Хто і що загрожує вітчизняній енергетиці?

Хто і що загрожує вітчизняній енергетиці?

Зриви планових зборів акціонерів на ряді проблемних підприємств вітчизняної енергетики цієї весни продемонстрували серйозну протидію спробам держави в особі Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (НАК ЕКУ) відновити належне управління і контроль на ввірених енергооб'єктах. Про те, як це відбувалося на "Дніпроенерго" і "Дніпрообленерго", "Обозреватель" вже писав. У список конфліктних входять ще три підприємства - "Київенерго", "Луганськобленерго" і "Одесаобленерго", які також заслуговують окремої уваги.

Про них і піде мова далі.

"Заморожене" двовладдя в Луганську

Почнемо з історії десятирічної давності. У ході приватизації "Луганськобленерго" в 1998 році (на той момент, між іншим, компанія була однією з найприбутковіших в Україні) 35-відсотковий пакет належних державі акцій придбала фірма "Веррона +", яку пов'язують з групою "Фінанси і Кредит" Костянтина Жеваго. Трохи більше 25% акцій залишилися у власності держави, решта, за винятком незначної частини, що належить членам трудового колективу, раніше були придбані компаніями, дружніми "ФіК". Це дозволило групі отримати повний контроль над енергокомпанією. Втім, вже наступного року підприємство було фактично "реприватизоване".

Відео дня

У 1999 році тоді ще Вищий арбітражний суд України анулював результати торгів і заявив про повернення проданих акцій обленерго у власність держави (привід - "Веррона +" не виконала умови приватизації). До того часу власниками цих акцій вже були треті особи, які до цих пір оскаржують рішення ВАСУ в судах. Незважаючи на це, помітно "потолстевшій" (більше 60%) державний пакет акцій "Луганськобленерго" був переданий в управління Луганської облдержадміністрації.

Держпідприємство "Енергоринок", якому компанія заборгувала близько 1 млрд грн, подало до суду позов до "Луганськобленерго", а той прийняв рішення про відчуження майна компанії. У березні 2001 року це майно загальною вартістю 218 460 000 гривень (більше 300 великих підстанцій, близько 10 тис. дрібних трансформаторних підстанцій, майже 50 тис. км ліній електропередач) було продано Укрсоцбанку за 112 млн грн. Після цього власником мереж стала компанія ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" (ЛЕО), яка в 2001 - I кварталі 2002 року здавала їх в оренду "Луганськобленерго". З квітня 2002 року "Луганське енергетичне об'єднання" розірвало договір оперативного лізингу з "Луганськобленерго" і початок автономну роботу з постачання електроенергії в Луганській області.

Затишшя в луганських "енерговойнах" настав у квітні 2002 року, коли "Луганськобленерго", що залишився без електромереж і ліцензії на постачання електроенергії, поступилося місце на ринку ЛЕО. Нова енергопостачальна компанія Луганщини була правонаступником "Луганськобленерго". ЛЕО управляє електромережами, викупленими Укрсоцбанком, а будівля для головної контори ЛЕО орендувало у ... "Луганськобленерго". Трудовий колектив майже повністю, за винятком деяких перших керівників, перейшов в ЛЕО з того ж "Луганськобленерго", працівникам навіть не довелося переходити в інші приміщення. ТОВ "ЛЕО" стало першою в Україні обласний енергопостачальною компанією, повністю перебуває у приватній власності.

Новий поворот у цій історії стався на початку квітня 2005 року, коли Печерський районний суд міста Києва своїм рішенням визнав недійсними публічні торги з продажу майна "Луганськобленерго". Одночасно було підтверджено рішення про відновлення на посаді голови правління "Луганськобленерго" Володимира Курбатського. На той час у підприємства вже був інший голова правління - Валерій Скорбач. У результаті склалася парадоксальна ситуація, коли у однієї юридичної особи - ВАТ "Луганськобленерго" - з'явилося двоє керівників з двома паралельними органами управління. Більше того: нині існує і два різних реєстру акціонерів, де в одному державі належать 60,06% акцій, а в другому - лише 25%.

Залишилося на сьогоднішній день "без роботи" "Луганськобленерго" є одним з найбільших кредиторів Луганської області, споживачі електроенергії залишилися повинні йому близько 1,3 млрд грн. У свою чергу, енергокомпанія заборгувала 1,6 млрд грн ДП "Енергоринок". В даний час "Луганськобленерго" зайнято стягненням старих боргів, які утворилися з 1998 по 2002 роки.

Головною ж проблемою з точки зору відстоювання інтересів держави є неможливість проведення вже протягом семи років (!) - З 2001 року - збори акціонерів. Необхідність вирішити питання зміни наглядової ради і правління, не кажучи вже про розгляд звітності, фінансових показників і перерозподілу прибутку, просто вже перезріла. Втім, на всі ініціативи НАК ЕКУ з проведення життєво необхідних зборів правління "Луганськобленерго" апелює до судового рішення про заборону проведення зборів акціонерів. Таку ж відповідь повторився і в нинішньому 2008, коли держава виступила з пропозицією зібрати акціонерів у травні. Загалом, проблема з "Луганськобленерго" вже котрий рік залишається "замороженої" ...

ЕКУ не втомлюється стежити за Одесою

Аналогічно Луганську, перипетії в одеській енергокомпанією також почалися з подій десятирічної давності. У 1998 році Фонд держмайна оголосив конкурс з продажу 35-відсоткового пакета акцій ВАТ "Енергопостачальна компанія" Одесаобленерго "(забезпечує електроенергією Одеську область і прикордонні райони Молдови). Виграла його кіпрська компанія Overcon Enterprises Ltd, афільована з VS Energy International NV російського депутата Олександра Бабакова. Однак, інший претендент на цей пакет - пов'язана з групою Костянтина Жеваго "Фінанси і кредит" компанія FS Trading Ltd - оскаржила підсумки конкурсу. Її позов до ФДМ розглянув і задовольнив Вищий арбітражний суд. Таким чином, в тому ж 1998 році підприємство перейшло під контроль Жеваго. Однак у вересні 2001 року Старокиївський районний суд за позовом компанії Overcon Enterprises Ltd визнав угоду між ФДМ і FS Trading незаконною, структури Бабакова уклали з Фондом новий договір купівлі-продажу, сконцентрувавши контрольний пакет акцій "Одесаобленерго".

У підсумку встановилася наступна структура акціонерного капіталу: 25% +1 акція належать державі і знаходяться в управлінні НАК ЕКУ, 16,4% - групі "Фінанси та Кредит", 55,36% - VS Energy. При цьому передання в 1998 році 35% акцій досі є предметом суперечки між Бабаковим і Жеваго, а рішення судів поперемінно віддавали цей пакет то одному, то іншому.

Новий і принципово важливий акцент в історії - тепер уже по лінії протистояння VS Energy з державою - виник 6 листопада 2006, коли група Бабакова ініціювала збільшення статутного фонду "Одесаобленерго" в 2,9 рази - до 152 млн грн, що створило загрозу розмивання держчастки в статутному фонді компанії. З цієї причини ФДМ змушений був підняти питання про те, щоб результати конкурсу з продажу 35% акцій Overcon Enterprises Ltd були знову визнані недійсними, і звернутися до Генпрокуратури. При цьому необхідність додаткової емісії пояснювалася компанією Бабакова перспективами грандіозного проекту - на 2007 рік. За запевненням VS Energy, було заплановано початок будівництва в регіоні (Одеса та Ізмаїл) двох сучасних парогазових станцій. Цей вельми амбітний проект, нібито покликаний істотно поліпшити енергопостачання області та знизити її залежність від імпорту електроенергії з Молдови, оцінювався в 500 мільйонів доларів, і додемісія підносилася лише як інструмент для залучення коштів на будівництво парогазових станцій. Насправді ж, в таких ініціативах приватних інвесторів у НАК ЕКУ вбачають бажання групи Бабакова збільшити свою частку в статутному фонді "Одесаобленерго" і компенсувати можливу втрату спірного 35-процентного пакета, власноруч викупивши весь обсяг додаткової емісії.

Потім була низка абсолютно протилежних судових рішень, згідно з якими право власності на 35% -1 пакет акцій визнавалося то на користь FS Trading, то Overcon Enterprises Ltd.

Як би не закінчилися судові баталії за спірний пакет, позиція держави в особі НАК ЕКУ залишається незмінною: держкомпанія ні в якому разі не допустить розмивання держпакета шляхом збільшення статутного фонду. Ось вже багато місяців співробітники ЕКУ, виконуючи свої обов'язки, не пропускали жодного зібрання акціонерів "Одесаобленерго", що скликаються буквально кожні два тижні (!) Власником контрольного пакета VS Energy.

Нарешті відбулися збори акціонерів компанії, призначені на 22 травня цього року. Однак у новообраний наглядову раду підприємства всі місця зайняли представники групи VS Energy, яка є основним акціонером енергокомпанії (контролює близько 55% акцій ВАТ "Одесаобленерго").

Акціонер, який представляє інтереси держави, не ввійшов ні в наглядову раду, ні в ревізійну комісію. Це зайве підтвердження того, що від 25%-го пакета державі ні холодно, ні жарко, і більше пуття було б від його продажу.

Хто хоче прибрати до рук енергію Києва?

І на завершення - про найцікавіше енергопідприємстві - "Київенерго".

Адже ВАТ "Енергопостачальна компанія" Київенерго "- величезний комплекс, що забезпечує повний цикл енергопостачання столиці - виробництво, передачу і розподіл електро-і теплової енергії кінцевим споживачам. Енергетичні джерела та розгалужена мережа теплопроводів, кабельних, повітряних ліній електропередачі дозволяють енергокомпанії повністю забезпечувати потреби Києва електричною та до 86% - тепловою енергією.

Як акціонерне товариство "Київенерго" було створено в 1995 році на базі однойменного виробничо-енергетичного об'єднання. Станом на 1 січня 2006 року, 50% +1 акція компанії належало державі в особі НАК ЕКУ, 12,73% - київській міській громаді в особі Київради, інше - офшорним кіпрським компаніям (Kapiton Trading Limited і Fluminea Limited), які пов'язують з бізнесменами Андрієм Івановим та Василем Хмельницьким. Однак на сьогоднішній день ситуація із структурою акціонерного капіталу і істинними власниками "Київенерго" зовсім інша, що і викликає серйозну стурбованість подальшою його долею.

У цьому зв'язку доречно згадати про іншу компанію - ЗАТ "Київенергохолдинг", створеної Олександром Омельченко в останні дні його перебування при владі як київського мера у квітні 2006 року. Це закрите акціонерне товариство консолідувало в своїх активах частки київської міської громади в об'єктах столичної інфраструктури - окрім "Київенерго", це ще "Київводоканал" і "Київгаз" - і увійшло до складу наглядової ради "Київенерго" як акціонер, що володіє цими самими 12,73 %. Засновниками ЗАТ виступили Київрада (61%) і кіпрські компанії Zarova Limited і Densec Limited - 39% (ті ж панове Іванов і Хмельницький). І після цього з'явилися самі неприємні для киян, як власників частини столичної енергокомпанії, наслідки існування цієї компанії.

Як стверджують експерти, посилаючись на офіційні дані ДКЦПФР, спливли восени минулого року, міський пакет - 12,73% - давно перейшов в руки офшорних компаній від ЗАТ "Київенергохолдинг". Більш того, як стверджують обізнані джерела в ЕКУ, нині "Київенергохолдинг" володіє аж ... 1 (!) Акцією "Київенерго". Одним з прямих доказів явних махінацій в "Київенергохолдингу" з муніципальними акціями в підприємствах столичної інфраструктури є збори акціонерів цього ЗАТ від 1 лютого 2008 року. Тоді зареєструвалися лише два учасники - представник київської громади Анатолій Чуб і представник кіпрського акціонера Костянтин Костенко, чого формально було цілком достатньо для кворуму. За оцінками ряду експертів і юристів, так були зроблені дії, без дозволу Київради, перетворити закрите акціонерне товариство "Київенергохолдинг" у ВАТ для подальшого продажу часток київської громади офшорним компаніям.

У киян просто-напросто вкрали належну їм частку в статутному фонді стратегічного і найважливішого у всіх аспектах підприємства. Це явно протизаконне діяння створило також перешкоди для управління підприємством і контролю з боку держави в особі НАК ЕКУ. Таким чином, якщо раніше держава могла розраховувати на підтримку своїх ініціатив з боку київської міської громади, як утримувача пакета, що в сумі з контрольним пакетом ЕКУ забезпечувало кворум, то з початку 2008 року склалася проблемна ситуація, за якої держава не може провести збори акціонерів. Так призначене на 28 березня чергові загальні збори акціонерів столичної енергокомпанії не відбулося через відсутність кворуму, адже для участі зареєструвалися по суті лише представники НАК ЕКУ так кілька міноритаріїв, яким у цілому належало 50,4% акцій компанії, при обов'язкових не менше 60 %.

Що стосується справжніх власників тепер вже близько 40% "Київенерго", то за ними стоїть не хто інший, як ДТЕК Ахметова. Саме останнього вважають головним претендентом на купівлю "Київенерго", враховуючи також той факт, що майже весь нинішній менеджмент компанії на чолі з головою правління Сергієм Тітенко представляє інтереси саме цього бізнесмена. Що ж до захисту державних інтересів, то в НАК ЕКУ стверджують, що на сьогоднішній день ні в правлінні, ні в наглядовій раді, ні в ревізійній комісії немає представників НАК ЕКУ, що захищають інтереси і відстоюють позицію держави.

Ще наприкінці березня в ЗМІ з'явилася інформація, що йдуть масові передпродажні перевірки по об'єктах, що знаходяться на балансі "Київенерго". При цьому увагу потенційних покупців "Київенерго" зосереджено на ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, які повністю перебувають у власності міської громади. Це найбільш привабливі об'єкти, так як перебувають у хорошому стані і не вимагають таких великих витрат, як тепломережі та електромережі.

Цікавим у цій історії з "привласнення" "Київенерго" є фактор "Євро-2012". Джерела в НАК ЕКУ не виключають, що такий підвищений інтерес до енергокомпанії виявляється і в зв'язку з усе більш віддаляє з кожним днем, але все-таки перспективами проведення в українській столиці матчів фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Аргументується таке припущення запланованими в бюджеті серйозними фінансовими вливаннями в підприємство і енергетичну інфраструктуру в цілому, контроль над якими дуже хочеться встановити найбагатшим українцям.

Ситуація з "Київенерго" представляє в перспективі, мабуть, найбільшу загрозу для вітчизняної енергетики з усіх п'яти освітлених проблем, з якими зіткнулася НАК ЕКУ цієї весни. Хоча становище в столиці поки і не відзначено силовими захопленнями або гучними судовими процесами, заспокоюватися рано. Через своєї значущості майбутнє енергокомпанії Києва повинно хвилювати держоргани і громадськість, вже у всякому разі, не менше, ніж конфлікт навколо "Дніпроенерго".