Запрошення на драму

Хочеться поспівчувати українському виборцю - якщо ЦВК зареєструє всі побажали взяти участь в парламентських виборах партії та блоки, то 26 березня кожного повнолітній громадянин країни отримає виборчий бюлетень у вигляді такої простирадла, що запитується буде дуже просто. До того ж і самі партії продовжують старанно і небезуспішно плутати своїх потенційних симпатиків.

Відео дня

Про значення триваючої парламентської кампанії сказано багато, повторюватися не хочеться. Схоже, серйозні політичні гравці зробили для себе цікаві висновки: одні хочуть утримати заполученія після президентських виборів 2004 року перевага, інші у що б це не стало намагаються взяти реванш. За незрозумілих раціонально причин переможці так і не зуміли розпорядитися солідним тимчасовим перевагою, а навпаки - дали фору своїм опонентам. Благородство, вибачте, доводиться в якості рушійної сили такого рішення виключити, куди ймовірніше недалекоглядність і розхлябаність. Опозиціонери, зі свого боку, злегка сп'яніли і роздулися від відчуття власної значущості, і вже погано відчувають під собою реальний грунт. Між владної й опозиційної Сциллою і Харибдою спробують проскочити десятки політичних сил, і очевидно, що перевагу отримають ті з них, у кого і сьогодні є парламентська прописка.

Цікаво відзначити, що навіть фаворити виборчих перегонів не намагаються представити на суд своїх виборців виразні передвиборчі програми. Дискусія про те, будуть в 2006 році голосувати за партійний бренд або яскравих особистостей у списку, завершилася, не розпочавшись. Програми партій та блоків у кращому випадку є перелицьованими полум'яними закликами часів президентської гонки, в ході якої ставка була більше, ніж політичне життя. Політична дрібнота намагається або заманити виборця популістськими закликами чистої води, або і зовсім нанизують різноманітні заклики на свою назву. Кількість учасників виборчого процесу свідчить про те, що політична кристалізація українського суспільства не відбулася. Трохи наївно очікувати, що одна парламентська кампанія кардинально змінить ситуацію, однак саме її переможці отримають перевагу у формуванні ефективної політичної системи. Як до речі, не факт і те, що пропорційна система приживеться в Україні - схоже, нам куди миліше мажоритарна з деякими елементами обов'язкового партійного участі.

Парадоксально, але в 2006 році влада і опозиція поміняються місцями - ті, хто тримає в руках важелі державного управління, будуть змушені діяти обережніше прагнуть вибити їх з владного Олімпу. Поки Партія регіонів буде всюди тиражувати образ Віктора Януковича та учасників його "зіркової команди", "Нашої України" доведеться викликати лише непрямі асоціації зі своїм найдорожчим передвиборчим активом - Віктором Ющенком. Раз президент пообіцяв бути всього лише консолідатором всіх політичних сил, то доведеться відповідати. Комуністи і соціалісти, як і раніше, будуть орієнтуватися на поєднання партійної дисципліни з лівою ідеологією, агітуючи за сильну державну політику в усіх сферах. Хіба що КПУ продовжить хронічне опонування владі, а СПУ буде тільки показово-дружньому її покусувати - на правах молодшого політичного партнера. По-своєму відверті учасники Блоку Юлії Тимошенко та Народного блоку Литвина, "Народної опозиції" Наталії Вітренко та Блоку Костенка - Плюща, навіть Партії патріотичних сил Олександра Зінченка, інших "іменних" передвиборних конгломератів. Всі вони де-факто визнають, що лідери є їхнім політичним тараном на шляху до парламентської вершині, і політичні програми в даному випадку мають вторинне значення.

Цікаво відзначити, що п'яте скликання Верховної Ради може бути щедро наповнений професійними журналістами та політологами. Перші зможуть зайнятися законодавчим забезпеченням роботи четвертої влади, добровільно-примусово пожертвувавши при цьому професійною діяльністю, а політологи нарешті зможуть відкоригувати свої прогнози з прив'язкою до місця прийняття рішень. Не варто відкидати і той факт, що багато політичних сил прагнуть обіграти підвищення авторитету ЗМІ у своїх передвиборних цілях.

До речі, дуже цікаво, що учасники парламентської кампанії жваво відреагували на заклики до забезпечення гендерної рівності. На цей раз справа пішла далі горезвісного правила "жінка в першій п'ятірці обов'язкова". Крім традиційних вже лідерів Юлії Тимошенко і Наталії Вітренко з'явилися ще вольові й енергійні дами, які очолюють виборчі списки. Не виключено, що і взагалі в парламенті п'ятого скликання представниць прекрасної половини людства буде побільше, ніж у нинішньому.

Хоча активний етап виборчої кампанії тільки починається, риторика деяких суб'єктів виборчого процесу змушує задуматися про те, які слова прозвучать в середині березня. Узгоджені заяви учасників БЮТ про "полонених кучмістів", "останньому рубежі перед настанням Януковича" та інші войовничі випади може потрапити в підручники з виборчих технологій під умовною назвою "Батьківщина-мати кличе". У сенсі "Батьківщина" кличе. До речі, і самі "донецькі" не тільки словесно, а й усієї прохідний частиною свого списку переконливо доводять, що сповнені рішучості змінити життя країни згідно з власним світоглядним орієнтирам. На цьому тлі традиційне миролюбність Віктора Ющенка і вимушена пасивність його соратників виглядають дещо програшною позицією. Суспільство поволі розривають на політичні табори, кидають у крайнощі, позбавляючи грунту під ногами центристські політичні проекти. Заклики до збереження єдності країни і нації на цьому тлі звучать дещо цинічно.

Як ніколи сильним стане зовнішній фактор парламентських виборів. Політичні проекти, що позиціонують себе як проросійських, при певному розвитку подій ризикують недорахуватися голосів виборців - очевидно, що соло на газовому вентилі у виконанні "Газпрому" може стати дуже неприємну какофонією для жителів південно-східних областей, тоді як мешканці Західної України ще більше зміцняться в своє негативне ставлення до імперської політиці Москви. "Газовий фактор" може червоною ниткою пройти через всю кампанію, значно нівелюючи прагнення деяких політиків опинитися бути задушеним в кремлівських обіймах. Правда, в НАТО і ЄС не квапляться щедро авансувати українську владу солодкими обіцянками, немов відчуваючи неоднозначність сприйняття цих інституцій в нашому суспільстві.

Безумовно, і політична реформа, що вступає чинності 1 січня 2006 року, відіб'ється на діях учасників виборів. На жаль, навіть фаворити сьогодні більше піклуються про кількісний, а не якісний склад власного представництва в різко підвищує вплив законодавчому органі. Очевидно, що використання принципу "вали лантухом - потім розберемо" ще відгукнеться недалекоглядним політичним лідерам. Формування коаліційного уряду може стати проблемою через відсутності не примелькавшихся поки осіб з необхідним набором професійних навичок. Втім, є і ще один фактор - політреформа дає мешканцям Банкової важелі для розпуску парламенту, і дуже ймовірно, що президент і його соратники спробують хоча б у навчально-тренувальному режимі за них смикнути.

Схоже, нас очікує захоплююча політичне видовище, перед яким потемніють сльозливі мильні опери, хвацькі вестерни й закручені трилери. Займайте місця в залі для глядачів, пані та панове, щоб 26 березня усвідомлено взяти участь у розв'язці електоральної драми "Вибори-2006".

Євген МАГДА, DailyUA