Блог | Як нам засудити сепаратистів Донбасу та Криму
Як досвід денацифікації у Німечинні може допомогти засудити сепаратистів Донбасу та Криму
Після заяв спецпредставника США в Україні Волкера про необхідність амністії, хай і обмеженої, для бойовиків в ОРДЛО, це питання знову виходить на порядок денний. Є всі шанси, що відповідний законопроект може бути винесений на порядок денний на останньому пленарному засіданні Верховної Ради у цьому році.
І це при тому, що всі спроби дискусії на цей рахунок поки що закінчуються або криками: "Зрада, всіх убивць-терористів на палю", або "не можна всіх під одну гребінку" тощо.
Натомість, про принципи того, як, кого і за що ми будемо амністувати серйозно не обговорюються, - пише для Еспресо Богдан Буткевич. - Й дуже дарма. Бо в таких принципових питаннях потрібно мати чітку усталену позицію.
Щоб не вийшло як наприклад в Німеччині. Так-так, саме там, де пройшла нібито успішна денацифікація після Другої Світової війни, яку всім ставлять у приклад. Але при цьому, за оцінками самих німецьких дослідників, переважна більшість військових злочинців, не кажучи вже просто про функціонерів нацистського режиму, змогли піти від відповідальності.
Читайте: Вся правда о медицине в райской "ДНР"
Непокарані вбивці
Саме процес денацифікації приводять в приклад завжди, коли говорять про те, як виводити країну з лабетів тоталітаризму, карати масових державних злочинців. Перед очима встає величний процес Нюрнберзького трибуналу. Так, звичайно, на цьому й справді унікальному суді були визнані винними та згодом страчені найвищі керівники Третього Рейху, які не вчинили суїцид або не встигли втекти до Латинської Америки чи країн Близького Сходу.
Так, були напрацьовані так звані Нюрнберзькі принципи, якими й до сьогодні користуються для визначення злочинів проти миру та безпеки людства. Були закладені підставі для створення постійно діючого Міжнародного трибуналу у Гаазі.
Однак ми зараз не про це. Дозволю собі процитувати суддю Верховного Суду США Роберта Джексона, одного з обвинувачів в Нюрнберзі: "Гітлер не забрав всю відповідальність з собою в могилу. Вся провина не загорнута в саван Гімлера. Ці живі обрали цих мертвих собі в спільники в цьому грандіозному братерстві змовників, і за злочин, які вони скоїли разом, повинен заплатити кожен з них".
Він говорив про найвищих очільників "тисячолітнього" Рейху, які тоді опинилися на лаві підсудних. А я хочу нагадати, що це цілком розповсюджується й на сотні тисяч тих-таки охоронців концтаборів, які власноруч виконували зловісні накази Адольфа Гітлера.
Тут ми виходимо на найбільш магістральну проблему. Яку визнають майже всі дослідники та борці з нацистами. За злочини нацизму відповіла більша частина найвищого керівництва Рейху (з тих, що не втекла), яка давала накази, й то прямо по війні.
Читайте: Лавров не любит "молодые республики" Донбасса
Але в абсолютній більшості ті, хто виконував ці накази, від рівня начальника управлінь міністерств та до звичайного солдата чи охоронця в концтаборі, змогли не просто піти від відповідальності – вони навіть не притягалися до суду. Й це ми зараз говоримо саме про ССівців, які безпосередньо, наприклад, працювали в концтаборах, й взагалі мовчимо про членів нацистської партії, працівників цивільних органів нацистського режиму тощо.
Тобто, тих, хто не чинив особисто злочинів, але своєю діяльністю кожен день продовжував існування Третього Рейху. По суті, робив ці злочини можливими.
Розумію, що це може йти в розріз з усталеним роками уявленням про те, що денацифікація була напрочуд успішною. Але ось вами трохи цифр та пояснень.
"За даними мюнхенського Інституту історії Новітнього часу, в період з 1945 по 2005 рік в Західній, а потім й об’єднаній Німеччині під слідством опинилося 172 294 особи, 6656 з яких були засуджені, але тільки 1147 суд визнав винними у вбивстві, - розповідає в своїй книзі "Мисливці на нацистів" відомий американський журналіст Ендрю Нагорскі. - З огляду на те, скільки людей стали жертвами Третього рейху, можна констатувати, що лише дуже небагато з військових злочинців відповіли за скоєне".
Читайте: Украина на Донбассе получила шанс
Наведені цифри стосуються безпосередньо тих, хто мав стосунок до діяльності концтаборів. Й навіть серед них ви бачите, який жалюгідний відсоток поніс хоч якесь покарання.
Звичайно, більшості воєнних нацистських злочинців вдалося піти від відповідальності через те, що майже нон-стопом після Другої Світової війни розпочалася війна вже Холодна. Між колишніми союзниками – США та СРСР. З одного боку, чималій кількості злочинців вдалося в післявоєнному хаосі зникнути з руїн європейських міст. З іншого – чимало колишніх нацистів розглядалися країнами Заходу як корисне знаряддя у протистоянні з совком.
А ще був і третій, мабуть, найважливіший фактор. Коли країни Заходу взяли курс на створення нової, демократичної Німеччини, на чолі з Конрадом Аденауером, стало швидко зрозуміло, що якщо реально притягти до відповідальності всіх дотичних до нацистських злочинів, то невинних майже не залишиться.
Хтось просто ходив на роботу в державні органи, де прискіпливо складав списки євреїв для СС, хтось – чесно й сумлінно працював на підприємстві, що випускало циклон Б, хтось просто… й цей перелік можна продовжувати до безкінечності.
Прямих злочинців, звичайно, до влади не допускали, але сотні тисяч колишніх членів НСДАП, й далеко не тільки рядового рівня, спокійно включилися в процес розбудови післявоєнної Німеччини. Німці погодилися платити всім постраждалим від діяльності Третього рейху чималі виплати, але намагалися забути про вчинені злочини, як про страшний сон.
Цікаво, що з певного моменту тему покарання та пошуку нацистських злочинців не педалювала навіть держава Ізраїль. Також через виплати, які отримувала з Німеччини. Й які були конче потрібними молодій та оточеній з усіх боків ворогами єврейській країні.
Був й ще один аспект – суто юридичний.
"Німецьке правосуддя вимагало від прокурорів доказів участі колишнього нациста в конкретних злочинах, - зазначає Ендрю Нагорскі. - Тому в більшості випадків пред'явити обвинувачення не вдавалося: встановити і підтвердити сам факт скоєння масового вбивства не важко, проте вкрай важко достеменно встановити імена тих, хто несе за нього особисту відповідальність".
Ось так і вийшло, що більшість нацистських злочинців вийшли сухими з води.
Продовження буде.
