Кот в урні

Кот в урні

Ті, хто останні кілька років дисципліновано відвідували чергові та позачергові свята всенародного волевиявлення, мабуть, неодноразово ставали свідками такої ситуації: посеред виборчої дільниці обурений громадянин проклинає українську владу в цілому і членів виборчої комісії зокрема. Причина його праведного гніву проста: цей виборець вже треті вибори поспіль не знаходить себе у списках, хоча під час попередніх голосувань вперто писав відповідні заяви і скарги. Голова комісії безпорадно розводить руками: мовляв, що я можу вдіяти, якщо нам такі списки надали робочі групи по складанню цих самих списків. На ділянці крики, зойки, в повітрі пахне скандалом і валер'янкою.

Втім, зіпсовані нерви виборців і членів комісій - це ще не все. Наявність "двійників", "мертвих душ" відкриває широкий простір для різних зловживань і маніпуляцій. Вирішити всі ці проблеми повинен Єдиного державного реєстру виборців, на створенні якого вже не один рік наполягають вітчизняні експерти та міжнародні спостерігачі. Повинен. Але не вирішить. Принаймні на найближчих президентських виборах все залишиться як було.

Історія створення державного реєстру виборців - наочна ілюстрація того, як найпрогресивніші і необхідні ініціативи внаслідок непрофесійної реалізації та особистих інтересів переходять в ранг цілком і повністю профанував.

Історія хвороби

У лютому 2007 року Ппрезідент Ющенко підписав Закон "Про Державний реєстр виборців", хоча робота над ним розпочалася ще п'ять років тому. З бюджету були виділені необхідні кошти. По всій Україні створюються 700 органів ведення реєстру, куди наймаються більше двох тисяч співробітників. Але вже з самого початку процес формування держреєстру супроводжувався скандалами, касавшимися тендеру із закупівлі ЦВК необхідного програмного забезпечення.

Восени 2007 року тендер так і не відбувся, оскільки його умови оскаржила науково-виробнича фірма "Українські національні інформаційні системи", яку очолює Світлана Зварич. Головні претензії можна було узагальнено сформулювати наступним чином: умови тендера не забезпечують створення належного захисту реєстру виборців. Неофіційно позивачі стверджували, що умови тендера були "виписані" під одну структуру - корпорацію "Атлас", з якою ЦВК співпрацює ще з часу створення ІС "Вибори". Позови Світлани Зварич призупинили проведення тендера.

Враховуючи те, що всі передбачені строки створення реєстру були порушені, ЦВК ініціює ухвалення Кабміном рішення про зміну процедури закупівлі: замість відкритих торгів пропонується купівля програмного забезпечення в одного учасника. 17 квітня уряд приймає відповідну постанову, а вже через кілька тижнів ЦВК укладає договір з "Атласом". Секретаріат Президента проти цього, і Віктор Ющенко своїм указом визнає постанову Кабміну неконституційною, а справу передає до Конституційного суду.

Не чекаючи рішення Конституційного суду, ЦВК розробляє відповідне програмне забезпечення власними силами, залучивши до процесу фахівців того ж "Атласу". Офіс координатора проектів ОБСЄ, який довго чекав, чим закінчаться ці незрозумілі суперечки, зрештою передав до органів ведення реєстру комп'ютерну техніку для створення відповідної бази даних.

З більш ніж річним запізненням Єдиний державний реєстр виборців почав поступово наповнюватися, хоча провести якісне первинне наповнення та уточнення за час, що залишився до виборів, було нереально. Тим більше що за основу наповнення реєстру були взяті списки зразка 2006-го з усіма недоліками, які проявилися в процесі минулих парламентських виборів, в яких не були враховані уточнення, зроблені безпосередньо під час виборів 2006-го і 2007 року. Додатковою штучною проблемою став переклад назв вулиць на українську мову (до тих пір в багатьох містах сходу і півдня вони називалися по-російськи). Часто для цього використовували комп'ютерну програму "Рута". У результаті в загальному списку з'явилася маса додаткових помилок.

Первинне уточнення реєстру засвідчило його справжню якість

На всі закиди скептиків про неможливість в такий короткий термін сформувати нормальний реєстр виборців представники Центральної виборчої комісії реагували у стилі: "собаки гавкають, а караван іде". Як засвідчило первинне уточнення реєстру, що закінчилося 15 вересня, "караван" якщо і йшов, то дуже повільно, постійно грузнучи в барханах тендерних скандалів, бюрократичних зволікань і традиційної чиновницької недбалості.

І хоча ЦВК переможно звітував про сотні тисяч "двійників", виявлених в реєстрі завдяки первинній перевірці даних, той же ЦВК чомусь скромно промовчав, як ці двійники могли туди потрапити. І ще одне: комп'ютерна програма може виявити "двійника" лише за умови, якщо в кратному включенні даних про виборця абсолютно ідентичні всі букви і цифри. Якщо ж хоча б одна пара букв або цифр не збігається (а це часто траплялося при перекладі прізвищ чи назв вулиць), то комп'ютер ідентифікує "двійників" як різних виборців. А, скажімо, лише написання назви вулиці "40-річчя Жовтня" може фігурувати в п'яти різних варіантах. Крім того, комп'ютерна перевірка не знімає питання наявності "мертвих душ" або включення в реєстр тих, кому щойно виповнилося 18 років. Тут все потрібно було робити "ручками".

Було вирішено зробити це "ручками" самих виборців, тим самим переклавши на них частину відповідальності за провал проекту. Щоб громадяни активно включилися в процес поліпшення якості бази даних реєстру, Центрвиборчком для кожного виборця надрукував "Повідомлення про проведення первинного уточнення персональних даних Держреєстру виборців". З роздруківкою даних: прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження, виборча адреса. У повідомленні виборцеві пропонували у разі виявлення помилки звернутися в "свій" відділ ведення державного реєстру із заявою про її усунення. Про необхідність долучитися до важливого процесу уточнення реєстру закликали також телероликами і плакатами, виготовлені на кошти ОБСЄ.

Доставити повідомлення за адресами виборців (на виборчі адреси) повинна була "Укрпошта". Про те, наскільки відповідально "Укрпошта" поставилася до розсилання повідомлень серед, і говорити нічого. Наприклад, у Харкові такі листівки почали надходити тільки 16 вересня (хоча термін звернень з приводу неточностей в реєстрі закінчився ще 15 вересня). А десятки таких повідомлень, розкиданих в під'їздах, додали клопоту не органам ведення реєстру, а двірникам багатоповерхівок. За оцінками КВУ, до 20% виборців отримали звісточку від ЦВК несвоєчасно або не отримали взагалі.

Але навіть той, хто отримав і бачив неточні дані в реєстрі, не поспішав про ці неточності сигналізувати. Позначилася загальна апатія громадян до питань політики та виборчому процесу, а хтось просто втомився вкотре писати відповідні скарги, щоб потім знову не виявити себе в списках. Для мешканців сіл звернення до органу ведення реєстру означало витрати коштів і часу на відвідування районного центру. Якщо ж хтось і відвідував райцентр у вихідний день, то на двері з табличкою "Орган ведення єдиного державного реєстру виборців" міг побачити замок.

І хоча у великих містах біля органів ведення реєстру можна було побачити черги з активних і свідомих виборців, кількість звернень не перевищувало 1-2% від загальної кількості осіб, включених до реєстру.

Тим часом первинна перевірка показала: якість реєстру виборців нітрохи не краще, ніж якість загальних списків виборців в ході всіх попередніх виборів, а іноді навіть гірше. Неточностей ж місцями фіксується до 30%.

Більше того, іноді активність органів ведення реєстру пішла взагалі "не на благо". Свіжий приклад: 20 вересня відбулися повторні вибори міського голови Лисичанська в Луганській області. Списки виборців там складалися вже на підставі даних держреєстру. За поданням розпорядника реєстру, з попередніх списків були вилучені 2,5 тисячі прізвищ нібито "двійників" і "мертвих душ". А в день голосування з'ясувалося, що через це не змогли проголосувати кілька десятків людей, які раніше в списках виборців були.

Враховуючи ситуацію, що склалася, почали лунати пропозиції продовжити уточнення реєстру виборців самими виборцями аж до Нового року. Але навряд чи така ініціатива кардинально щось змінить. Досвід попередніх виборчих кампаній свідчить: навіть тоді, коли на перевірку списків було виділено чотири місяці, можливістю виявити і усунути неточності скористалося не більше п'яти відсотків громадян. А якщо пофантазувати і припустити, що всі, хто знайде неточності в реєстрі виборців, раптом вирішать звернутися до відповідних органів ведення реєстру, то ті просто фізично не зможуть обробити всі заяви до початку виборів.

Неякісний реєстр як виправдання фальсифікацій

І хоча в катастрофічному якості реєстру найменше політичного підтексту, ця ситуація вже дала привід для спекуляцій політикам усіх мастей. Про підготовку можливих фальсифікацій шляхом використання держреєстру встигли заявити як далекий від цієї теми регіонал Олександр Єфремов, так і здавалося б адекватний у коментарях на зазначену тему литвинівець Олег Зарубінський. При цьому ніхто не бажає врахувати те, що реєстр однаково поганий у всіх регіонах України, і від цього однаково постраждають прихильники всіх кандидатів. Очевидно, ми ще неодноразово станемо свідками використання цієї теми для обопільних звинувачень.

Але і це ще не все. Саме тим фактом, що реєстр виборців до виборів не готовий, автори змін до закону про вибори президента і аргументували новелу про дозвіл комісіям включати виборців у списки в день голосування. Виникає питання: за що боролися? Адже реєстр для того і створювався, щоб дільничні комісії мали досконалі списки виборців, які не вимагали б ніяких змін в день голосування. Навіщо тоді було витрачати мільйонні кошти, час і сили тисяч працівників органів ведення реєстру, щоб врешті-решт повернутися до ситуації кількарічної давності, коли до списків у день голосування десятками тисяч включали "І мертвим, і живих, и ненародженіх"? І головне: хто відповідатиме за такий стан справ?

Безперечно, дозвіл комісіям включати виборців у списки в день голосування дасть можливість скористатися своїм правом на волевиявлення тим громадянам, які через головотяпство державних службовців з тих чи інших причин не потрапили до реєстру. Але чи означає це, що виборець, потрапивши в паперовий список на ділянці, в майбутньому буде внесений в електронну базу даних реєстру? Чи не означає. Адже за новою редакцією закону про вибори президента право включати виборця у списки надається одразу чотирьом органам: органам ведення реєстру, окружним виборчим комісіям, дільничним виборчим комісіям, а також судам. Однак цим законом нечітко визначено порядок взаємодії цих органів, не кажучи вже про те, що норми закону про вибори суперечать нормам закону про державний реєстр виборців.

Що це означає на практиці? А то, наприклад, що один районний суддя (як відомо, "незалежний" і "непідкупний") може під копірку наштампувати рішення, що дозволяють такому ж "незалежному" і "непідкупному" виборцю проголосувати відразу на декількох ділянках. Оскільки новий закон не визначає порядку і термінів оповіщення органів ведення реєстру про включення громадянина до списків на одній ділянці, то про голосування такого "виборця" на інших ділянках ніхто знати не буде, тому його внесуть до списків і там. На підставі рішення суду, природно. А якщо таких "виборців" буде не один, а, скажімо, цілий автобус, який каруселлю буде кружляти від дільниці до дільниці, то це ми вже проходили в 2004-му. Тим більше що депутати про всяк випадок "застрахували" потенційних виборчих туристів: змінами до Кримінального кодексу України передбачена відповідальність тільки за "кратне" голосування на одній дільниці, але там нічого не сказано про відповідальність за голосування одного виборця на кількох дільницях.

Відповідно, погана якість реєстру виборців влаштовує всіх, окрім самих виборців, які знову безрезультатно будуть шукати себе в списках з однією невеликою, але дуже важливої ??для них метою: реалізувати своє конституційне право.

Що робити? Незалежно від того, буде скасована в законі норма про внесення до списків у день голосування чи ні, слід розуміти, що повноцінного реєстру виборців під час президентських виборів-2010 не буде. Зараз необхідно мобілізувати всі зусилля органів ведення реєстру, органів влади, самих громадян для мінімізації існуючих в реєстрі неточностей.

А вже після виборів вивчити урок і зробити висновки (зокрема, і кадрові), щоб з урахуванням попереднього досвіду, без істерик і шапкозакидування підійти до формування справжньої якісної бази даних виборців. І, можливо, під час наступних виборів реєстр стане тим, чим він і покликаний бути.

"Дзеркало тижня"

Кот в урні