Ганна БЕЗСОНОВА: "Гімнастика розвивається в напрямку цирку"

Бронзова призерка Олімпійських ігор в Афінах, багаторазова чемпіонка світу та Європи Анна Безсонова, 22 роки, старанно готується до цих змагань. Однак знаходить час відповісти на кілька запитань. Розмовляємо в приміщенні школи Дерюгіних у Києві в перерві між тренуваннями.

— Анно, ти вже розпочала змагальний сезон? — Ні. Першим моїм виступом буде Кубок Дерюгіних. Дуже ретельно готуємося до цих змагань, хочеться виступити якнайкраще перед нашими глядачами. Доки є час, відшліфовуємо всі елементи програми.

— Ти причарувала вболівальників своїми образами Кармен і Лебедя. Чим здивуєш цього сезону? — Нехай це залишиться секретом до початку змагань. Можу лише сказати, що ми з тренером Іриною Іванівною Дерюгіною дещо змінили стиль — гадаю, глядачам сподобається.

— Як узагалі створюється програма? — Спочатку ми разом із тренером слухаємо музику. Потім вона пропонує варіанти програми. Разом вибираємо.

— Сьогодні всі говорять про те, що для перемоги на міжнародних змаганнях із художньої гімнастики потрібно мати російський паспорт. Це правда? — Так. Але зараз усе змінюється. Гадаю, що цього року ми зламаємо стару систему. Із таким станом речей, що є сьогодні в художній гімнастиці, бореться не лише наша федерація.

— Ти знаєш, як перемогти росіянок? — Для мене найбільший ворог — я сама. Якщо я зможу перебороти себе на тренуваннях, гарно підготуюся і відмінно виступлю — буду задоволена. Якщо ж судді не поставлять високі оцінки — це вже мене не стосується. Я свою роботу виконала бездоганно, а оцінювання — на їхній совісті.

— Тобто до необ’єктивного суддівства ти звикла? — Скільки не виступаю, воно було завжди. Такий уже наш вид спорту. Комусь подобається виступ, а комусь — ні. Головне, щоб глядачі підтримували й ми отримували задоволення від своїх виступів.

— Якою буде художня гімнастика через кілька років? — Вона розвивається в напрямку цирку. Уся програма збірної Росії — набір циркових елементів. А ми намагаємося поєднати спорт із мистецтвом. Це складно. Проте гімнастика має залишатися художньою, а не ставати цирковою.

— Наступна Олімпіада в Пекіні буде для тебе третьою в кар’єрі. Чим запам’яталися дві попередні? — У Сіднеї я не виступала, вболівала за Олену Вітриченко й Тамару Єрофеєву на трибунах. Я тоді ще не мала досвіду участі в міжнародних змаганнях і мені місця в основному складі не довірили. А в Афінах я виборола медаль (бронзову. — "ГПУ"). Хоч і не ту, на яку заслуговувала, але олімпійська медаль — це завжди значне досягнення та велика радість.

— Ти маєш багато нагород. Що вони для тебе означають? — Кожна нагорода мені дорога. Щоб вибороти їх, я витратила чимало сил. Однак переконана, що забагато нагород не буває — завжди хочеться більше.

— Після Олімпіади ти отримала квартиру, однак і досі мешкаєш з батьками. Чому? — Я багато тренуюся, мені потрібна підтримка близьких людей. Із батьками мені комфортно.

— Ти виросла в спортивній сім’ї? — Так. Тому відрядження для нас — звична справа. Спочатку батько (колишній футболіст київського "Динамо" та збірної СРСР Володимир Безсонов. — "ГПУ") їздив на ігри, потім я почала брати участь у змаганнях. Ми нечасто збираємося разом, але для нас це завжди свято — навіть якщо на календарі будень.

— Брат теж займається спортом? — Професійно — ні. Він обрав бізнес.

— Як відпочиваєш? — У вихідний люблю походити по магазинах, зустрітися з друзями, заглянути на дискотеку. Обожнюю танцювати.

— Хто твої друзі? — Це люди з великого спорту. У нас багато спільних інтересів. Завжди є про що поговорити і помріяти.