Топ-10 найпоширеніших стереотипів про Китай, які не відповідають дійсності

Хоч Китай є однією з найбільших країн, але, відверто кажучи, жителів цієї держави не надто шанують у всьому світі. Це ставлення зумовлене і безцеремонною поведінкою китайських туристів, і ретельно підтримуваними різними медіаобразами країни, що розвивається з дикими звичками, і поверхневими враженнями туристів і експатів.

Сумно бачити, як перше не завжди позитивне враження породжує упереджене негативне ставлення і небажання дізнатися про цю дивовижну країну більше.

Представляємо до вашої уваги десять найпоширеніших стереотипів про Китай, які не відповідають дійсності.

1. У китайців зовсім немає манер.

Вони чвакають, сьорбають, коли п’ють чай, плюються і штовхаються. В принципі так! Чвакають, сьрбають, плюються і штовхаються. Ось тільки це все відноситься до нашого розуміння "манер". З точки зору китайців, вихована людина володієзовсім іншими якостями, яких у багатьох іноземців, на жаль, часто немає. Висякатися в хустку, назвати старшого чоловіка на ім’я, дозволити заплатити одному за обід, сісти на почесне місце – напроти дверей – все це є грубим порушенням китайського етикету. Просто ввічливі китайці ніколи вам про це не скажуть. Вказати людині на їїпомилку – значить змусити її"втратити обличчя". А вихований китаєць ніколи собі такого не дозволить. Що б не здавалося іноземцям, але китайці в першу чергу думають про зручність оточуючих. "Ми настільки намагаємося зрозуміти, що потрібно іншим, що просто не вміємо сформулювати, чого хочемо самі, навіть в думках", – якось поділилася китаянка.

2. Жорстокі китайці їдять собак і кішок.

Фотографії з вантажівками, набитими бідними звірятами, яких везуть на фестивалі поїдання собачого і котячого м’яса, так і кочують з видання у видання, приводячи в жах обожнюючукотиків аудиторію інтернету і викликаючи найнегативнішеставлення. Я не буду вступати в дискусію про те, чому їстикорівок, свинок і коней вважається нормальним, а їстисобак жорстоко. Просто процитую слова однієїкитайської студентки: "Як же можна їсти собак? Вони ж наші друзі! По телевізору, в газетах весь час пишуть, що ми повинні про них піклуватися і не ображати". Чи їдять собак в Китаї? Іноді. Але явище це поширене приблизно так само широко, як купання в ополонці в Росії. Тобто, безумовно, існують люди, які це роблять, але їх кількість мізерно мала. І не варто заними судити в цілому про все населення величезної країни.

3. Всі китайці на одне обличчя.

Ні, ні і ні! Крім того що малайзійські китайці сильно відрізняються від, скажімо, сінгапурських, в материковому Китаї цілком можна відрізнити південців від сіверян. Звичайно, коли ви приїжджаєте в Китай вперше, то велика кількість темноволосих, карооких, азіатських осіб змішується в одну суцільну пляму, але вже через пару тижнів ви починаєте бачити, на скількивсі вони різні.

4. Всі китайці низького зросту.

В першу чергу "низькорослість" китайців була пов’язана з їх дієтою. За останні 20 років у зв’язку із загальним зростанням добробуту китайці здорово підросли . Особливо гостро це помітно при порівнянні зростання школярів з великих багатих міст і бідних сіл. Чим більше в раціоні тваринного білка, тим вище діти. Один з кун-фу-майстрів розповідав, що до 17 років, поки він жив у своєму селі, їв м’ясо один раз на рік. Зараз все змінилося.

5. Китайські товари всі низької якості.

Безумовно, якість великої кількості дешевих китайських речей залишає бажати кращого. Але якщо ви перевернете свій iPhone, поглянетена ярлики Reebok або Adidas, куплених в фірмових магазинах, то побачите всі ті ж заповітні Made in China. Якість товару визначає замовник, а не виробник, тому всі претензії саме до тих, хто визначає вартість і якість виробництва, а не до тих, хто виконує замовлення.

6. Китай – дешева країна.

Це те, що я постійно чую, і це те, що абсолютно не відповідає дійсності. По-перше, існує величезний розрив між вартістю життя в великих містах і в провінції. Скажімо, в Удані, невеликому містечку в центрі Китаю, можна зняти велику зручну квартиру за 200 $ в місяць, в той час як в Шанхаї ви насилу знайдете маленьку однокімнатну в межах 500 $. Той же iPhone в Китаї коштує дорожче, ніж в Росії (незважаючи на те що виробляють їх саме тут). Єдине, що в Китаї дійсно дешевше, ніж на Заході, – це їжа поза домом.

7. Китайці їдять майже один тільки рис.

Друзі, китайська кухня – одна з найрізноманітніших в світі. Почнемо з того, що кількість овочів тут в рази більша, ніж на Заході. Не кажучи вже про способи приготування страв і асортимент прянощів. Одних тільки начинок для пельменів більше 100. Рис їдять не як основнустраву, він скоріше виконує функцію нашого хліба. У ресторанах зазвичай його подають в кінці трапези, на той випадок, якщо ви не наситилися. Китайська кухня – це нескінченні варіанти вибору в залежності від сезону і регіону, а зовсім не рис і локшина, як вважає більшість.

8. Надто жорстокі покарання за злочини, пов’язані з наркотиками.

Жорстокість покарань обурює більшість іноземців. На відміну від інших пунктів в цьому переліку, це не стереотип, а правда – в Китаї з цим дуже суворо. За зберігання, вживання та розповсюдження наркотиків – покарання від тривалого тюремного ув’язнення до смертної кари. Але це не примха і не навмисна жорстокість, це необхідність, від якої залежить добробут країни. Якщо покопатися в історії, то спливе цікавий факт. У XIX – початку XX століття в результаті контрабанди опіуму з боку Британії близько третини населення Китаю були опіумними наркоманами. Таким чином Британія розраховувала підсилити свій вплив і змусити Китай, який не хотів торгувати з Заходом, прийняти вигідні для неї умови (що їй в результаті і вдалося). Справитися з повсюдною наркозалежністю вдалося лише в середині XX століття, після приходу Мао Цзедуна до влади. Не дивно, що китайський уряд робить все, щоб подібне більше не повторилося.

9. Всі китайці – майстри кун-фу.

А всі українцітанцюють гопак і володіють шаблею. Дійсно, кун-фу – це невід’ємна частина китайської культури. Практично кожен фільм або серіал, знятий на історичну тему, включає епізоди кун-фу-поєдинків, не кажучи вже про численні бойовиках, де головним героєм є який-небудь кун-фу-майстер давнини або сучасності. Звичайно, кількість людей, що практикують той інший стиль, значно більше, ніж вУкраїні чина Заході, і в кожному парку можна зустріти одну, а то кілька груп, що займаються тайцзи-цюань, але більшість з них залишаються на досить низькому рівні – рівні дворового футболу , скажімо так.

10. Одна сім’я – одна дитина.

Не зважаючи на таку поширену думку,майже у кожного є брат або сестра, а іноді і не один. З’ясувалося, що одна дитина – ознака сім’ї великого міста, в той час як в провінції двоє-троє дітей – норма. Батьки просто платять штраф при реєстрації дитини, а часто так і залишають дитину незареєстрованою. Прожити в своєму селі все життя без документів – досить поширений сценарій. До речі, з 1 січня 2016 року китайцям дозволили мати двох дітей, так що тепер можна офіційно вважати даний стереотип нежиттєздатним.

Звичайно, навіть поверхневий контакт з іншою культурою може викликати масу непорозумінь. Головне тут – не забувати, що всі ми люди. І замість того щоб робити поспішні висновки, постаратися позбутися від почуття надмірної значимостіі з інтересом спробувати зрозуміти, що насправді ховається за вчинками людей з іншої країни.