Примите участие
в розыгрыше
планшета Участвовать
Приз
ЭкономикаШоу

/Новости футбола

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

358

У понеділок вранці то вже була не фан-зона, а центральна вулиця України Хрещатик, через яку люди йшли на роботу й потихеньку приходили до тями. Карнавал закінчився, залишилися нерозібрані конструкції й специфічний пивно-аміаковий аромат. Так зараз, з дозволу сказати, пахне місце, де впродовж трьох тижнів відбувалися футбольні гуляння. Кажуть, київська фан-зона побила всі рекорди відвідуваності, кількість випитого пива є безпрецендентною.

Радість і сум

Випили б і більше. Бо вночі з 1-го на 2-ге липня сумно було навіть вболівальникам переможців. Іспанці не приховували, що хотіли б залишитися в Києві довше й трохи шкодують, що їх команда провела тут всього один матч. Правда, пива після фіналу вони здебільшого пити вже не могли. Хтось спустошився через емоції, дехто – через кількість випитого до того. Четверо колоритно вбраних піренейців присіли до нас за столик, аби попити водички. Найстарший серед них, приблизно 40-річний мадридець поглинав "кока-колу", казав нам, що вболіває за "Атлетіко" й дуже радий, що Торрес став кращим бомбардиром Євро. Інші двоє – з Малаґи. Обоє великими ковтками ликають "бон-акву". Той, що вбраний у светра з першим номером і надписом "Касильяс" на спині, трохи зблід. Від пропозиції попити пива не відмовився. Четвертий – ще один мадридець – хизується гумовою маскою. Вона шита-перешита. Залюбки фотографується в ній сам, а потім дає приміряти українцям. На жартівливу пропозицію подарувати маску реагує болісно, каже, що з нею багато пов"язано й вона йому дорога через пам"ять. Потім, коли усвідомлює, що турбувався дарма, теж сміється.

Гурт з чотирьох польських чоловіків вболівав за Італію. Вони – варшавці. За традицією підспівують "Полска, бяло-червоні", але стриманіше, ніж то робить більшість їхніх земляків. Кажуть, що їхня збірна – то суцільне розчарування, але добре, що бодай росіяни з їхньої групи не вийшли. Звісно, зачепили й політику. Поляки кажуть, що не дуже люблять братів Качинських – Ярослава та його покійного брата Леха. На росіян образи за смоленську трагедію не тримають. Кажуть, що їхній президент був людиною трохи легковажною й через те їх не дивує, що таке сталося з його літаком. Нинішнього главу держави Комороського навпаки підтримують. "Ярослав Качинський – націоналіст. З ним, як і раніше з його братом нам закритий шлях до Європи". "А що поганого в націоналізмі?" - запитую. "Та нічого. Мабуть, вам після виходу з СССР він ще потрібен. Нам вже ні".

Власне, все було так, як і три останніх тижні. З тою лише різницею, що роз"їжджаються гості остаточно. Поляки залишають телефони. Кажуть, щоби коли будемо у Варшаві, телефонували. "Поп"єте нашого пива, воно дуже смачне, - каже найбільш говіркий Мацей. – Хоча ваше теж добре".

Але що не кажіть, фінал трохи приголомшив. Навіть іспанських вболівальників. Вони раділи, але казали, що такого не очікували й близько. Через те перемога в них. Склалося враження, не викликала такої ейфорії, як півфінальний успіх їхньої команди в Донецьку, коли в серії пенальті була здолана Португалія. Здалося, що більше самих іспанців успіху їх збірної, точніше, італійському погромові раділи німці, яких до Києва з"їхалося набагато більше, ніж тіффозі. Півфінальна поразка від блакитної ескадри зачепила прихильників "бундесманшафту" надто боляче.

Побиті італійці

Чи мала Італія шанс у фіналі? Команда Чезаре Пранделлі спробувала зіграти так, як в матчі групового турніру. Тобто, з позиції сили. Але самі обставини складися так, що виграти "скуадра адзурра", мабуть, не могла. Вирішальною, очевидно, виявилася травма лівого оборонця Джорджо К"єлліні на самому початку гри. Один матч через пошкодження задньої поверхні стегна він вже пропустив, але все ж повернувся на поле й добре відіграв у півфіналі. Однак травми такого характеру так швидко не минають. Й, очевидно, К"єлліні почув біль ще в той момент, як Іньєста видав пас на хід Фабреґасу. Джорджо не зміг зробити рівноцінний з Франсеском ривок, відстав й дав нападникові суперника зробити навіс, який ударом голови втілив у гол Давід Сілва.

На 21-й хвилині К"єлліні пішов з поля. То була важка втрата. Особливо якщо згадати про те, як блискуче проти іспанців Джорджо грав чотири роки тому, у півфіналі Євро-2008. Зрештою, не в Бальцаретті, котрий вийшов на заміну, справа. Він зіграв, як міг й у пропущених голах винен не був. Іспанці виглядали швидшими, мобільнішими, віртуознішими врешті решт. Й другий гол, забитий лівим оборонцем Хорді Альбою, став своєрідною ілюстрацією тої легкості. Хорді набрав фантастичну швидкість, й віддавши ще на своїй половині поля передачу на Чаві, продовжив рух. Чаві дав своєму майбутньому партнерові за "Барселоною" передачу на хід таку, яку здатен зробити тільки він. Альба вийшов один на один за Буффоном й не залишив італійському капітанові найменших шансів.

Італія могла змінити хід поєдинку хіба що на початку другого тайму, коли гру своїм виходом на заміну замість Кассано загострив Ді Натале. Спершу він небезпечно бив головою, а згодом, коли іспанські оборонці єдиний раз в матчі залишили без уваги Пірло, Андреа вивів Антоніо на побачення з Касильясом. Ікер правильно обрав позицію й не дав себе пробити.

Здавалося, апеннінці поборяться. Пранделлі вирішив додатково пожвавити гру, випустивши замість Ріккардо Монтоліво Тьяґо Мотту. Заміна по позиції – опорний півоборонець на опорного. Однак, зігравши всього п"ять хвилин, Мотта теж потягнув задню поверхню стегна. Оскільки всі заміни тренер блакитної ескадри вже зробив, останніх півгодини Італія змушена була догравати в меншості.

Питання було зняте й іспанці зайнялися улюбленою справою – розкачували м"яч, виманюючи суперника на свої ворота. Італійці виглядали приреченими. Остаточно їх добив вихід на поле Фернандо Торреса замість Фабреґаса на 75-й хвилині. Минуло лише дев"ять хвилин, як Фернандо, отримавши блискучого розрізного паса від Чаві, переграв Буффона втретє. На 88-й хвилині Торрес, знову опинившись перед італійським воротарем, викотив м"яча на Хуана Мату й той вразив порожню рамку – 4:0.

Іспанські рекорди

Цікаво, що цей чемпіонат іспанці відкрили, пропустивши гол від італійця Ді Натале в стартовому матчі. Тоді ніхто й подумати не міг, що більше на Євро-2012 Ікер Касильяс із сітки своїх воріт м'ячів виймати не буде. Один пропущений гол в шести матчах – то перший зі встановлених Іспанією на цьому чемпіонаті рекордів. Третє поспіль з урахуванням попередніх чемпіонатів Європи та світу плей-офф, проведене "в суху", тобто, повноцінних десять матчів – рекорд номер два. Дев'ять "сухарів" Касильяса на Євро є повторенням рекорду голландця Едвіна ван дер Сара – рекорд номер три.

Забивши у ворота Джанлуїджі Буффона третій гол, нападник Фернандо Торрес став першим в історії футболістом, якому вдалося відзначитися у двох фіналах континентальних першостей – рекорд номер чотири. Нагадаємо, що у фіналі Євро-2008 Фернандо забив у ворота німців єдиний гол.

Рекорд номер п'ять – Вісенте Дель Боске став першим в історії тренером, якому вдалося здобути всі три доступних європейцеві основних трофеї. 61-річний наставник вигравав разом з мадридським "Реалом" Лігу чемпіонів сезонів 1999/2000 та 2001/2002, а зі збірною Іспанії перемагав на чемпіонаті світу-2010. Крім того, Дель Боске у 2002 році приводив "Реал" до перемог в Міжконтинентальному кубку та Суперкубку УЄФА. Також дон Вісенте – другий після німця Гельмута Шона тренер, якому вдалося виграти чемпіонати світу та Європи. Це – рекорд номер шість.

Решта досягнень – командні. Нікому раніше не вдавалося вигравати фінал чемпіонатів світу або Європи з різницею більш, ніж у три м'ячі. Іспанія, обігравши Італію 4:0, тим самим записує на свій рахунок сьомий рекорд. Жодна європейська збірна не вигравала два чемпіонати Європи та світову першість поспіль – рекорд номер вісім. Нарешті, Іспанія, ставши чемпіоном континенту в третій раз, зрівнялася за цим показником з донедавна одноосібним лідером – Німеччиною.

Також київський єврофінал увійшов в історію тим, що вперше в історії вирішальних дуелей континентальних першостей команди вивели на поле капітани-воротарі – Буффон та Касильяс. На чемпіонах світу схоже було лише раз, в 1934-му. Тоді на поле римського "Стадіо Олімпіко" італійців вивів Джамп"єтро Комбі, а збірну Чехословаччини – його колега-голкіпер Франтішек Планічка.

Хоча повернемося до Іспанії. Ця збірна на Євро-2012 не була настільки ефектною, як на попередній континентальній першості чи мундіалі-2010, але в порівнянні з суперниками виглядала досконало. Власне, тому й виникає запитання: ким можна доповнити цю команду за підсумками цього чемпіонату Європи. Спробуємо це зробити, склавши свій варіант символічної збірної турніру. За основу оберемо найбільш поширену нині схему 1 – 4 – 2 – 3 – 1.

Символічна збірна (версія "Обозревателя"):

Ікер Касильяс (Іспанія) – Федеріко Бальцаретті (Італія), Херард Піке (Іспанія), Серхіо Рамос (Іспанія), Хорді Альба (Іспанія) – Клаудіо Маркізіо (Італія), Чаві Ернандес (Іспанія) – Андрес Іньєста (Іспанія), Андреа Пірло (Італія), Кріштіану Роналду (Португалія) – Маріо Балотеллі (Італія)

"Неіспанськими" виявилося п"ять позицій, менше половини. Справа в обороні ми поставили італійця Бальцаретті, а не іспанця Арбелоа з огляду на те, що перший більш ефективний при підключеннях до атак. Більшим універсалом, ніж іспанці Бускетс та Хабі Алонсо виглядає італійський "хвилеріз" Маркізіо. Позиції Пірло й Кріштіану Роналду виглядають незаперечними з огляду на те, яку роль ці гравці відігравали в складах своїх збірних.

Найбільш дискусійне питання – центрфорвард. Не дивно, бо кращі снайпери Євро-2012 забили всього по три голи. При цьому "золоту бутсу" отримав іспанець Торрес. Тому що свій турнірний "хет-трик" він зробив всього за 189 хвилин. Німцеві Маріо Ґомесу, хорвату Маріо Манджукічу, Кріштіану Роналду, Маріо Балотеллі і росіянину Алану Дзаґоєву часу знадобилося більше. Менше трьох м'ячів кращі бомбардири забивали ще тоді, коли фінальна частина Євро складалася з півфіналів і фіналу. В останній раз з трьома м'ячами найрезультативніші закінчували чемпіонат у 1992-му, коли в першостях континенту виступали вісім команд. Саме в такому форматі, зігравши п'ять матчів, рекорд у 1984-му встановив капітан збірної Франції Мішель Платіні. На домашньому Євро він забив дев'ять м'ячів. В обраного нами Балотеллі – втричі менше. Обрали його, бо Маріо виглядав найбільш агресивним поміж колег за амплуа, найчастіше бив по воротах.

Збірна відкриттів Євро-2012 (весія "Обозревателя"):

Пшемислав Титонь (Польща) – Теодор Ґабресілассіє (Чехія), Матс Гуммельс (Німеччина), Євген Хачеріді (Україна), Хорді Альба (Іспанія) – Петр Їрачек (Чехія), Нікі Цімлінґ (Данія) – Алан Дзаґоєв (Росія), Йоан Кабай (Франція), Вацлав Пілар (Чехія) – Маріо Манджукіч (Хорватія)

А це – інша збірна. В неї увійшли не обов"язково молоді, декуди – доволі знані гравці. Однак обирали тих, хто, з нашої точки зору, розкрився з найяскравіше, заявив про себе, як справді висококласний гравець континентального рівня. Звісно, окремі кандидатури виглядають дискусійними. Приміром, не можна сказати, що до того хтось сумнівався в можливостях стоппера дортмундської "Боруссії" Гуммельса. Однак на Євро-2012 він розкрився по-іншому, проявивши себе лідером німецької оборони й гравцем, здатним починати атаки. Таких центрбеків в сучасному футболі небагато. Якби не помилки в півфінальному матчі німців проти Італії, включили б Матса в символічну збірну. Точно так само, як Хорді Альбу, який є в обох наших умовних командах. Звісно, навіть в Україні не кожен погодиться з авансом на адресу Хачеріді. Однак відіграв на Євро Євген справді доволі кваліфіковано, продемонструвавши, що за відсутності дисциплінарних недоліків він може показувати футбол континентального рівня.

Якщо ж оцінювати в цілому, то цей чемпіонат Європи був доволі строкатим з точки зору результату й якості гри більшості збірних. Зрештою, найчастіше саме так і буває. Але для нас цей Євро унікальний. Бо він – наш.

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Євро-2012: прощальний акорд. Фоторепортаж

Читайте все новости по теме "Евро-2012" на OBOZREVATEL.

Наши блоги