Блог | Утиску російськомовних в Україні немає і не передбачається
У контексті рішення Венеціанської комісії щодо російської мови, яка ситуація у школах, чи існує утиск російськомовних школярів і що новий закон змінює у цьому напрямку?
Різні люди будуть різне розуміти під поняттям утиску. Якщо ми маємо на увазі право кожної людини розмовляти тією мовою у школі, яку вона вважає рідною, і вона вважатиме, якщо це не забезпечити, утиском, то це одна сторона.
Якщо ми говоримо про те, що є якісь привілейовані групи, які належать до певних, скажімо так привілейованих народів, то це інше питання.
Якщо ми говоримо про те, що історично склалось так, що у південних районах та східних районах значну частину населення чи асоціюють, чи поєднують з російською культурою, то це інше питання.
Що мається на увазі, коли ми вживаємо поняття утиск?
Новий закон передбачає, що навчання буде здійснюватися, як правило, українською мовою. Звичайно, що це буде обмежувати можливості використання російської мови у навчанні. Це пряма норма. Але чи може це розглядатися як утиск когось – це проблематично, як на мене. Я не бачу тут утиску як такого.
Читайте: Несподіванка від Європи: чому російська опинилась у центрі уваги
Якщо ми говоримо, що буде збільшено час викладання українською – так, безперечно. Але мовна політика французького уряду мабуть ще більш жорстка, ніж українського. І ніхто не говорить, що французький уряд когось утискає. Тому у цьому відношенні український закон не є виключенням із загальної практики європейських законів, що регулюють освітню політику в європейських країнах. Хоча якщо запитувати, чи буде збільшено викладання українською мовою – так, буде збільшено. Чи буде зменшено викладання російською мовою – так, буде зменшено. Але чи можна про це заявляти як про утиск?
Якщо ми подивимося в історію, то скажімо у 20-х роках XX століття у тому ж Харкові викладання українською було на порядок більше, ніж на кінець XX століття, і ніхто ж не говорив про утиск українців протягом XXстоліття. Але чомусь почали говорити про утиск російськомовного населення на початку XXI століття, коли ситуація докорінно змінилася. Це питання політичного характеру, а не освітянського.
Треба розрізняти політичне питання і питання проведення освітньої політики. І це питання – як себе країна бачить. Швейцарія себе бачить трьохмовною країною, там немає проблеми, там в різних кантонах різні мови. У нас це стало політичним питанням у контексті останніх подій. Наскільки це виражена політика, своєчасна – це інше питання. Закон ухвалений. Якщо ви мене спитаєте, чи підтримую я існування такого закону у тому вигляді, у якому він існує – так, підтримую.
