Москві, де всегда з Цім проблем більш-Менш НЕ малося.

Великі держави були НЕ проти Розпад Радянська Союзу. Проти І смороду жодних чином не сприян переходу цього процеса у воєнну фазу. А певні збурення на лімітрофніх Утворення СРСР НЕ були аж занадто значущих. Хоч азербайджано-Вірменський Конфлікт, хоч події у Таджікістані.

Дуже ВАЖЛИВО булу сама ментальність українського народу. Плин віків, что провела Україна под ярмом інших держав, вироби у поколіннях украинцев вміння пристосовуватися до НАВКОЛИШНЬОГО світу. Схильність до компромісів, далебі даже тоді, коли це мало Відверто непоправні Наслідки для Етнос. А звідсі І та когорта керівніків, что очолювала Україну в ЦІ вірішальні часи.

Саме СЬОГОДНІ ми Присутні при їх відході від влади. Тих, что були дерло тоді, у 90-91 роках. Пригадую, як у Тургайському степу под Аркаліком мені Неодноразово довелося Бачити Нічні запуски ракет. Серед нас трапляє студенти-астрономічні з КДУ. Смороду почувалі небо прекрасно и бачили Одразу Незнайома Тіло. Було видно, як відокремлювалася невелика частина и Зникаю в чорному небі. Це булу перша ступінь ракети-носія.

Щось схоже відбулося зараз. Відходять від політики люди, Які стояли на чолі Перетворення Української РСР в самостійну державу - Україну. Спробуємо Дуже коротко Розглянуто їх шлях до нас и разом з нами. Чому самє так ми пройшли ті Перші кроки незалежності, Завдяк Цім людям чі навпаки?

Перший Президент

А МІГ ж буті самим дерло Президентом зовсім НЕ ВІН, даже точно не ВІН. Дерло Головою Верховної Ради за часів доленосною дванадцяти склікання ставши Володимир Івашко. Було Багато суперечок Щодо того, чому ВІН Пішов з посади и поїхав у Москву. Мої Розмови з ним Вже у Москві дозволяють мені стверджуваті, что метою его Було не стількі поїхаті до Москви, як покинути Київ.

ВІН БУВ Відверто збентеженій розкол в Українському суспільстві и НЕ зміг візначітіся, на чий Бік дива. Аджея БУВ дерло людиною НЕ Тільки у Верховній Раді України, альо й у Компартії Нашої, на тій годину Радянської, РЕСПУБЛІКИ. ВІН, тім не менше, ставши дерло з тихий, хто Хотів навести мости между сторонами, что зійшліся в борні. Особливості характеру, тяжка хвороба, что Вже тоді давалася взнаки, Визначи его крокі на відхід від конфлікту, Які и привели его до білокам'яної.

Чому ж все-таки после цього вибір прийшо на Леоніда Кравчука? Аджея мався не один претендент на Цю посаду з лав Компартії, І Генеральна лінія руху цієї ПОЛІТИЧНОЇ сили попередніх десятіріч НЕ сприян Вибори самє Кравчука на Цю найбільш значущих роль у державі.

Що б там не казали, альо Кравчук БУВ віхідцем Із Західної України, а Ніколи Жоден з таких людей не Займаюсь не ті, что перший щабель в українській компартійній ієрархії, а даже п'ятий або шостий. Альо з тієї ее частині, что Багато років знаходится у складі Російської імперії, и Тільки между двома світовімі війнамі, опінію у складі Речі Посполитої.

Саме це минуле и вірізняло Кравчука від галичан. Его ментальність булу уособленням компромісності. Знаменита сентенція про вміння Леоніда Макаровича унікнуті дощу, просковзнуті між крапельками, якнайкраще відтворює такий вибір партійної верхівкі. Кравчук, як Ніхто Інший, відповідав Вимогами годині. А смороду потребувалі людини, яка зможите очоліті Україну и провести ее между Сцілою Заходу и Харибдою России, а точніше, Москви. Одночасно ВІН БУВ найліпшім переговірніком з боці ЦК КПУ, бо ВСІ Інші фігурі прізвелі б до конфронтації между народною Радою І група "239". Вона мала місце и за Кравчука, альо Йому вдаватися пом'якшити Головні протіріччя, згладіті гострі кути.

Згадаймо Знамениті Дискусії между Кравчуком и керівнікамі Руху - спершу Драчем, а потім близьким до демократичних сил Мирославом Поповичем. Робів Леонід Макарович це Блискуче, и самє заміна Драча на Поповича булу віклікана здібністю тоді далеко не Першої людини в Компартії полемізуваті. І вибір украинцев 1-го грудня 1991 року на возбудить уголовное незалежності МАВ однією Зі ??складових и вибраному | Кравчука на посаду Президента незалежної України.

Альо водночас це стало початком кінця ПОЛІТИЧНОЇ кар'єри цієї людини. ВІН Ніколи НЕ БУВ послідовнім до кінця. Йому НЕ вістачало рішучості у найбільш відповідальний момент. Тієї граничної рішучості, візначеності, Які встають на шляху державного діяча, а самперед, Першої людини в державі. Йому Дуже часто вже не вістачало темпу у Русі, ВІН запізнювався Зі своими рішеннями, коли події їх віпереджалі.

Десь з середини 1992 року це відставання стало загрозлівім, и заміна невідповідного годині Прем'єра на нову фігуру, Надзвичайно несистемний, не дала потрібного ЕФЕКТ. На Відміну Від висловлювань Черчілля про Схильність одного з РАДЯНСЬКА керівніків перестрібнуті прірву двома стрибки, стиль Кравчука Вимагай це делать аж за три-чотири стрибки. Результат БУВ жорстокости. Кравчук програв вибори.

А после цього Почаїв. Як на мнение багатьох, відбулося дивне. Леонід Макарович решил продовжіті свое Політичне життя. Его намагання можна якось зрозуміті, бо у нас в Україні немає усталення в суспільстві Ставлення до героїв и провідніків попередніх часів. Прігадаймо хочай, як зустрічалі на Сході славу України - фантастичного хірурга Шалімова. Десь на задвірках, и Тільки тому, что ВІН зголосівся буті довіреною особою Ющенка.

Тому, щоб буті у процесі, а не на узбочіні, Кравчук Пішов Вже десь через півроку на вибори до Верховної Ради и обрався від Тернопільщини. Та даже НЕ це Було вірішальнім в подалі знівелюванні его, як Першого Президента. Абі ВІН БУВ нейтральним, таким Собі арбітром, як и мається буті людям такого рангу. Та ні ж бо. Его потягнуло у вир.

ВІН занадівся підіграваті об'єднанім соціал-демократам, коли звідті Пішов Марчук. Вірніше, коли того вічавілі. Апогеєм приниження стала его доля у виборчих перегонах за посаду мера Києва. Та й ще в іпостасі довіреної особини Григория Суркіса. Можемо як завгодно ставити до дінамівського керманича в ту пору, альо НЕ царська це справа - буті попихачем даже у Дуже багатої людини.

Чи не набагато доцільнішою булу его доля у команді Януковича. Який-ні-який відсоток головний дон недоотрімав самє "тому що" Кравчук БУВ з ним. І после цього - апофеоз кар'єри - лідер "Не Так!" Це Було "вообше". Особливо его епохальне бажання втратіті якусь Із кінцівок з приводу Підписання Біловезькіх угідь. Як тут не зацитувати Мороза: "Хто НЕ жалкував за Союзом, коли ВІН розвалівся, що не МАВ серця. А тієї, хто зітхає за ним зараз, чи не має розуму ". Цітую за пам'яттю. Ті, что Кравчук має розум, та ще й неабиякий, це зрозуміло кожному. Та вісь пошани до тієї посади, на якові сподвігнув его народ у грудні 91-го року, Йому НЕ вистача. Таки Дійсно, чи не ганявся бі ти, Піп, за дешевизною.

Дійсно другий

Мова Йде про Івана Степановича. Можу и НЕ назіваті прізвіща, бо Не було людини в Україні, хто не знаючи йо за ім'ям по-батькові. Відомій анекдот від Володимира Філенка: "Іване Степановичу! Та чому ж Ві кажете "Хвіленко"? Ві-таки можете Сказати - "фіртка". У ньом булу маса нестандартного, несподіваного, зокрема, й тієї борзеньській діалект. Причому, вочевідь, з его волею и філігранною пам'яттю подолати це Було Йому до снаги. Альо певні лінощі и Трохи хізування своєю Божою натуральністю и в цьом відрізнялі его від других.

За часів Першої каденції Верховної Ради ВІН ставши Дійсно хочай й Не дерло, альо й не інше людиною в Країні. Глибино хлопський розум й достатньо довго ТРИмай его на самісінькій поверхні. Та разом з тим, нікуді правди діти, Йому бракувалась Такої ж глібокої освіченості. ВІН БУВ ЛЮДИНОЮ швидких РІШЕНЬ, что опірається на Власні сили, и Виключно на них. Йо Ніколи не вдаватися запрягті у воза жодній партійній сілі. Чи не Сковорода, альо таки доморослій філософ. Це Трохи и про нього казав Григорій Савович: "Мир ловив мене, альо НЕ піймав".

Це були его плюси, альо наразі и предтеча его мінусів. ВІН перебільшував свою здатність лідера. Бо лідер без команди, то Ніколи НЕ лідер. Тому такими несподіванімі для нього були результати віборів Президента у 1994 году. Позаду, ну, нехай Кучми, нехай Кравчука. Альо ж и позаду Ланового, Мороза, Юхновський. Якийсь один з чімось Відсоток голосів. "Один, навіть дуже важливий, не зведе просте пятівершковое колоду ..." КАР'ЄРА Плюща самє з цього ряду.

Потім друга Пришестя, после "революції" в Українському домі. І знову ВІН НЕ враховує старих помилок. Его патерналістські схільності и водночас відсутність уїдлівості бюрократа зігралі з ним злий жарт. Ото Вже Дійсно: Наші Недоліки - продовження наших чеснот.

Йому удалось вгамуваті обопільну неспрійнятлівість Кучми и Ющенка. Умовіті їх піті на Підписання листа трьох во время розпалу антікучмівськіх віступів. Альо перевіріті, чі вікінулі медведчуківські чиновнички Такі Собі обмовкі про всілякіх "фашистів", та хоч доручіті простежіті за Цім своим Помічникам, звичка у Івана Степановича Не було. Хочай битий життям за Радянської влади ВІН БУВ добрі. Один Чорнобиль чого вартий! До цього годині Йому відгукується ця дрібнічка. Та в політіці дрібниць немає. Віктор Андрійович - людина НЕ злостіва, альо Такі РЕЧІ пам'ятає добро. Та ще й коли ОТІ "любі друзі" при нагоді НЕ забувають про це Нагадати.

Отак поступово его Було вічавлено з оточення Вже Президента Ющенка. Та так Суттєво, что, здавай, и Не було Такої людини коло у Самі складні Відповідальні часи. А разом з ним и багатьох других. З тих, что любили мати свою точку зору, що не всегда солідарну з баченням Керівництва. Саме тому стали, что Іван Степанович опинивсь в альянсі з Костенком. Теж людиною Дуже НЕ Гнучкий, Зі Своїм баченням політічного життя.

Чи буде Третє відродження пана Плюща? Та, мабуть Що буде, бо відсутність Такої колорітної фігурі на політічному віднокрузі буде збіднюваті тієї цирк життя, что звет політікою.

Его любили багатіїв, та даже один екс-прем'єр и Майбутній екс-президент.

Обидва "ексі" стосують однієї и тієї ж особини - Леоніда Кучми. А любив ВІН у ті вікопомні часи, як Не дивно, Ігоря Рафаїловіча, Котре Юхновський. Я ще маю велику грізоту, бо колись и я МАВ за гарного приятеля цього ж таки майбутнього екс-президента. І як Йому, мені подобався академік Юхновський. Вісь Тільки призначення его дерло Віце-прем'єром Було вчінком Вкрай ексцентрічнім. Хочай коли любиш, чого Тільки НЕ зробіш.

Саме тоді пан Юхновський пріїхав на чолі Нашої делегації до Москви на переговори з росіянамі. Відбуваліся у пріміщенні, де свого часу засідало Політбюро. Якби ж хто зараз Побачив ті приміщення! Такий собі офіс четвертого розряду ФІРМИ "Роги та ратіці". Ніякого тобі шику. Простота и сірість. Не ті, что ніні.

На чолі росіян - Віце-прем'єр Шохін. У перерві после Дуже недолугих перемовин ВІН розпітує мене про нашого пана-зверхника. Кажу, что Він - академік. Пітає: "Економіст?" Я Йому у відповідь: "Фізик". Шохін: "Вельми цікаво. Володимире Петровичу, дозвольте запитання. А України Вам не шкода? "Що сказати у відповідь? Нічого.

І зараз скажу, не роздумуючі. Ігор Рафаїлович - людина Вкрай непересічна, розумна, інтелігентна и добра. Альо це жодних чином - не посадять. Кучма Дуже Швидко зрозумів, что помилився, и прибравши Юхновський.

Та Скільки таких помилок Було Зроблено - незчісленно. Повна нефаховість багатьох наших самих високих чіновніків булу крічущою. І що ж робити? Де Було брати других, Ніхто НЕ підкаже. Даже за Радянська часів Рідко наважувалісь прізначаті на Відповідальні посади людей без грунтовної фахової віучкі. Тепер же Чомусь вважається, що треба, аби БУВ ідейно вітріманій, державник, а все Інше додастся. А ЯКЩО Бог того, Іншого, не додали, тоді що робити?

Ось і при зміні орлів гнізда кучмового Скільки дров Було наламано. Чи не міряно. Здавай, Хотіли збудуваті систему держсекторів у відомствах. Відмовіліся. Заразитися вновь начали про це Говорити. Те ж робіть, годині нема, а нова влада копірсається.

Все ж таки про академіка. Людина Дивовижна. У его прісутності тяжко брехати, крутійствуваті. ВІН є та совість нації, якові шукають. Вісь вона, жива, поряд з нами.

Це ж Тільки уявіть, что Незабаром клятву на Вірність Україні буде віголошуваті генерал Герасімов. Якому та Україна, як кістка у горлі.

Може, все-таки через п'ять років Ігор Рафаїлович повернеться у тієї український парламент, и тоді Вже ВІН буде читать присягу. Варто почекаті. Бо вчений и депутат ВІН гарний. А Щодо Віце-прем'єрства, то було так. Помилка ЕКСПЕРИМЕНТ.