Блог | Турки вирішили одним ударом убити двох зайців
Ізраїль доволі прозоро заявив, що розцінює появу іранців вздовж своїх кордонів з Сирією та Ліваном як пряму загрозу і залишає за собою право нанесення будь-яких прямих ударів. Саме це Ізраїль доволі ефективно роби ть вже кілька днів поспіль. Очевидно, що це не останні удари – як по позиціях, так і по складах, - пише Ігор Семиволос для НВ. - Існує загроза ракетних ударів по деяким ізраїльським містам з півночі Лівану.
Перед очима досвід майже 10-літньої давності, коли подібна атака тоді ще набагато менш ефективними ракетами призвела до того, що північ Ізраїлю потерпав від масових обстрілів. На думку Ізраїлю, ті події в значній мірі сприяли тому, що військова операція в Лівані наприкінці нульових стала неуспішною. Тож аби не допустити накопичення ракет, скупчення техніки та бойових підрозділів, які спроможні завдати серйозних ударів, Ізраїль пішов на превентивні кроки.
Другий момент пов’язаний з Туреччиною. В цій ситуації Афрін – це місто, за яке ніхто особливо не збирається заступатись. Там накопичилось чимало зброї, а також діє заборонена в Туреччині Курдська робітнича партія. З точки зору Анкари, Афрін – це такий собі ласий шматочок. Очевидно, що у турків виникло бажання одним ударом убити двох зайців: з одного боку, позбавити курдів і Курдську робітничу партію бази та складів зброї, а з другого – взяти під свій контроль регіон, який виглядає очевидним більмом на оці турецької присутності.
Читайте: Путинская авантюра закончится в этом году
Та ступінь просування турків доволі повільна. В значній мірі через те, що курди чинять сильний, а подекуди дуже ефективний опір. Лише застосування авіації та бомбардування дозволяє туркам поступово брати курдські позиції під контроль. Та успіхи не надто великі.
Втім, турецька операція поступово розширюється і очевидно, що врешті-решт весь кордон з Туреччиною опиниться під контролем турків. І тут питання захоплення Афріна, головного міста провінції Алеппо, вирішиться в останню мить. І це буде не сьогодні.
Щодо турецьких погроз американцям, то мова йде про Манбідж, а не Афрін. І я не думаю, що тут туркам вдасться досягти якогось серйозного успіху. Принаймні, не найближчим часом. Погрози лунають і з того, і з іншого боку. Та американці точно не будуть вписуватись у курдські підрозділи в Афріні.
Ну і вишенькою на торті став розгром групи, яка старалась взяти під контроль нафтове родовище. І це дуже цікава ситуація, бо це з одного боку росіяни (хоча ми ще точно не знаємо ні обставин, ні кількості загиблих, ні хто вони за етнічним складом). Є дуже багато спекуляцій на цю тему. Та можна припустити , що серед загиблих є доволі багато російських найманців з так званої приватної армії Вагнера.
Це дуже показовий випадок: вперше у сирійській війні американці нанесли удар по росіянах. Зараз сторони роблять вигляд, що там або не було росіян, або виникли комунікаційні проблеми. Та факт залишається фактом.
Читайте: Скоростная отправка россиян из Сирии рейсом №200
Сирійський конфлікт вже давно вийшов на міжнародну арену, та він не пошириться за межі країни. Якщо порівнювати з минулими роками, то рівень інтенсивності бойових дій в деяких регіонах значно зменшився.
Та сьогодні ми бачимо, що війну в Сирії ведуть ключові гравці: чи напряму, як Ізраїль, чи через Вільну сирійську армію, Курдські демократичні сили чи проасадівських іранців та Хізбалли. Ну і плюс Росія зі своїми повітряними силами та приватними арміями.
В конфлікті поменшало знаків запитань: інтереси груп чітко проявились. Стає зрозуміло, що ключову роль опозиції на себе поступово перебирає Туреччина, а вплив Саудівської Аравії зменшується.
Та з іншого боку, зрозуміло, що для виживання режиму Ірану вкрай важливою залишається присутність Хізбалли. А Іран та Хізбалла – це ключові подразники для Ізраїлю, який сьогодні включився у цю війну. Ну і не забуваймо про Росію, яка до певної міри являється як одним із дистриб’юторів конфлікту, так і до певної міри заручником свого стану. Бо, відверто кажучи, росіяни з цього конфлікту вийти не можуть.
