Чорноморські амбіції Росії: Москва кидає виклик НАТО

20т

На жаль, на Варшавському саміті НАТО Росія була визначена не як загроза, а виклик. Тим не менш, це торкається не лише балтійських держав і Польщі, де більш-менш адекватно відреагували і НАТО, і Сполучені Штати. Вони підтримують і політично, коли кажуть про 5 статтю Північноатлантичного договору, що передбачає спільну відповідь у разі нападу на одного з членів Альянсу, і тим, що вони розмістили на території цих країн свої війська. Це те, що називається "демонстрація прапору", спрямованого на стримування ворога, адже постріл у бік хоча б одного американського військовослужбовця стане casus belli (приводом для війни) країн Альянсу на чолі зі Сполученими Штатами проти РФ.

Втім, політика США і НАТО у Чорному морі не є такою ж всебічною та адекватною викликам з боку Москви. Власне про необхідність вироблення стратегії протидії поширенню військового і політичного впливу Росії в Чорному морі та поза його межами пише у своїй статті "Крим – не кінець чорноморських амбіцій Росії" адмірал Джеймс Ставрідіс, колишній головнокомандувач об’єднаних збройних сил НАТО в Європі.

Перш за все, він пропонує збільшити численність заходів в порти чорноморських країн-членів НАТО, а також України і Грузії з боку сил військово-морських сил НАТО, що базуються у Сполученому Королівстві. Також, на його думку, потрібно вдосконалити та інтегрувати наявні плани на випадок збройного конфлікту.

Ставрідіс пропонує посилити власне американську присутність в регіоні Чорного моря та збільшити кількість навчань і тренувань країн-партнерів. Важливим питанням є пошук підходів до складного партнера – Туреччини, яка контролює стратегічні протоки.

Звичайно, що окупація і мілітаризація Криму фактично зробила Чорне море "руським морем", оскільки ті спроможності, які є зараз на півострові дають можливість уражати будь-які цілі фактично по усьому периметру Чорного моря. І власне це є загрозою, оскільки значно ускладнює завдання НАТО із забезпечення безпеки своїх союзників.

Також окупація Криму дала можливість використовувати чорноморські бази в Криму для ведення війни в Сирії. І звичайно військово-морський пункт в Сирії на середземноморському узбережжі теж посилює присутність не лише морського компонента. Там дислоковані і системи ЗРК С-400, які, вже не кажучи про власне Сирію, перекривають частину Туреччини та важливий з точки зору дислокації ударних сил НАТО Кіпр.

Певною несподіванкою для США та її союзників стало застосування Росією підходу "обмеження та заборона доступу і маневру – тобто використання ракетних систем для того, щоб не давати можливості силам та засобам супротивника зайти в певний район або переміщуватися у ньому, бо це означатиме неприйнятні втрати. До речі, Росія створила своєрідний віртуальний коридор небезпеки для країн Заходу, по діагоналі від Калінінграда, далі до Криму, і закінчуючи сирійською базою ВПС Хмеймім.

Отже, Ставрідіс привертає увагу до проблеми розширення російської присутності у Чорному та Середземному морі, на яку США мають відреагувати "великою роботою".

Читайте всі новини по темі "Російська воєнна загроза" на сайті "Обозреватель".

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

Приєднуйтесь до групи "УкрОбоз" на Facebook, читайте свіжі новини!

Наші блоги

Останні новини