УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Що сталося 1941 року з обіцянками, які отримав Сталін

13,8 т.
Що сталося 1941 року з обіцянками, які отримав Сталін

Для більшості українців рішення уряду Віктора Януковича про відмову від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом було такою ж шокуючою несподіванкою, якою стала для багатьох відмова Сталіна у серпні 1939 року від союзу з західними демократіями та підписання пакту Молотова-Ріббентропа. Паралелі між двома подіями важко не помітити, - пише Сергій Плохій для Критики. - Після довгих переговорів з Заходом у 1939 році Сталін, а у 2013 році Янукович, різко розвернули корабель зовнішньої політики своїх країн у бік союзу з державою, яка донедавна представлялася контрольованими урядом медіями як головна загроза суверенітету. В обох випадках причинами зміни зовнішньополітичного курсу було бажання збереження режиму. У обох випадках ті, хто розвертав корабель зовнішньої політики, отримували реальні, хоч і короткострокові, вигоди та довгострокові обіцянки.

Що сталося 1941 року з обіцянками, які отримав Сталін

Ми знаємо, що сталося 1941 року з обіцянками, які отримав Сталін. Ми не знаємо, що станеться з сподіваннями Януковича, але можемо здогадуватися з наслідків Харківських угод 2010 року. Різкі зміни в політиці, як правило, не приносять результатів, на які сподіваються їхні автори. Вони руйнують міжнародний авторитет країни, довіру до неї партнерів і не створюють нових тривалих союзів. Крім того, вони підривають легітимність режимів зсередини. У 1939 році Гітлеру довелося мати справу з розлюченими членами нацистської партії, які виходили з її лав на знак протесту проти пакту з комуністичним режимом Сталіна. У Радянському Союзі НКВС відзначав розгубленість та незадоволення режимом серед дезорієнтованої ідеалістичної молоді, яка була нездатна зрозуміти цинічну мудрість Сталіна.

Читайте: Українці, ми вже давно жили би в різних державах

Кожна історична паралель має свої межі. Янукович, звичайно, не Сталін, Путін не Гітлер, а головне, Україна - не Радянський Союз. Тут не треба секретних звітів НКВС, щоб дізнатися про незадоволення молоді. Досить виглянути з вікна на Грушевського чи пройтися Хрещатиком, щоб зрозуміти відмінність. Різкий і цинічний поворот у зовнішній політиці можуть дозволити собі диктаторські режими, де громадська думка та воля виборців не має самостійної ваги. Україна до таких режимів не належить і, судячи з подій на Майдані, не хоче належати.

Уряд про це, здається, не здогадувався, коли після багатомісячного розкручування евроінтеграційної риторики раптом зупинився і запропонував забути про це все. Сподівання, що розрізнена і слабозорганізована опозиція своїми недолугими діями дасть привід для зриву угод, не справдилися, так само як і сподівання на негнучку та самовповенену Європу. Яценюк та Квасневський виявилися кращими політиками за Януковича. Довелося брати усю відповідальність на себе і шукати нового Молотова в особі керівника українського уряду.

Читайте: З Днем Гідності та Свободи, рідна Україно!

Помилки президентського уряду, який ще рік тому контролював, здається, усе й уся, дають українському суспільству новий шанс. Цей шанс полягає у реальній можливості вперше за ціле десятиріччя переформатувати український політичний дискурс і вийти за межі протистояння 2004 року, яке поділило і політикум, і країну навпіл. Цього разу поділ іде не тільки по лінії уряд-опозиція, але й всередині самого уряду та великого бізнесу, який його підтримує. Ідея Європи, яку сучасний уряд необачно поставив у центр своєї публічної діяльності, має залишитися у центрі політичного дискурсу на найближче, а також більш тривале майбутнє.

Що сталося 1941 року з обіцянками, які отримав Сталін

Новий Майдан (Євромайдан) має залишити по собі не революційну спадщину завищених сподівань та глибоких розчарувань, а тривалу тенденцію початку процесу формування нового євроцентричного дискурсу та поля, на якому мають змагатися політики.

Завдання нового Майдану є більш амбіційним ніж попереднього: змінити не уряд як такий, а напрям та зміст українського політичного процесу. Шанси для цього є, адже сьогодні на вулиці не 1939 рік, а Україна це не Радянський Союз. Те, що думають і як діють її громадяни, має значення.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...