Петро Порошенко - капкан для "Нашої України"
Н Спостерігаючи сьогодні за подіями в парламенті, я - вперше з 26 березня - пошкодував, що не є більше народним депутатом України і в нинішньому скликанні. Пожалів тому, що зважаючи цього позбавлений можливості брати безпосередню участь у що відбувається "під куполом".
Партії регіонів давно пора було брати ініціативу в свої руки і вона, гадаю, навіть трохи запізнилася зі стартом серйозної активності. До цього "помаранчеві" вели свою гру, повністю ігноруючи присутність в залі більш ніж 200 нардепів.
Нинішні ж дії ПР поставили коаліціантів у вельми скрутне становище. З одного боку, "Наша Україна" панічно боїться перевиборів.
Висловлювання Романа Безсмертного в дусі: "шапку про земь і на вибори" - не більше, ніж блеф. Якщо хто і готовий шапку кидати, то один тільки Роман Петрович, решта ж "нашоукраїнці" постараються зловити її ще в повітрі, щоб вона, не дай Бог, не торкнулася землі.
Якщо ПР вдасться утримувати зайняті позиції, якщо вона примусить "помаранчевих" піти назад (як мінімум в тому, що стосується процедур), то, надалі, коаліціанти (якщо вони, звичайно, такими залишаться), змушені будуть належить до "регіоналів" НЕ зневажливо, а шанобливо.
Це стало б великим успіхом Партії регіонів. Ймовірно, навіть передумовою для подальшого обрання Віктора Федоровича Януковича, реального опозиційного лідера, Президентом країни.
Ж іла розставити капкан для Юлії Тимошенко, "Наша Україна" сама вляпалася у власну пастку. Ім'я "капкана" - Петро Порошенко. Я абсолютно впевнений: спочатку висуваючи кандидатуру Порошенка на посаду спікера, ніхто не думав, що Тимошенко на це погодиться.
Але Юлія Володимирівна зробила дуже елегантний маневр: адже перша
віце-спікерство БЮТівця Томенка, а можливо навіть і Турчинова - істотний обмежувач можливостей Порошенко - голови ВР.
Водночас Тимошенко продемонструвала здатність відмежовуватися від особистих емоцій і неприязні, якщо мова йде про успіх і єдності команди. І це при тому, що Порошенко одного разу "помаранчеву команду" вже розвалив.
Цікаво те, що цього разу його кандидатуру фактично ветує лідер СПУ. Нагадаю: саме Олександр Мороз по праву вважається моральним авторитетом Майдану, та й усього парламенту. Сам Сан Санич у владі вже ні на що не претендує. Фракція соціалістів фактично відмовилася від усього заради збереження майданного єдності. Останній їх актив - право на мораль, і тому позиція Мороза в даному випадку не може залишатися без уваги.
Якщо ж "Наша Україна" стане наполягати на спікерство Порошенка і навіть піде заради цього на розвал коаліції - її це, безсумнівно, не прикрасить.
Тим більше - не зіграє на руку самому Порошенко. Так як його керівництво Радою при формалізації "широкої коаліції" - кепський фарс.
Не виключено, що в нинішньому своєму коаліційному форматі НУ (попередньо заручившись гарантіями Ющенка про нерозпуску Ради) може спробувати створити ситуацію, коли міністри з Кабінету Єханурова, що мають уже депутатські мандати, все-таки продовжать роботу до тих пір, поки не виконають всі установки фінансистів Майдану.
Складається враження, що Ющенко або ті, хто ним управляє, хочуть зберегти двічі відставлений Кабінет Єханурова як можна довше. При цьому вони (або він) не рахуються не тільки з опозицією, але і з Тимошенко і Морозом, яких, до речі, іменують союзниками.
Чи не відмовлю собі в задоволенні нагадати БЮТівцям і соціалістам відому приказку: "Спаси нас, Боже, від такого союзника, а з опонентами ми самі розберемося".
Але і Ющенко не варто забувати: якщо Тимошенко точно не може коаліціоніровать в іншому форматі, крім так званого демократичного, то лякати соціалістів (вже втретє) можливим виходом з союзу своєї НУ я б йому не радив.