''З Україною буде боляче'': що ''напророкував'' росіянам Солженіцин

11 грудня 2018 року минає 100 років від дня народження російського письменника Олександра Солженіцина. Лауреат Нобелівської премії із літератури був вигнаний із СРСР і висланий у Німеччину. Протягом декількох десятиліть він активно виступав проти комуністичних ідей, політичного ладу СРСР і політики його влади. У той же час він вважав передачу Криму Україні "крадіжкою", а відділення від РФ — дурістю.

Що ж писав Солженіцин про Росію й Україну — у матеріалі OBOZREVATEL.

Читайте: ''Справа не в Путіні'': Цимбалюк попередив Україну про вічну загрозу Росії

"З Україною буде боляче"

Солженіцин виступав проти незалежності українців. У той же час він стверджував, що "потрібно дати українцям шанс зробити власні помилки".

"З Україною буде надзвичайно боляче. Але треба знати їхнє загальне напруження зараз. Якщо не владналося за століття — отже, випало проявити розсудливість нам. Ми зобов'язані віддати рішення їм самим — федералістам або сепаратистам, хто з них кого переконає. Не поступитися — безумство і жорстокість. І чим м'якшими, чим терпимішими ми будемо зараз, тим більше надії відновити єдність у майбутньому. Нехай поживуть, спробують. Вони швидко відчують, що не всі проблеми вирішуються відділенням", — писав Солженіцин.

Не визнавав кордонів України

"У самостійному розвитку — дай Бог Україні всілякого успіху. Тяжка помилка її — саме в цьому непомірному розширенні на землі, які ніколи до Леніна Україною не були: дві Донецькі області, уся південна смуга "Новоросії "(Мелітополь — Херсон — Одеса) та Крим. Ухвалення хрущовського подарунка — щонайменше недобросовісно, привласнення Севастополя всупереч, не кажу, російським жертвам, але й радянським юридичним документам, — державне злодійство", — заявляв письменник.

Влада не повинна відриватися від народу

Згідно з ідеями Солженіцина, вертикаль політичної влади повинна будуватися знизу вгору, а не як побудував Путін зверху вниз. При цьому демократія повинна ґрунтуватися на земстві. Посилаючись на лідера земського руху початку ХХ століття Дмитра Шипова, Солженіцин пропонує проводити чотирирівневі вибори: спочатку необхідно вибрати представників в волосне земство, потім — із їхньої кількості — у районне, після чого, із районних земств — в обласне, і, нарешті, у всеросійське.

Читайте: ''Блудний син'': Цимбалюк яскраво розгромив міф Росії про ''старшого брата''

Солженіцин вважав, що система вибору за партійними списками не має нічого спільного з демократією: виборці голосують не за людей, а за програми. Вибрані не відчувають перед виборцями відповідальності — тільки перед партією. І народ у результаті виявляється відірваним від влади.

"Свобода слова стала непосильною"

Письменник стверджував, що свобода слова для мільйонів людей стала непосильною. ЗМІ почали надавати людям надмірну кількість інформації, яку воно не в змозі сприйняти. У підсумку, народ не може сформувати свою точку зору, а покладається на тих, хто віщає із газет, телебачення та інтернету.

Читайте: ''Коли розвалиться Росія?'' Цимбалюк застеріг Україну від оманливих прогнозів

Люди отримали можливість бачити й чути претендентів, але вибір, по суті, став вибором того, хто краще, цікавіше, переконливіше презентує свою програму, самого себе — чи очорнить конкурента.

"То як же захистити право наших вух на тишу, право наших очей — на внутрішнє бачення?" — вигукує Солженіцин.

Влада повинна забути про вигоду

Солженіцин вважав, що ті, хто наважується на політичне служіння, повинні забути про власну вигоду. Тут письменник присоромив нинішніх депутатів, ставлячи їм у приклад політиків дореволюційних Дум, які за власний рахунок знімали житло у Москві і навіть деколи економили на обідах.

Читайте: Кінець дружбі з Росією: опублікований текст гучного закону

Письменник говорив, що партійне єдиновладдя в країні шкідливе, оскільки партії переслідують свої, а не державні інтереси. Крім того, політики повинні були нехтувати не тільки власними вигодами, а й контролювати корпорації, якими рухає корисливість, бажання монополізувати і контролювати ринок.

"Банки — потрібні як оперативні центри фінансового життя, але — не дати їм перетворитися у лихварські нарости і стати негласними господарями усього життя", — зокрема, вважає Солженіцин.

Москва здавна живе за рахунок провінції

"Москва вже 60 років харчується за рахунок голодної країни", — писав Солженіцин. І після розвалу СРСР нічого не змінилося. До цього дня Москва як і раніше притягує фінансові та трудові ресурси з областей, які втрачають свою робочу силу. У підсумку, розвиваються тільки центральні райони Росії.

Читайте: "Буде дуже боляче": стало відомо про долю делегації Росії у ПАРЄ

На думку Солженіцина, у провінції потрібно розвивати культурну, економічне життя не в одному, не в двох, а в сорока містах, впевнений письменник.