Covid-19 в Україні: дехто цинічно заробляє гроші
Соціологічне опитування, проведене групою "Рейтинг", показало, що 56% респондентів підтримують ідею перенесення місцевих виборів, які повинні відбутися в жовтні 2020 року, на грудень. Чи можуть вони бути перенесені і кому це вигідно? На ці запитання Микола Томенко відповів в ефірі ObozTV.
Я розумію, що влада в дуже непростій ситуації, вже другий місяць вона не може сформувати уряд. Це вперше в історії української незалежності, коли влада не може визначитися з базовими міністрами. Сьогодні продумується варіант, що, можливо, призначати виконуючих обв’язки, дивитися, як вони будуть працювати, а потім зробити їх міністрами. Насправді, це абсурд, тому що виконуючий обов’язки міністра не має права підписувати деякі документи, подавати кадрові призначення і так далі.
Умовно кажучи, кадровий потенціал команди Зеленського із числа тих, кого він раніше хотів залучати – друзі, перевірені партнери по бізнесі, всі існуючі і неіснуючі команди КВН, якісь поради тих, хто співпрацює з ним, уже вичерпалися. Частина людей просто не хоче ризикувати.
Як сформувати списки в місцеві вибори, як підтримати міських голів – це більший політичний і депутатський геморой, чим просто знайти міністрів. Тому теоретично, я думаю, що є проблема.
Друга проблема пов’язана із готовністю і об’єктивним падінням рейтингу, який має місце особливо на місцях у партії. Тому що партії як такої не існує. Згідно звіту НЗК, жодна людина офіційно не працює в "Слузі народу". Тобто в регіонах партійних структур немає.
Як вийдуть з цієї ситуації мери великих міст і чи були готові регіони до пандемії?
Як на мене, ніхто не був готовий. Інша справа, як мери міст чи чиновники змогли швидко змінити ситуацію і почати працювати. На мою думку, деякі змогли зреагувати на ситуацію і почали діяти більш адекватно, деякі цинічно заробляють гроші.
На сайті ProZorro можна побачити, що деякі місцеві влади продовжують купувати техніку, комп’ютери, готуватись до 9 травня, до свят. Тобто на повну використовуються бюджетні кошти. Вважають, що ніхто не контролює, масових акцій протесту немає.
Ситуація виглядає таким чином, що більше чи менше на місцевому рівні влада почала включатися в боротьбу. Але в тому, що абсолютно всі провалили початок – від президента до мера – в мене сумнівів немає.
Ми без піару активно допомагаємо медикам, лікарям. В деяких областях головні лікарі мені сказали, що лишень тиждень – два тижні тому їм почали дзвонити з місцевої влади і питати: а що у вас там, костюмів бракує? Не інфекційні відділення, а загальні лікарні.
Мені здається, що ми не змогли зламати ситуацію, і досі ця інерція навколо виступів Зеленського триває, і ніхто її не критикує. Я, чесно кажучи, в шоці, в радості від того, що якісь літаки до нас прилітають. Але президент, уряд, міністри повинні говорити про те, що ще одне виробництво в Україні відновилося. І це виробництво, наше власне, дає можливість зробити нормальні комбінезони.
Я був одній черкаській лікарні – там малайзійські рукавички. Ну, друзі, вже одноразові рукавички в Україні не можна виробляти, з Малайзії привозити? І ганяти наші літаки? Це катастрофа.
Адекватність, на мю думку – це максимальна переорієнтація малого і середнього бізнесу, переорієнтація національної економіки на потреби дня. І не треба витрачати гроші, щоб з Китаю, Малайзії чи Південної Кореї привозити ці товари.
Мені здається, що адекватної державної політики у нас немає. Десь піар вдалий, десь невдалий, десь крадуть активніше під егідою боротьби з коронавірусом, десь пасивніше, але системної роботи, яка пов’язана з лікуванням, з перезавантаженням системи, допомогою малому і середньому бізнесу, допомогою немічним людям, які потребують – такої системної роботи я не бачу навіть на квітень місяць.
Чи можлива відставка уряду восени?
Це другий тимчасовий уряд Зеленського. Ми досі не знаємо, як прізвище прем’єра – чи Шмигаль, чи Шмагаль. Уявіть ситуацію: я прем’єрміністр, я працюю другий місяць, в мене немає віце-прем’єра з питань економіки, в мене немає міністра АПК, нема міністра освіти і науки, нема міністра культури.
Всі були свідомі, що це уряд перехідний, карантинний. Абсолютно очевидно, що виникає потреба формувати новий уряд. Концепція уряду національного порятунку, де можна було б залучити різні групи, в тому числі представників і колишніх влад, і старшого покоління. Під якогось сильного, більш самостійного прем’єра, який би взяв на себе відповідальність і фактично сформував би команду під себе.
Скоріше за все, цей уряд буде працювати і буде пошук а-ля технократів, які, можливо, колись були при владі – при Януковичі, при Ющенку, при Порошенку. Економісти, управлінці, а не партійні діячі.
