УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Названі лідери світового ринку озброєнь: Росія намагається "потіснити" Захід

9,9 т.
Названі лідери світового ринку озброєнь: Росія намагається 'потіснити' Захід

Сирія, Ірак, Україна, Південно-Китайське море ... ЗМІ рясніють кадрами військових конфліктів, а на карті світу з'являються все нові гарячі точки. Тим більший подив викликає доповідь Стокгольмського інституту дослідження проблем миру SIPRI, згідно з яким глобальний ринок озброєнь скорочується вже четвертий рік поспіль.

Втім, спад дуже незначний і рівень витрат на військові потреби залишається високим: в 2014 році він склав близько 400 млрд доларів, що майже на 5 відсотків менше, ніж в 2013 році, відзначається в доповіді, яка цитує DW.

При цьому чаша терезів світової військової промисловості продовжує схилятися в бік Росії. "Відзначено значне зростання обсягу продажів зброї, виробленого в Росії. Товарообіг російських компаній, що входять у сотню світових лідерів, з 2013 по 2014 рік зріс майже на 50 відсотків", - розповідає експерт SIPRI і співавтор доповіді Пітер Веземан. В даний момент в список ста найбільших у світі виробників зброї, складений SIPRI, входять 19 російських підприємств. У 2013 їх налічувалося лише 10, і їм вже тоді вдалося збільшити свій товарообіг на 20 відсотків.

Читайте: Росія засвітила в Сирії нові бойові вертольоти: відеофакт

США - лідер на світовому ринку

Втім, ця тенденція не повинна вводити в оману. На світовому ринку озброєнь і раніше домінують американські і європейські компанії: їхня частка становить майже 80 відсотків. У глобальному списку топ-100 числяться 38 американських підприємств, обсяг продажів яких більш ніж наполовину перевищує оборот всіх виробників зброї, що входять в рейтинг. Крім того, в порівнянні з 2013 роком все більш відчутним стає присутність на ринку нових гравців з менш великих держав, наприклад, Туреччини і Південної Кореї, зазначає Пітер Веземан.

Всупереч загальноєвропейської тенденції скорочення експорту озброєнь обсяг продажів німецьких компаній в 2014 році виріс на 10 відсотків у порівнянні з 2013 роком. Головним чином це відбувається за рахунок експорту виробництва німецького концерну ThyssenKrupp. У числі основних закупівельників субмарин - Ізраїль, Туреччина і Південна Корея, зазначає Веземан.

У свою чергу виробник зброї Rheinmetall дістає прибуток за рахунок знову зростаючого інтересу в Німеччині до бронетехніки. Веземан пов'язує це з конфліктом в Україні. За його словами, ескалація збройного насильства в Європі, а також на Близькому Сході "зміцнила думку про те, що збройні сили відіграють важливу роль". Приміром, Швеція і ФРН збираються збільшити свої оборонні бюджети, від чого в першу чергу виграє місцева військова промисловість. "Без сумніву, головні клієнти підприємств оборонної галузі - це уряди їхніх власних країн", - пояснює експерт.

Читайте: Генерал США назвав альтернативу летальної зброї для України

Німеччина - головний експортер зброї в Європі

У той же час ФРН посідає перше місце в Європі і за обсягами продажів зброї за кордон. І це незважаючи на заяву віце-канцлера і міністра економіки ФРН Зігмара Габріеля (Sigmar Gabriel) про намір обмежити експорт озброєнь. Факт поставки танків підприємством Krauss-Maffei Wegmann, що займає в рейтингу SIPRI 83-е місце, в такі країни, як Саудівська Аравія або Катар, не відповідає курсу уряду. Обидві близькосхідні держави як і раніше беруть участь в бойових діях в Ємені. Веземан пояснює це протиріччя тим, що договори про постачання зброї були укладені ще кілька років тому, коли в Ємені ще не почалася війна і Зігмар Габріель ще не займав пост глави Мінекономіки.

Доповідь SIPRI не враховує дані по Китаю через відсутність надійної відкритої інформації з цієї країни, відзначає Пітер Веземан. У той же час він підкреслює, що Пекін є великим гравцем на світовому ринку озброєнь. За словами експерта, шість китайських компаній потрапили б у першу двадцятку, а один виробник літаків - ймовірно, навіть в першу десятку списку SIPRI. Веземан пояснює стрімке зростання китайської військової промисловості двома факторами: по-перше, нарощуванням витрат на оборону, а по-друге, істотним збільшенням експорту озброєнь.