Примите участие
в розыгрыше
экшн-камеры Участвовать
Приз
ЭкономикаШоу

/Олимпиада-2012

День України у Лондоні: жадане золото й украдене щастя

82

Позавчора ми сумували за "вкраденою" у гімнастів бронзою. Підстави, наче, були, бо видатний японець Кохеї Утімура зістрибнув з коня так, що це радше походило на зрив елемента. Однак минуло дві доби й той же Утімура в фіналі індивідуального багатоборства продемонстрував той же виступ на коні. Різниця лише в тому, що кінцівка японцеві вдалася. І той дотик при зіскакуванні тепер чітко виглядав, як спеціальний елемент. І бали Кохеї в командному багатоборстві справді треба було відраховувати лише за невдале приземлення. Виходить, протест японська сторона подала справедливо. Проте критики не вмовкли й далі сліпо гнуть свою лінію. Ситуація та сама, як з голом Девіча в матчі Євро-2012 Україна – Англія. Офсайд Мілевського, який передував удару екс-серба, бачили всі, але говорити про нього не хочуть.

Але до чого такий вступ до подій власне нинішніх? Та до того, що з задоволеного протесту Японії зробили цілий скандал. Коли ж Ольга Харлан сьогодні у півфіналі першості шаблісток поступилася росіянці Софьї Великій після кількох рішень суддів, які однозначними не назвеш, уся прекрасна олімпійська студія з найсправедливішим ведучим тихо мовчить. Й ніхто не підіймає теми, що президентом Міжнародної федерації фехтування є російський олігарх Алішер Усманов, а наші дівчата-шаблістки постійно жаліються, що в останні роки росіянок в командній першості їм не вдається перемогти, навіть коли дуже сильно постаратися.

Звісно, не можна сказати, що Харлан мала перевагу над Великою. То була рівна зустріч рівноцінних суперниць. Дива почалися за рахунку 11:8 на користь росіянки. Харлан нанесла результативний удар і судді спершу його зарахували. Однак Велика зобразила руками "телевізор". Після відеопероегляду чергове очко записали росіянці. Потім, за рахунку 12:10, ситуація повторилася. Коли на табло горіли 13:10, українка зробила аж надто очевидний удар. Основний рефері ж зафіксував обопільне влучання, тобто, рахунок не змінився. Тепер відеоперегляду завимагала Харлан. Рішення судді поруч з доріжкою не змінили. В підсумку росіянка виграла – 15:12. Вплив на той результат суддівської бригади очевидний.

Загалом же Харлан провела блискучий турнір. Спершу вона перемогла відверто слабку Марґаріту Чомакову з Болгарії – 15:8. Потім була перемога над 17-ю в світовому рейтингу Сабіною Мікіною з Азербайджану – 15:10. У чвертьфіналі Ольга здолала шосту в світовому рейтингу Ірене Веккі з Італії – 15:9. Після поразки ж від Великої в бої за третє місце зустрілася з олімпійською чемпіонкою Афін і Сіднею Маріел Заґуніс зі США. Та мала б бути в фіналі. Маріел, мабуть, й сама не розуміє, як вона поступилася у півфіналі Чжі-Йон Кім з Кореї. Ведучи в рахунку 8:2, американка, таке враження, втратила концентрацію й, коли суперниця потихенько почала відіграватися, спершу не зауважила, що кореянка піймала кураж. Чжі-Йон Кім же завелася й за рахунку 13:13 нанесла два поспіль результативних удари.

Харлан було простіше, бо вона програла рівній собі, та за доволі неоднозначних обставин. А Заґуніс виглядала морально знищеною. Вона була очевидно не налаштована на боротьбу за бронзу. На старті, коли Харлан була більш скутою, Маріел повела 4:1, однак надалі перевагу потихенько захопила Ольга. 15:10 – то був логічний підсумок того бою. Заґуніс, здалося, все ще переживала корейський жах, а Харлан плакала від щастя. Щасливішою на п’єдесталі пошани виглядала лише та ж Чжі-Йон Кім, котра у фіналі сенсаційно здолала Велику. Росіянка, мабуть, після перемоги над Харлан за відсутності Заґуніс вже не бачила собі суперниць. Й програла майже без варіантів – 9:15.

А тепер повернемося на два дні назад, коли на тій же доріжці олімпійські медалі розігрували шпажистки. Тоді несправедливо зархований останній укол на користь німки Брітти Гайдеманн змусив кореянку А-Лам Шин оголосити мовчазний протест. Вона сиділа на краю доріжки й плакала впродовж години. Тепер, виходить, доля віддала боржок її землячці.

Щось схоже сталося й з видатним плавцем Майклом Фелпсом. Так, він здобув свою 19-ту олімпійську медаль й за цим показником обійшов українську гімнастку Ларису Латиніну. Проте фінал на дистанції 200 метрів батерфляєм американець пам’ятатиме ще довго. Він впевнено лідирував, наприкінці дистанції трохи підсів, але навіть при цьому контролював заплив і мав перевагу. Але у вирішальний момент, зробивши останній гребок, Майкл не потрапив у дотик й змушений був тягнутися до фінішної тумбочки. Та миттєвість дозволила Чаду Ле Клосу з ПАР виграти у Майкла чотири сотих секунди й стати чемпіоном. Вийшло, що майже один в один повторилася ситуація з фіналом на Олімпіаді в Пекіні. Тільки тоді в дотик на стометрівці батерфляєм не влучив серб Мілорад Кавіч, а випередив його… так, Фелпс.

Українські ж дівчата Яна Дементьєва, Катерина Тарасенко, Анастасія Коженкова й Наталія Довгодько, котрі входять в екіпаж четвірки парної в академічному веслуванні, нікому нічого, на щастя, не винні. Найважче їм було побороти себе. Вони – чемпіонки світу-2009, переможниці п’яти останніх чемпіонатів Європи, володарки кубка світу-2012. Відповідно, коли від тебе всі чекають, коли ти розумієш, що був найсильнішим протягом усього чотириріччя і навіть друге місце стане розчаруванням, нескладно і перегоріти. Але українки, залишаючись протягом всього 2012-го непереможними, виграли олімпійський фінал до непристойності легко, привізши найближчим переслідувачкам з Німеччини відставання більш, ніж на корпус. Фактично, утримувати заданий українською загрібнию Яною Дементьєвою і підтриманий її партнерками за квартетом темп суперниці змогли лише на перших 500-х метрах, коли відставання було ще мінімальним. Інші три чверті дистанції українки утримували розрив приблизно в корпус-півтора. Представниці Німеччини, отримуючи срібні медалі, не приховували сліз розчарування. Але зрозуміти, за рахунок чого вони могли випередити Україну, чесно кажучи, неможливо.

Цей успіх практично один в один нагадав перемогу українок на чемпіонаті світу-2009 в польській Познані. Захопивши лідерство з перших метрів дистанції, Світлана Спірюкова, Тетяна Колесникова, Анастасія Коженкова і Яна Дементьєва тоді не випускали нікого з суперниць вперед до самого фінішу. На останній чверті питання про переможця взагалі не стояло – перевага українок стала вражаючою, а американки і німкені зосередилися на боротьбі за срібло. В підсумку наші співвітчизниці виграли у американок, які фінішували другими, більше півтора корпуса.

Ще одна українка Олена Костевич вкотре довела, що вона – велика спортсменка. Відновивши моральну рівновагу і колишню спортивну форму після не найпростішого для себе періоду в попередньому олімпійському циклі, Олена не тільки виграла медаль лондонських Ігор у своєму коронному виді ПП-2, але й повторила бронзове досягнення там, де від неї такого успіху ніхто не очікував.

МП-5 – це чотири підходи по п'ять пострілів, на кожен з яких дається по три секунди, у фіналі. Цей вид програми ніколи не вважався для тепер уже триразового призера Олімпійських Ігор Олени Костевич профільним. Хоча б тому, що традиційно вона звикла робити паузу і стріляти після своїх суперниць. Тут права на зволікання немає. Можливо, тому всі свої головні перемоги, зокрема, обидві олімпійські медалі, вихованка Ігоря Чередінова виграла у вправі ПП-2. Звичайно, в останньому межолімпійскому циклі Олена істотно поліпшила свої показники в стрільбі зі спортивного пістолета. Вона зупинилася за крок від фіналу, посівши дев'яте місце на чемпіонаті світу-2010, а на першості континенту-2011 була четвертою. Але нинішня бронза перевершила будь-які сподівання.

Тепер її чекає 100 тисяч доларів премії від держави. Якраз учора міністр Азаров збільшив призові для олімпійських медалістів до $125-ти тисяч для чемпіонів, до $75-ти – для србних призерів й до $50-ти – для бронзових. Виглядає так, наче перший реверанс на адресу спортсменів в напрямку їх подальшого залучення до виборчої аґітації. Сподіваємося, розуму не талапати себе стягами політичних партій нашим олімпійцям вистачить. Бо що таке "полИтика", переконалися ті, хто безуспішно прагнув подивитися бодай одну повноцінну трансляцію змагань зі спортивної гімнастики. Сьогодні в цій дисципліні медалі в індивідуальному багатоборстві розігрували чоловіки. Зокрема – наші Микола Куксенков та Олег Верняєв. І справді, "Перший національний" показав співвітчизникам, як Верняєв після блискучого опорного стрибка захопив лідерство після першого снаряду, як Куксенков поступово підіймався ближче до трійки лідерів.

І в той момент на екрані з’явилася "мрія" - на фоні блакитного неба і кукурудзи, в компанії дуже послідовного і патріотичного актора та колишнього футболіста, а нині полИтика. Поряд - купа блазнів у вишиванках й без. Але очевидним було одне. Тим, хто нам розказує про світле майбутнє й тим, хто це все показує, глибоко начхати на спорт і тих, хто ним цікавиться. Звісно, в черговому обрубку вони показали, що Микола Куксенков програв третьому місцю зовсім трохи й фінішував четвертим. Зрештою, мова тут не лише в політиках й бездарній політиці державного телеканалу, котрий в час олімпійського фіналу Яни Шемякіної запустив своє остогидле "Кено – вигравай щоденно". Візьмімо деяких журналістів. Тих, які достойну в цілому поразку українського дзюдоїста Романа Гонтюка від такого ж, як і він сам, дворазового призера Олімпіад Тьяґо Каміло з Бразилії охрестили як "унізітєльную". Що ж, висновок очевидний: ця країна не достойна таких спортсменів…

0
Комментарии
0
0
Смешно
0
Интересно
0
Печально
0
Трэш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наши блоги