ЭкономикаШоу

"В Європі її не знають": тенісист Долгополов розповів про скандальну Топольську і бажання стати ді-джеєм

2.4т

Олександр Догополов був і лишається наразі першою ракеткою України, попри системні проблеми із коліном тенісист продовжує виступати, а іноді може здивувати дуже несподіваними, а від того ще більш приємними результатами. Наприклад цього року у лютому він переміг на турнірі у Буенос-Айресі, це був третій титул у дорослій кар’єрі тенісиста і перший за осанні п’ять років.

Хороший початок сезону для 28-річного спортсмена обірвався через загострення старих проблем зі здоров’ям. Долгополов кілька тижнів провів у рідному Києві, де лікувався, готувався до ґрунтового сезону разом із Стасом Хмарським, а також займався особистими справами. Рідне місто надихнуло тенісиста на вдалий старт на Roland Garros, де в першому колі Долго переміг Карлоса Берлока. Вже 1 червня на Олександра очікує справжнє випробування - матч з третьою ракеткою світу Станісласом Варинкою.

Чим був зайнятий час у паузі між змаганнями Олександр Долгополов поділився із "Обозрєвателем".

- Певно, якби не проблеми зі здоров’ям тебе навесні в Україні не застати.

- Так, травми вибивають зі змагального режиму, але у мене і так могла бути перерва.

- А хто тренує тебе зараз?

- Як завжди Стас Хмарський поруч, давній вихованець тата, він мене і тренує. Фізіотерапевта, я щоправда цього року звільнив, були нюанси свої, ми з ним уже роки 4 разом пропрацювали.

- На яких кортах ти тренувався у Києві?

- Коли як, це дуже складно зараз, де місце було там і тренувався. Тут треба не просто знайти вільне місце таке щоб там тренуватися можна було безпечно, а то є багато кортів де ноги можна зламати дуже просто.

- Я так розумію, що вільний від тренувань і процедур час ти займався своїм брендом The Dog?

- Усе чим я зараз займаюся, так чи інакше пов’язане із ним і архітектурний дизайн, і у одязі він є, і машину нещодавно обклеїв під нього. А ще я продовжую навчатися у школі ді-джеїв.

- Коли розпочнеш писати електронну музику то теж будеш виступати під іменем The Dog?

- Поки що не готовий сказати, справа у тім коли отримуєш патент, то там прописуються види діяльності, якими плануєш займатися, якщо це ім’я буде не зайняте на той час, то звісно, я хотів би, але якщо хтось уже виступає під ним, то у мене прав не буде на його використання. Щоб писати музику, пройде ще чимало часу, поки я так тільки вивчаю справу, знайомлюся можна сказати.

Електронна музика мені давно цікава була, от і записався на навчання. У Нью-Йорку є школа, яка учить цьому, там працюють викладачі, вони надсилають відео уроки, по цих відео я обучаюся, потім необхідно робити домашнє завдання. От уже 7 місяців приблизно як почав, підписався на 2 курси одночасно, хоча їх там значно більше. Таке навчання займе пару років, доволі складно це усе. Зараз, я тільки ази пізнаю.

- А раніше, хоч на якомусь рівні музикою займався?

- Ні, ніколи, бажання було, мені це завжди подобалося. В мережі є відео, де я намагаюся читати реп, після турніру у Хорватії, але це так, для своїх. Я ходив на сети світових діджеїв, на ван Бюрена пару разів ходив. Одного разу його запрошували в D’Lux, там 1,5 години він виступав і був також на його найдовшому сеті, коли він у Австралії на Новий рік виступав з 9 вечора до 6 ранку, це було у Мельбурні, а ще був Казантіп, він виступав якось на закритті там давно-давно, це був перший раз коли я почув електронну музику і мені дуже сподобалося.

- Так ти на сет ван Бюрена літав перед самим початком Australien Open?

- Це було за 4 дні до початку турніру в Брісбені. З Брісбена полетіли у Мельбурн, де він виступав, а потім назад у Брісбен, разом з тренером, тоді ще мене тренував австралієць Джек Рідер. Потім, я ще дійшов до чвертьфіналу у Брісбені. Той рік взагалі вдалим вийшов, я добре у рейтингу піднявся.

- Треба починати кожен Новий Рік із сету ван Бюрена, може вийти хороша прикмета.

- Ми з ним зв’язувалися, до речі хотіли запросити через його менеджерів на матч, він теж був нещодавно на фестивалі у Маямі, коли я там турнір починав грати. У нього не виходило і я не зміг потрапити на його сет.

- А з кимсь із діджеїв особисто знайомий?

- Ну так більш-менш з Бобом Сінклейром, він теніс дуже любить постійно на турнірах бачу його на трибунах, повболівати приходить.

- А чи не заважає активне клубне життя спортивній кар’єрі?

- Зараз, я по клубах майже не ходжу, але усе одно стежу за цим, цікавлюся. У молодості теж особливо не заважало, у молодості відновлюєшся швидко, не проблема кудись вийти, а потім на наступний день тренуватися. Зараз, я теж можу дозволити собі вийти кудись, якщо у мене наступний день вихідний від усього, тому спорту це не заважає.

- А з українських діджеїв з кимсь спілкуєшся, ділишся досвідом?

- У нас нажаль, культура електронної музики не розвинена так, я майже не знаю людей, які самі пишуть, грати так, зводити теж, але це не те зовсім. Я займаюся по 5-6 годин щодня, намагаюся розібратися у цьому, але до свого трека мені ще дуже далеко. Звести треки, зробити ремікс, для цього достатньо 2 тижні, а щоб зробити усі звуки з нуля самому, це зовсім інше. Жоден діджей світового рівня собі не дозволить взяти чужі готові звуки і з них зробити трек, а для того щоб зробити свої звуки, треба дуже добре володіти програмою. Цьому і вчуся.

- А бажання у тебе стати саме таким "правильним" діджеєм?

- Так, світовим ді-джеєм, а чом би ні, час у мене ще є, я поки планую ще пограти у теніс років 5-6-7. Цього має бути достатньо, щоб навчитися, зрозуміти, тому що коли ти технічно уже готовий, то це справа особистої фантазії, смаку. Бажання дуже велике. Час теж є. На змаганнях його достатньо. Раніше я між матчами коли відпочивав, то різні серіали дивився, з людьми спілкувався по WhatsApp, а зараз я більше з програмами розбираюся. Купив комп’ютер, обростаю програмним забезпечення, знайомлюся із сайтами, куди діджеї свою музику заливають, з форумами.

- А про діджея Топольську чув, про її легендарні гастролі?

- Так чув, таких діджеїв у нас дуже багато, є навіть топ-100 України. Як людина що ставить музику вона, звісно, діджей, але вона не продюсер, тобто не продукує свою музику. У світовий топ-100 з чужими треками не потрапиш. З наших зараз помітний DJ Spartaque, тих хто у нас робить свою музику одиниці. Гастролювати теж можна по різному, є он дівчата, які грають топлесс і вони теж затребувані і гастролюють, можна і за 500$ у заштатних клубах гастролювати, а можна збирати стадіони, на цьому рівні Настя Топольська не відома. У Європі дуже багато сильних діджеїв: голландців, бельгійців, німців, французів, парочку росіян може є, американці той же Стів Аокі. Зараз першим став Гаррікс, голландець, він у 16 років свій трек Animals записав.

- Спитав у тебе про прізвисько, а таку тематику підняли… До речі, звідки взялося прізвисько The Dog, це іноземці яким важко було вимовляти Долгополов?

- Можливо і так, вболівальники часто співали на моїх матчах пісню "who let the dogs out" це був один із перших турнірів, якось воно зачепилося, усі потроху почали називати, ми подумали, чом би і не використати, якщо так складається усе. Хтось це пов’язував зі стилем гри, тут уже у кого які уявлення, можливо зі швидкістю. Якщо людям так зручно мене називати, треба використати це як перевагу, монетизувати.

- У продовження теми, ти вдома тримаєш зовсім не собаку, а іншого хижака на ім’я Пабло чому вибрав кота?

- Відео цих котів – сервалів, я давно бачив, вони мені завжди подобалися, я знав, що вони можуть бути домашніми, тому спробував собі завести. Чом би й ні?

- А звідки узялося ім’я Пабло?

- Із серіалу, який я подивився, про всесвітньовідомого наркобарона Пабло Ескобара. Мій Пабло поводиться приблизно так же як і той у серіалі, агресивний і злий, але живеться з ним нормально, весело. Це щось незвичне не просто якась тваринка вдома.

- І що хочеш, щоб у Пабло були кошенята?

- Тут шансів нема, його кастровано, мене одразу попередили, що вони дуже активно мітять територію, хоча він і так буває цим займається, але якщо не каструвати, то жахливо буде.

- А собаки у тебе були?

- Ой кого тільки небуло, 3 вівчарки було, власне і лишаються у тата на дачі. Поки я жив на дачі то теж з ними займався. Пабло більше займається моя дівчина, до неї, на відміну від мене він, нормально ставиться, від мене відвикає, коли я довго у від’їзді.

- А як виникла твоя манера подавати нестандартно низько?

- Це усе виникло природнім шляхом, я сам був низьким на зріст, коли подавав, то вистрибував таким чином, хоча техніка з віком змінювалася, навіть якщо подивитися відео, цих років і те що було раніше відмінності видно.

- Ти в тенісі з трьох років, не рано розпочав?

- Рано не буває, усе одно з початку це не є грою, це так береш ракетку і намагаєшся влучити струнами по м’ячу. Перші роки, це ще знайомство. Діти грають іншими ракетками, до певного віку взагалі не можна грати великою, для техніки гри це дуже погано, я грав юніорською ракеткою років до 12. Десь з цього віку я й почав мандрувати. У 12 років йде тур тенісний, за дітьми стежать, обговорюють їхні перспективи. По юніорах я грав теж нормально, провідним не був, але мене помітили, на рівні Європи десь у Топ-5 входив, по світу у двадцятці.

- Зараз у світову двадцятку ти плануєш повернутися?

- Звісно хочу, хочеться побувати там де не був ще. Був 13. зараз хочеться бути 12., певно навіть краще одразу уже у топ-10. Хоча про цілі на сезон я уже втомився говорити. Враховуючи кількість травм, що можна говорити про цілі? Коли здоровий – це одне, а коли постійно лікуєшся, що спрогнозуєш?

- Вік у тебе такий для тенісу зараз дуже хороший, саме час для розквіту.

- Зараз, мабуть так, раніше вважалося, що, уже час закінчувати в такому віці. Старуватий можна сказати. Зараз же грають до 35-34 років.

- А олімпійські мрії лишаються. Минулого року ти збирався ніби їхати на Ігри, але потім з’являлися інформація, що ти боїшся бразильських вірусів, потім була інформація про травми, зрештою ти так і не поїхав.

- Я до того їздив грати у Бразилію і про віруси узнав уже там, коли прилетів на турнір. Ну тоді сказали, що нічого страшного не має, але треба пшикатися, але перед Олімпіадою я травмувався, десь подумав, що дотягну ще до однієї Олімпіади і там уже нарешті зіграю. По тєлєку Олімпіаду дивився, показували майже усе, воно дуже прикольно, можна включити і дивитися.

Можна побачити багато різних видів спорту, про які не маєш жодного уявлення, а вони цілком цікаві. Наприклад таж стрільба з луку, хоч нікого і не знаєш там, але дивишся і знаєш, що ти бачиш найкращих зараз. Цікаво подивитися на рубки медальні, часто таке буває, що там усе "в притирку". Хоча я не фанат спорту, мені його у повсякденному житті вистачає з головою. Зрідка можу подивитися, якийсь фінал Ліги Чемпіонів, або Формулу 1, так щоб фанатіти то ні.

- Цікаво було б пожити у мультиспортивному котлі цьому, де усі разом? Атмосферу відчути?

- Чесно кажучи, коли спілкувався з тими хто там жив, то враження були не з найкращих. З їжею там проблеми і перенасичено дуже. Багато тенісистів не живуть у олімпійському селищі, особливо ті хто за медалі змагаються, Марей, здається не жив, Федерер теж не збирався. Атмосфера не робоча, багато людей ходять значками міняються, було багато незадоволених селищем саме в Ріо і житлом, і харчуванням.

- Кажеш, що не фанат спорту, а за жіночим туром стежиш?

- Стежу за Лесею Цуренко, тому що ми дуже давно знайомі, можу звісно, подивитися, якщо з наших хтось грає або якщо фінал якийсь дуже цікавий. За великим рахунком, я і за чоловічим не надто стежу. Так щоб я у вільний час сидів і півдня дивився теніс такого у мене не було ніколи.

- А коли готуєшся до наступного суперника переглядаєш його?

- Сенсу особливого не має, в турі з більшістю уже перетинався і неодноразово, є з ким грав 5-6 разів, а є й такі з ким десятий раз зустрічаєшся. Якщо хтось новенький молодий, то намагаюся узнати щось про нього. Переважно знайомі усі між собою, є люди з ким не грав ніколи, але тренувалися разом, але нічого нового там не додається.

- Як гадаєш, нинішню епоху варто назвати епохою Федерера, епохою Надаля чи епохою Джоковіча?

- Кожного з них можна виділити, якби вони грали у різні часи, то кожен з них дуже довго був би першим, зараз я взагалі вважаю, що найсильніший теніс за усю його історію. Я сьогодні дивився по стільки перемог, здається у них 50 гранд слемів на п’ятьох: Федерер -18, Надаль - 14, Джоковіч -12, Вавринка і Маррей по 3. Я думаю, що такі люди як Тсонга чи Нісікорі обов’язково виграли б у інший час хоча б один турнір Великого Слему, а через цих пробитися дуже важко.

- Для твоєї кар’єри це погано, грати у епоху великих тенісистів?

- Навпроти, зараз дуже цікаво, теоретично можливо я стояв би вище, але глобально це не змінило б нічого. З двадцятого номера, на перший не вийшов би, стояв би 15. чи десь там, а наявність таких особистостей добре для популяризації тенісу.

- Раніше, ти займався волонтерською діяльністю достатньо активно, зараз продовжуєш щось робити в цьому напрямку?

- Зараз менш активно, коли до мене звертаються люди яким довіряю, з якоюсь конкретною ініціативою я приєднуюся, допомагаю армії або дітям, відносно нещодавно просили для аукціону ракетку, майки, організовували майстер-класи для дітей, зараз просто не встигаю робити це систематично, раніше було більше можливостей. Там де виходить, то стараюся бути в контакті з людьми, які роблять хороші справи.

Читайте все новости по теме "WTA" на Обозревателе.

0
Комментарии
0
0
Смешно
0
Интересно
0
Печально
0
Трэш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наши блоги