Игроки сборной Украины мало выступают в чемпионате – тренер

Чоловіча збірна України повернулася з Італії, де стала дванадцятою в Європі. В інтерв’ю прес-службі Федерації баскетболу України головний тренер молодіжки Володимир Коваль підбив підсумки виступу його команди на чемпіонаті Європи.

- Ми добре розпочали чемпіонат – з перемоги над збірною Польщі. Потім була провальна гра з Чехією. Наступного дня ми реабілітувалися в матчі з Росією, що принесло нам путівку до другого етапу чемпіонату. В другому раунді у нас були сильніші суперники – команди Туреччини, Литви і Німеччини. Проте, ми боролися з ними на рівних протягом двох з половиною – трьох чвертей, але в кінці поєдинків нам бракувало досвіду таких матчів, бракувало концентрації саме в завершенні ігор. Іспанці грали з нами після вихідного, а ми проводили четвертий поєдинок поспіль, нам було важче, однак ми боролися, три з половиною чверті грали з іспанцями на рівних. Не слід забувати про те, що команди, які я перелічив, належать до топових європейських збірних, з ними важко грати. Але наші хлопці робили все можливе, до гравців я не маю жодних питань, вони віддавалися грі, віддали останні сили, всі, що в них були, виклалися на сто відсотків.

- Ви, певно, чули, читали – чимало хто казав, що ви добре провели перший етап – виграли два матчі з чотирьох, грали на рівних з Іспанією, а перемігши Росію, виграли найважливіший матч на турнірі, залишилися в Дивізіоні А, і розслабилися. Адже потім наша команда програла всі наступні ігри.

- Я так не думаю. Ми не ставили якихось глобальних задач, ми ставили їх поетапно, сходинка за сходинкою. Першим нашим завданням був вихід до другого раунду. Отже, на одну сходинку ми піднялися і дуже хотілося піднятися на наступну. Тому не думаю, що тут може йтися про розслабленість. І гравці, і тренерський склад – усі були з максимальною концентрацією, і всі дуже хотіли потрапити до вісімки найкращих. Я ще раз повторюся – ми грали з топовими командами Європи. Грати з ними на рівних нехай навіть три чверті – це вже добре. Так, хотілося перемагати, але з іншого боку, треба реально оцінювати наші сили.

Читайте: Украина проиграла Германии матч-триллер на молодежном чемпионате Европы

- Ваш гравець Олександр Антіпов серед лідерів чемпіонату: якийсь час він був найрезультативнішим на турнірі, завершив чемпіонат на другому місці за підбираннями і на третьому за дабл-даблами. Його можна назвати лідером збірної?

- Він був лідером збірної за очками і підбираннями – це так. Але як такого лідера в нашій команді не було. Будь-який гравець у будь-якому матчі міг стати лідером за очками, за підбираннями. Так виходило, що це був Олександр Антіпов. Він був у хорошій формі, тож дещо ми будували в грі під нього, адже розуміли, що він нині добре грає, і команда на нього грала. Треба віддати йому належне, адже, як ви знаєте, Олександр з Донецька, його батьки нині там, звісно, морально йому нелегко, однак при цьому всьому він провів такий хороший чемпіонат і допоміг збірній досягти результату. Якого не якого, але все таки результату.

- Так. Уперше за кілька років молодіжна збірна уникнула боротьби за виживання в Дивізіоні А. Я хотіла Вас запитати, в чому причина того, що ця команда зіграла краще за попередні. Практично паралельно з вами грала на чемпіонаті Європи і жіноча молодіжка, і грала не зовсім вдало. Головний тренер жіночої збірної України U20 Леонід Цай говорив, що проблема в тому, що дівчата провели по 14 матчів за сезон. У вас ситуація протилежна – завдяки кризі молоді гравці отримали більше ігрового часу в Суперлізі. Можливо, те, що баскетболісти мали більше ігрової практики порівняно зі своїми попередниками, і є однією з причин непоганого виступу на чемпіонаті Європи?

- Я скажу, що достатньо ігрового часу в Суперлізі ніхто з них не мав. Якщо підняти статистику, побачимо, що вони грали в середньому хвилин по 15, одиниці (приміром, Бояркін) грали 25-30 хвилин. Я вважаю, того ігрового часу, який гравці молодіжки отримували в Суперлізі, все одно замало. У 20 років треба мати набагато більше ігрової практики. І саме з дорослими командами. Адже на чемпіонаті Європи ми стикнулися саме з дорослим баскетболом. А наші гравці ще на стадії переходу з юнацького до чоловічого баскетболу. Дуже виділялися серби – вони показували справді чоловічий дорослий баскетбол, такий, в який грають в Євролізі. Те саме можу сказати про іспанців і турків – вони грають у дорослий баскетбол, грають від захисту, добре фізично підготовлені, мають ігрову практику в командах Євроліги, дехто з них грає по 20 хвилин у Євролізі і в сильних чемпіонатах Туреччини, Іспанії, Сербії. І в цих країнах непросто пробитися до складу збірної, там величезна конкуренція.

- І ви грали з ними на рівних.

- Так. Але краще б ми грали не на рівних, але вигравали в четвертій чверті (посміхається – Авт.).

- Саме в цьому і дається взнаки їхній досвід.

- Так. Нам же якраз і бракує досвіду таких матчів. Якби молоді гравці отримали ігровий час у Суперлізі не за рахунок кризи, а за рахунок своїх умінь, якби вони пограли серед сильних легіонерів, у чемпіонаті, яким він був 2-3 роки тому, толку було би більше.

- В останніх матчах чемпіонату Європи не грав Антон Дзюба. З ним усе гаразд?

- У нього був травмований пах. Він грав через біль. Коли ми вже не вийшли до ТОП-8, дали йому відпочити, щоб не ускладнювати травму.

- Після нашого матчу з командою Литви багато обговорювали особистий рекорд Сабоніса – 28 підбирань. Це його майстерність чи наша розслабленість?

- У нас від початку була проблема з великими гравцями. Коли ми грали з Литвою на рівних і навіть вели з потрібною нам різницею, литовці могли нам протиставити силову боротьбу, що і зробив Сабоніс. На жаль, силова боротьба – це не наш коник. Так, Сабоніс – здібний гравець, навчається в хорошому університеті в США, отримує там ігрову практику, добре навчений технічно, потужний. У матчі з нами він використав свої найкращі якості.

- Що можете сказати про організацію чемпіонату? Наскільки італійці впоралися? Ви мали два вихідних, вам пропонували, наприклад, екскурсії?

- Екскурсії не пропонували, хоча зазвичай на чемпіонатах Європи це роблять. Чемпіонат проходив у курортному місті, на березі моря, з дуже хорошим пляжем, чистою воду, великою кількістю розваг. Хлопці ходили на море, і в готелі у нас був басейн. Організація чемпіонату була на рівні. Щоправда, все було якось розслаблено, адже це курортне місце. В таких умовах, до речі, важкувато працювати. Втім, я вважаю, що ми впоралися зі своєю роботою, віддали на майданчику все, що в нас було – всі наші знання і вміння.

- Чи були там українські туристи, чи підтримували вас з трибун?

На всіх матчах були троє українців, приходили на ігри з прапором, уболівали за нас, підтримували нас після поразок. На матчі зі збірною Росії був присутній Президент Федерації баскетболу України Михайло Бродський з родиною. Нам було дуже приємно. Можливо, саме завдяки цьому хлопці й змогли переламати гру в кінці цього важливого матчу. Також хочу сказати спасибі всім, хто вболівав за нас з України, ми на відстані відчували підтримку родичів, друзів і всіх, хто любить баскетбол в Україні.