Дітонародження: клопітно, але приємно. Як це все працює

Радійте, жінки! Рідна держава зробило нам шикарний подарунок - можливість сміливо народжувати, забезпечивши кругленькою сумою. Тобто, нової одноразової допомогою при народженні дитини. Бачене чи справа - вісім з половиною тисяч!

Можна і коляску купити, і ліжечко, і пелюшки-сорочечки, суміші, соки, пляшечки, іграшки і, звичайно ж, купу памперсів. Загалом, ні в чому не відмовити довгоочікуваного дітю.

Бочка наполовину порожня

Чого ж тоді в душах і умах українських громадян такий розбрід і хитання? Як же так? А виявляється, так. У своєму праведному прагненні вирішити демографічну кризу уряд спочатку пообіцяло обсипати грошовим дощем всіх юних українців, народжених з початку року. А потім одумався і перенесло час "Ч" на день сміху. Ті, чиї діти побажали з'явитися на світ до цього знаменної дати, жарти не зрозуміли, образилися і, розчарувавшись у новій владі, заскорбелі.

Та у свою чергу знову взбрикнула, вирішивши, що кошти краще видавати не готівкою, а у вигляді чеків. Не уточнивши, де, як і чим, вони будуть отоварюватися. Наприклад, набудував в селах спецмагазини, а потім (це вже всенепременно) запропонують купувати в них памперси втридорога?

У народі хто знизував плечима, хто крутив пальцем біля скроні, більшість просто начхати. Загалом, пішла по морю брижі. Але тут уряд знову напружило свій державний розум і скасував рішення. Громадяни зраділи: допомога дадуть-таки грошима! Просто горщик меду в день народження. Взяли в руки, заглянули ... а меду менше половини.

Міністр праці та соціальної політики пан Кириленко, щоб підтримати в громадянах віру в соціальну справедливість, на всю країну відповідально заявив, що вже ці три тисячі з хвостиком можна отримати мало не на наступний день. Правда, лише працювали жінкам або їх працюючим чоловікам на підприємстві з фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування. Справа дріб'язкова - потрібно лише написати заяву і додати до нього копію свідоцтва та довідку про народження дитини (плюс довідка для батька, про те, що дружина не отримувала допомогу). Можна і не поспішати з грошовим питанням - закон дозволяє подумати протягом півроку, потрібні вам ці гроші чи ні.

Ходіння по чиновницьких муках

Насправді цей час дано в акурат на те, щоб зібрати всі необхідні документи. Це особливо актуально для молодих мам, які не мали роботи. Як тільки молода мати бере в соцзабезі список необхідних документів, для неї починається етап ходіння по чиновницьких кіл.

Спочатку матуся бере курс на РАГС: з'ясовує, коли прийомні дні для здачі документів для реєстрації ребятенка, оформляє заяву і знову повертається в храм Амура, щоб забрати документ. У центрі зайнятості через тиждень після заявки, вона отримує довідки про зняття з обліку та про те, що не має доходів. Рано вранці біжить в ЖЕК за випискою про зміна склад сім'ї. Потім їй обов'язково треба відвідати міськвиконком - там повинні дати папірець, де буде вказано, чи отримувала вона яку-небудь матеріальну допомогу від місцевої влади або не отримувала. Навіщо їй потрібна ще й довідка про наявність у неї земельної ділянки, невідомо, але і заради неї доводиться вистояти пристойну чергу. А вже якщо молода жінка опиняється за сумісництвом ще й підприємцем, то їй доводиться стукати в двері податкової за довідкою про припинення підприємницької діяльності. Про те, що кожного разу ці процедури вимагають витрати уйми часу і сил, говорити, думаю, потреби немає. Та ще й боротися з собою доводиться, щоб не кинути все і не полетіти до малюка,

Моя знайома Олена - мати-одиначка. Сьомого травня у неї народився чудовий хлопчик. Щоб отримати так звані "дородові", вона вже один раз оббігла місто, збираючи всі документи. Грошики отримала, правда, завдяки хабару, але все одно із затримкою. Тепер уже другий місяць збирає чергові папірці на отримання одноразової допомоги. Гроші їй, зрозуміло, дуже потрібні. Але скільки сил у неї йде на оббивання порогів! Дитину їй залишити ні з ким. Добре, якщо подружки посидять, тільки таке "щастя" випадає не часто. Ось і доводиться брати малюка з собою. У всіх установах черги.

"Прикро те, - каже Олена, - що, бачачи мене з крихіткою на руках, ніхто навіть не подумає пропустити вперед, а навпаки, норовить прорватися сам, поки я з коляскою стою на вулиці. У вузьких темних коридорах тісно, ??сісти ніде. Ні в кого нічого не запитаєш: влада у нас нова, а чиновники на місцях залишилися старі ... "

Потім фахівці примудряються робити помилки в документах, і Олені доводиться заходити вже на третє коло, щоб нарешті привести все в порядок. І все ж молода жінка сподівається, що через місяць таки отримає обіцяний подарунок. Хоча, якби всю витрачену енергію перевести в дзвінку монету, ще невідомо хто кому повинен сказати "спасибі". Матусі державі - за допомогу або воно, родима, їм - за витримку.

Але є вже щасливиці, що отримали обіцяну допомогу. У великій Донецькій області їх 109, а в маленькій Кіровоградської поки 52.

Тим часом на нас насуваються дві не дуже приємні хвилі. Одна економічна - різкий стрибок цін на товари, призначені дітям. А друга - соціальна. Як мухи на мед, рвуться вирішити свої фінансові проблеми доступним шляхом представниці дуже численної категорії "дам" із соціально неблагополучних сімей.

Уряд, звичайно, заявило, що проводитиме контроль за цільовим використанням цих коштів у неблагополучних сім'ях, але наскільки цей контроль буде ефективним - питання. Поки ж відомо лише те, що на півтори тисячі соціальних інспекторів, доводиться 2,3 мільйона "підопічних" сімей. Чи не призведе спроба держави вирішити демографічну кризу до необхідності будівництва нових притулків?