Блог | Зеленський озвучив те, що в Росії було на язиці
Росія вже помилково приписує нам, українцям, нові тренди, нову ідеологію, мовляв, ця нація в пошуку себе. Адже недарма Зеленський озвучив те, що у Росії було на язиці. Мовляв, хто ви, українці? Якщо ви не можете визначитися, то ми вам і допоможемо, а колонією Росії бути не так і погано. Живуть же якось білоруси?
Хрін вам, а не ідеологію.
Хочете версію? Та що там, впевненість! В Україні визначає ідеологію не Зеленський. І не та частина населення, яка пасивна. І ніколи вони цю ідеологію визначати не будуть. З тієї простої причини, що вони цю державу не будували, не будують і не будуватимуть. Вони не створюють цінності, не творять культуру й історію, вони не захищають цю країну - якщо вже на те пішло. Ось і не треба свої забаганки приписувати тим ефемерним течіям, які в Україні тимчасові.
Розчулює щорічне "головна ялинка країни" на проросійському телеканалі "Інтер". Так, тих, хто дивиться в бік Росії, достатньо, але з чого вони взяли, що їх стільки, щоб стати центром чогось? Що ось це можна назвати головним у країні? Про що б не йшла мова. Ефект "95 кварталу" вже втрачає свої позиції, і це теж не центр. Ні культури, ні трендів, ні ідеології. Люди, що не знайшли себе в собі самих до 40, 50 і більше років, не здатні бути кимось, за ким піде нація. Та не здатні визначати щось від її імені. Вони і сенсу цього слова не знають. Взагалі, це те, що можна назвати також модою, яка змінюється, іноді її вистачає лише на сезон.
Читайте: Путинский канал мерзко унизил Зеленского
Центр, він же ядро України - не там, і не те, що нам намагаються нав'язати. А хтось намагається в це повірити. Погляньте в очі тій частині ЗСУ, яка пройшла активні 2014-2016. Загляньте в душі матерів, чиї сини віддали життя за країну. Почуйте розповіді волонтерів. У них не буде ні слова про "хі-хі", "країну-повію", вони все прекрасно знають, ХТО ВОНИ. Цій частині народу України немає потреби шукати себе - вони себе знайшли в момент перших обстрілів нашої землі агресором.
Може, новий рік принесе хоч маленькій частині тих, хто не визначився, хоч невеликий зсув у самосвідомості. Хтось скаже "я помилявся", хтось перестане сміятися і нарешті зробить щось гідне. Комусь стане соромно, а в когось прокинеться самоповага.
Нарешті, хтось зрозуміє, що ніхто ззовні, ніяка чужа країна і ніякий тимчасовий тренд не мають права вирішувати за нього: бути йому українцем на власній землі, або деградувати.
