Дресирувальник випив. Тигри закусили

У той час як кандидати від БЮТ письмово зобов'язуються декларувати не тільки всі доходи, а й витрати своєї сім'ї (думаю, багато хто з них готові це проробити так сказати авансом найближчим часом в "ВВ"), всі інші майбутні народні обранці тепер не зобов'язані декларувати навіть майно дружини (ось вам і прозорість до сьомого коліна!). Кандидати-тихушники міркують так: гроші люблять тишу, особливо гроші з державної годівниці, доступ до якої для багатьох горе-комерсантів відкриває саме прилучення до бюджетних потокам в ранзі народного депутата (тільки проаналізуйте всякі наглядові ради тих державних холдингів, які за Кучми перетворилися, а при Ющенко закріпилися в статусі 36 "кабінетів міністрів").

Ну, а Пинзенику, який непохитною рукою міністра фінансів викреслив з декларації кандидата в народні депутати "зайві" рядки, я задам просте питання: вибачте, професор, а що саме означає в такому випадку в назві вашої партії слово "порядок"? До речі, після "зміцнення" тим же Пинзеником за рахунок кровних для народу "кріворожсталевскіх" грошей статутних фондів державних "Ощадбанку" і "Укрексімбанку", мені весь час хотілося запитати у нього ж про значення слова "реформи" (до відома доктора економічних наук: Англійський банк тільки в 1945 році перетворився з приватного акціонерного до державного, ніж напевно і можна пояснити в першу голову багатовікову стійкість англійського фунта).

Загальне враження від старту парламентських виборів: в Україні після авторитарного правління утворився явний дефіцит публічних політиків, а широко розрекламовані "блоки особистостей "все одно зводяться, якщо чесно, до блоку однієї, максимум двох-трьох особистостей (маса прилипав не допомагає акулі полювати, зате допомагає" їсти "). Обличчя багатьох кандидатів-перебіжчиків являють собою жалюгідне видовище. На них замість почуття Честі, взагалі-то в нашій цивілізації властивою не тільки військовим чинам, а й мільйонерам в першому поколінні (згадайте хоча б Генрі Форда або Джорджа Сороса), написано одне почуття: рішучість пройти через пекло цих виборів, щоб знову потрапити в рай під назвою Верховна Рада. Урочистий запуск Совісті цих зрадників в експлуатацію відбувався практично на кожному солідному партз'їзді (маючи на увазі, що майже кожна партія оголошувала про те, що саме вона являє собою "Розум, Честь і Совість нашої епохи"). Але якщо врахувати, що наші нувориші Совістю користуються нечасто, то будемо вважати, що вивезе їх у цей раз Розум, який вони на користь своєї кишені використовували часто і досить ефективно.

Бісмарк попереджав: ніколи стільки не брешуть, як після полювання і під час виборів . І сьогодні, порівнюючи не так рівень партійних шоу (бо всі ми в останні роки перегодовані шоуменами на естраді), потрібно повернутися таки до першооснови парламентських виборів, а тим більше в українському форматі "всенародних виборів прем'єр-міністра": який курс ми вибираємо , яку ідеологію, яку програму? У змістовній частині виступів більшості партійних лідерів превалювала риторика. Запам'яталися поки тільки нова для України ідеологія солідаризму, що проповідує добрі старі моральні цінності, та обіцянка підняти студентам стипендії до прожиткового рівня і "озолотити" пенсіонерів. А в іншому: гризня за місця в партсписку; блокування БЮТ з "Нашою Україною" або розблокування; безперервне зміна "місцезнаходження" самого Ющенка на цих зовсім далеких йому по біографії і духу виборах.

Така мінливість натури Віктора Андрійовича, до речі, була насправді добре відома всім його симпатикам ще до Майдану. Але його потурання того бридкого партбудівництва, якому держчиновник Роман Безсмертний присвятив майже рік своєї оплаченої державою ситого життя, не можна пояснити нічим іншим, крім повної безпорадності лідерів "нашоукраїнців", які, крім гонору і сварливості, нічого не змогли поки пред'явити суспільству навіть під такими виграшними брендами як "Ющенко" і "Так!" в помаранчевій розфасовці. Саме їх келейность призводить до "несподіваним" призначень губернаторів (геть забуто перше президентське обіцянку Ющенко призначати на території тільки місцевих уродженців); до появи будівельників на чолі залізниці; до кар'єрного росту нічим не блищали відповідно на Нацбанку або в Закарпатті Яценюка і Балоги.

Ну, і верхом передвиборного цинізму я вважаю остання заява від особи правлячої верхівки про можливе захоронення ядерних відходів у чорнобильській зоні після "громадського обговорення" (типу обговорення матеріалів двадцять п'ятого з'їзду КПРС чи що). По-перше, може, досить знущатися над Києвом і здоров'ям киян? По-друге, вистачить стрясати повітря "обговореннями", нехай спочатку президентська фракція "Нашої України" потрудиться внести на розгляд парламенту проект Закону України "Про референдум", щоб зробити будь-який референдум обов'язковою для виконання державними органами. По-третє, після відвідування Ющенко новобогданівського полігону "старшой сказав" привести в порядок захіревшей та вибухонебезпечні військові склади з боєприпасами: що вже виконали? Або чекаєте чергового вибуху на черговому складі? Або до цього всього жаху з тифом в Закарпатті та пташиним грипом у Криму не вистачає лише нових ядерних могильників при необслуженной на київських околицях старих? Ну, тоді давайте і парочку секретних в'язниць, як розплату за посмішку "Мони Лізи" ...

Віктор Чайка, шеф-редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua