Блог | Розстріляв людей, тому що програв: коли виникає жорстокість
Комп’ютерні ігри та реальні смерті
У США відбувся черговий масшутінг – масовий розстріл, у якому загинуло 3 та поранено 9 осіб. Стрілянина відбулась в штаті Флорида під час змагань у комп’ютерному симуляторі. Нападником був 24-річний Давид Катц, який "просто програв" у грі. Троє чоловік загинули через те, що комусь було гірко від поразки.
Взагалі причиною може бути ціла низка факторів, які наступили одночасно: доступ до зброї (хоча навесні Флорида посилила вимоги до купівлі та носіння зброї), американська ментальність (культура успішності породжує іншу сторону медалі – величезний психологічний дискомфорт для тих, хто став неуспішним), психологічні проблеми стрілка (починаючи від комплексу "жертви" і завершуючи емоційною неврівноваженістю). Щоб все це розібрати треба більше часу, ніж один блог. Тому поки що розберемось з однією маленькою складовою – роллю комп’ютерних ігор у формуванні жорстокості.
Існує теорія, за якою комп’ютерні ігри стимулюють агресивну поведінку. Нібито людина уже не усвідомлює різниці між віртуальним світом і реальністю. І продовжує "стріляти" в реальності. Ця теорія досить поширена серед сучасних "мамочок", які намагають всіляко уберегти своє чадо та забороняють навіть торкатись комп’ютера. Але ця теорія про вплив комп’ютерних ігор не доведена. Хоча більшість (але не всі) соціальних дослідів показують, що агресивність у частини (знову ж таки не у всіх) дітей після комп’ютерних ігор зростає.
Читайте: Коли б’ються дівчата: три незручні питання
Насправді, є три теорії про вплив агресивних ігор. Одна – те, що люди стають дійсно жорстокішими через подібні шутери. Друга – те, що подібні шутери і так притягують дітей, схильних до агресивності. І третя – комп’ютерні ігри дозволяють переорієнтувати агресивність у символічний світ. Тобто, віртуальна жорстокість – можливість "спустити пар" від проблем, які накопичились у реальності. Та якщо подумати, жодна з цих теорій не суперечить одна одній. І, що не мало важливо, комп’ютерний симулятор у Флориді, під час якого відбувся розстріл, - не "стрілялка", а спортивна гра.
В цілому ж, є відомий вислів – в малих дозах все ліки, у великих – отрута. Якщо комп’ютерні ігри стають не просто невеликою частиною, а життям, то людина просто втрачає комунікативні навички. Вона менше спілкується, перестає розуміти інших та зосереджується на власному світі переживань. Переживань, яких вона не здатна висловити (бо – замкнене коло про втрачені комунікативні навички). А в емоціях їх невисловленість тисне на людину більше, ніж сама емоція. У психології є навіть спеціальний термін для цього – алекситимія. Якщо не можна висловити емоцію – вона починає лякати.
Більше того, під час засилля у житті комп’ютерних ігор гальмується розвиток емпатії – розуміння психологічного стану іншого. Люди починаються сприйматись не як особистості, а як об’єкти.
Мабуть, саме тому комп’ютерні ігри часто стають захистком для реальних жертв у реальному житті. І я не виключаю, що нападник у Флориді виявиться такою жертвою – чи то шкільного цькування чи то домашнього насилля.
Тому більшість сучасних проблем у нашому житті – не від технологій. А від того, що ми технологіями заміщуємо елементарне спілкування - те, що робить нас частиною суспільства, особистістю.
