Нагірний Карабах чи Арцах: у чому суть конфлікту Вірменії та Азербайджану

61,6 т.
Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном

Наприкінці вересня Вірменія й Азербайджан вкотре фактично розгорнули повномасштабні бойові дії на Південному Кавказі за Нагірно-Карабаський регіон. Його визнано частиною Азербайджану, однак фактично він перебуває під контролем етнічних вірмен.

ЧИТАЙТЕ ВСІ НОВИНИ ПРО КОНФЛІКТ У НАГІРНОМУ КАРАБАСІ

З азербайджанської Карабах перекладається як "чорний сад", однак етнічні вірмени називають його Арцах – давньою вірменською назвою для цієї місцевості. OBOZREVATEL розповідає про те, що лежить в основі конфлікту між двома країнами, який триває десятки років і знову загострився.

Причина етнічних сутичок між країнами

Криваву війну за Нагірний Карабах Вірменія та Азербайджан вели наприкінці 1980-х –початку 1990-х років. У 1994-му уряди оголосили про припинення вогню, однак їм так і не вдалося домовитися про мирний договір.

Обидві країни були частиною Радянського Союзу, який існував між 1922 і 1991 роками. Обидві лежать у стратегічно важливому районі південно-східної Європи – Кавказі. Межують із Туреччиною на заході, Іраном – на півдні, а також Грузією – на півночі, де з Азербайджаном межує і Росія.

Вірменія – християнська держава, а багатий нафтою Азербайджан – мусульманська.

Карта щодо ситуації в Нагірному Карабасі

Нагірний Карабах за радянських часів був регіоном із вірменською етнічною більшістю, який контролювався владою Азербайджану. Та коли наприкінці 1990-х СРСР почав розпадатися, "регіональний парламент" Карабаху проголосував за те, щоб стати частиною Вірменії.

Це зі свого боку призвело до етнічних сутичок, а після проголошення Вірменією й Азербайджаном незалежності від Москви – взагалі до повномасштабної війни. У ній загинули десятки тисяч людей, ще до мільйона було переміщено на фоні повідомлень про так звані етнічні чистки з обох сторін.

Вірменські сили отримали повний контроль над Нагірним Карабахом до того, як оголосили про припинення вогню за посередництвом Росії. Тоді ж вони захопили частину земель довкола регіону, які належали Азербайджану.

Війна на початку 1990-х призвела до появи мільйона біженців

Після цієї угоди Нагірний Карабах залишався частиною Азербайджану, водночас керували ним етнічні вірмени за підтримки уряду Вірменії. Фактично, регіон став так званою незалежною республікою, яку, однак, ніхто не визнав. Зокрема, її незалежність не визнала навіть сама Вірменія.

Відтоді країни брали участь у численних мирних переговорах за посередництвом Мінської групи ОБСЄ – цей орган було спеціально створено в 1992 році під головуванням Франції, Росії та США.

Однак Вірменія та Азербайджан так і не змогли домовилися про мирний договір. Упродовж останніх трьох десятиліть тривали сутички, а внаслідок останнього серйозного спалаху в 2016 році загинули десятки військових з обох сторін.

Інші причини конфлікту

Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном ускладнюється ще більше через геополітику. Так, країна-член НАТО Туреччина була першою державою, яка визнала незалежність Азербайджану в 1991 році. Свого часу президент останньої Гейдар Алієв описав країни як "одну націю з двома державами".

Після загострення конфлікту 27 вересня 2020-го Туреччина заявила, що розглядає дії "республіки Нагірний Карабах" щодо Азербайджану як напад на власну територію. Там висловили готовність підтримати країну у війні проти Вірменії.

Поновлення бойових дій у Нагірному Карабасі у вересні 2020-го.

Зокрема, міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу сказав, що єдиним шляхом врегулювання конфлікту в невизнаній республіці є виведення Збройних сил Вірменії з територій Азербайджану.

"Туреччина цілком підтримує Азербайджан. Настав час докорінно вирішити проблему вірменської окупації. Туреччина завжди була поряд із Азербайджаном – і на полі бою, і за столом переговорів. Ми продовжимо цю солідарність", – запевнив чиновник.

Його думку підтримав заступник голови правлячої партії Туреччини Нуман Куртулмуш, зазначивши, що країна сприймає проблеми Азербайджану як власні.

"Напади на Азербайджан ми розцінюємо як напад на Туреччину. Ми зробимо все, щоб допомогти братньому Азербайджану", – підкреслив він.

Зі свого боку Вірменія має добрі стосунки з Росією. У неї є російська військова база, також обидві країни є членами військового союзу – Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ).

Так, після останніх подій у Карабасі президент РФ Володимир Путін і прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян обговорили військовий конфлікт. Телефонна розмова відбулася за ініціативою вірменської сторони.

"Обговорювалося різке загострення ситуації в зоні нагірно-карабаського конфлікту. З російського боку виражена серйозна заклопотаність у зв'язку з поновленням широкомасштабних бойових зіткнень", – заявили в Кремлі.

Путін у розмові з Пашиняном зазначив, що потрібно не допустити подальшої ескалації та припинити бойові дії в Нагірному Карабасі.

У Вірменії заявили про можливість військово-політичного союзу з "республікою Нагірний Карабах" через поновлення воєнних дій у регіоні.

Таку позицію передала представниця правлячої в країні парламентської фракції "Мій крок" Ліліт Макунц.

"У ситуації, що склалася, паралельно розвитку подій, активно обговорюються можливі пропорційні дії. Зокрема, висновок військово-політичного союзу з Арцахом", – написала вона у Facebook.

Крім того, у Міністерстві оборони Вірменії додали, що дії Азербайджану не залишають іншого виходу, як перейти до "застосування ударних систем великої дальності й руйнівної сили".

Додамо, що Україна у своїх стратегічних документах називає Азербайджан стратегічним партнером. Вірменія натомість була однією з 11 країн, які проголосували проти резолюції ООН щодо визнання незаконності анексії Криму Росією.

Детальніше про те, чиїм є Нагірний Карабах і де він розташований, – читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Як повідомляв OBOZREVATEL, Рада Безпеки ООН закликала владу Вірменії та Азербайджану припинити бойові дії у невизнаному Нагірному Карабасі та повернутися до змістовних переговорів. Зокрема, в установі засудили застосування сили та висловили співчуття щодо жертв конфлікту.

ВірменіяКонфлікт в Нагірному Карабаху