Вся президентська рать

Минув рік відтоді, як Франсуа Олланд був обраний президентом Франції від соціалістичної партії, змінивши на своїй посаді Ніколя Саркозі. Проте вже мало хто згадає, як важко проходила тоді передвиборча кампанія для обох кандидатів - один час з невеликою перевагою в опитуваннях лідирував Олланд, потім Саркозі, потім знову Олланд.

У самий розпал передвиборної гонки, коли відставання Саркозі в рейтингу почало скорочуватися, Олланд заявив, що якщо його оберуть президентом Франції, то буде введений 75%-вий податок на доходи тих громадян, які заробляють більше 1 мільйона євро на рік. Навіть сьогодні багато політологів схиляються до того, що Олланд пішов ва-банк: його заява в чому визначило результат виборів. З тих пір ключове місце в його передвиборчій програмі займав податок для багатих.

Можливо, відсутність у Олланда досвіду в державному управлінні вплинуло на його передвиборні обіцянки. Вони були не так зважені, але напрямок для нарощування електоральної ваги було вибрано вірне. І це пов'язано не тільки з основними принципами соціалістичної партії. Багато в чому такі ініціативи були продиктовані проблемами, з якими світова економіка раніше не стикалася. Найбільше криза торкнулася простих громадян, тому в таборі соціалістів розсудили, що покласти тепер на них весь тягар податків було б ще більш згубно для економіки, в той час як списки найбагатших і найвпливовіших вражають розмірами нажитих станів.

На момент прийняття податку його обговорювала вже вся Європа. Він викликав бурю протесту серед представників бізнесу. Французи називали його не інакше як "головну передвиборчу обіцянку президента". І ось через майже півроку після виборів 26 жовтня парламент Франція прийняв 75%-ний податок для багатих, але для Олланда все тільки починалося.

Вже в кінці грудня конституційний суд скасовує податок, так як він суперечив Конституції. У свою чергу міністр бюджету Жером Каюзак заявив, що уряд не відмовляється від його введення і бере перерву, щоб підготувати новий проект закону з урахуванням всіх зауважень суду. Довгий час ходили чутки, що Олланд зовсім відмовиться від прийняття податку.

І ось після першого обміну ударами в лютому почали надходити повідомлення, що уряд готує нову схему стягування податку, яку планує представити в кінці місяця. Потім термін відсунувся до 15 березня. І тут новий удар - в пресу неймовірним чином потрапила інформація про таємні рахунки Жерома Каюзака в Швейцарії. І саме напередодні представлення нової редакції закону. Звинувачення в ухилянні від сплати податків стали причиною відставки міністра, тепер це кидало тінь на весь уряд на чолі з Олландом, тим більше що Каюзак був секретарем передвиборної кампанії президента.

Якщо рішення суду можна було пояснити юридичними складнощами, то скандал з Каюзака був явним попередженням політиці президента. Відразу стали надходити повідомлення, що новий податок суперечить ще й сімейним принципом оподаткування у Франції. Однак Олланд не відступався - тепер уряд планував стягувати податок не з самих мільйонерів, а з корпорацій, які платять своїм працівникам зарплати понад 1 млн євро.

Тут якраз почали виходити звіти про економічні показники Франції за 2012 рік: країна як і раніше перебувала в рецесії, падав ВВП, безробіття досягло рекордних позначок. Опитування серед французів виявили повне розчарування урядом Олланда, яке не виконало жодної передвиборчої обіцянки і виявилося замішане у скандалі з міністром бюджету. ЗМІ обрушилися на президента з новою хвилею критики.

На початку квітня вибухнув новий фінансовий скандал. Тепер звинувачувався соратник Олланда і колишній казначей соцпартії Жан-Жак Ожьє. У пресу потрапили матеріали про його офшорних рахунках на Кайманових островах.

Тепер під сумнів ставилася вся політика уряду, який постійно заявляло про боротьбу з офшорами. ЗМІ вибухнули новими звинуваченнями в корупції, адже з початку обрання Олланда таких скандалів ще не було. Репутація президента, який заявляв, що про офшорні рахунки йому нічого не було відомо, знищувалася з кожним днем.

До фінансових потрясінь додалися й соціальні - після прийняття закону про легалізацію одностатевих шлюбів в Парижі пройшли акції протесту. Потрібно відзначити, що цей закон також був передвиборною обіцянкою Олланда.

Багата і впливова еліта озброїлася на президента, удари посипалися на нього з усіх боків. За підсумками останніх опитувань він був визнаний найбільш непопулярним президентом за останні 30 років. Щоб врятувати свою репутацію, він змушений домагатися прийняття обіцяного податку. Уряд також опинилося під ударом, тому Олланд зобов'язав міністрів подати декларації про доходи. Чи давно Францію стрясали такі скандали? І невже так все погано?

ВВП впав, але незначно, демонструючи швидше стійкість; безробіття рекордна, але з часів фінансових потрясінь без роботи сидять в основному представники саме фінансової сфери; популярність президента падає, але будь-який знає, як легко влаштувати інформаційну війну і змінити громадську думку. Якщо президент чистий перед законом, то йому нічого боятися.

Політика Олланда заснована на підтримці простих громадян, а їх більшість, в той час як найбагатших - не більше 2-3%. Тому Францію не очікують сильні потрясіння або масові заворушення, тим більше що у неї великий запас міцності як у другої економіки Євросоюзу.

Олланд прекрасно розуміє, чому саме зараз спливли всі фінансові та офшорні скандали - його політика загрожує самим багатим і впливовим у Франції. Еліта безжальна до тих, хто кидає їй виклик, варто лише згадати недавно пішов Уго Чавеса.

Чи піде Олланд на поступки? Останні заяви президента говорять про те, що він оголосив війну офшором. Якщо Олланд і надалі проявить твердість, то без сумніву досягне успіху, або, принаймні, закладе фундамент для соціальної політики майбутнього.