Блог | Ритуальні жертви піару Банкової: примусова обсервація мала бути два тижні тому

У неділю в аеропорту "Бориспіль" пасажирів рейсу із В’єтнаму протримали в терміналі В більше трьох годин, доки ті самовільно не вирвалися на волю. Приблизно у той самий момент півтори години 270 українців сиділи закритими у літаку, який прилетів з Бангкока. Всі ці факапи стали реалізацією політики Володимира Зеленського "підвода обганяє коня".

Головна біда нинішньої команди в тому, що значна частина рішень ухвалюється із запізненням, і без підготовки. У неділю по обіді з’явилося повідомлення глави держави, який заявив буквально наступне: з 29 березня кожен українець, який повертається до України, буде відправлений на примусову обсервацію, тобто – у такі собі "Нові Санджари - 2". Тут кожен з нас чітко артикулює: "Пізно вср*лися". Хоча якось незручно так називати державну програму з протидії коронавірусу, але тут жодного слова не викинеш.

Питання навіть не тільки в тому, що вср*лися, але чи варто це було робити взагалі.

Заява президента прозвучала приблизно в той самий час, коли борт з В’єтнаму уже сів у Борисполі, а літак з Тайланду був на підльоті. Прикордонна служба на чолі з Сергієм Дейнекою кинулася виконувати усну вказівку Зеленського, але фактичних підстав для примусової ізоляції людей у прикордонників не було. Для обов’язкової обсервації пасажирів повинно було з’явитися рішення Кабінету міністрів… який призначений лише на вечір, і проходив (за моїми даними) на момент написання цієї колонки. Тобто громадянин Дейнека, судячи з усього, віддав розпорядження заблокувати громадян України, очікуючи не існуючої постанови КМУ… Перевищення повноважень, не інакше, що мало б знайти своє відображення в ЄРДР.

Прикордонникам не вдалося проявити свій ентузіазм на двох згаданих бортах, людей в підсумку довелося відпустити. Але у них ще на підльоті два рейси з Дохи. Очевидно, саме цим громадянам доведеться стати ритуальними жертвами нового піару Банкової на коронавірусі.

Чому піару? Так тому, що примусову обсервацію для наших рідних мігрантів треба було проводити починаючи ще з 10 - 15 березня. Під замком мали б виявитися і сотня куршавельських мандрівників-депутатів та олігархів, всі пасажири ризького та московського потягів, а також ті "польські" гастарбайтери, які так активно штурмували кордон під останній дзвінок, віщуючий закриття кордонів. І медія, і чиновники відверто говорили, що частина "репатріантів" збивають температуру, аби вільно перетнути кордон та слідувати до рідної домівки, щедро розносячи країною коронавірус. А вищі посадові особи, командарми національної протидії коронавірусу на всю країну говорили: обсервація неефективна за нинішньої кількості поверненців, всіх треба відправляти на самоізоляцію. Так що змінилося?

І ось питання: чому вони вирішилися вср*тися саме зараз, та ще й заднім числом? Не тиждень тому, не два, і навіть – не три… а зараз. А певно тому, що державні рішення ухвалюються під впливом, у кращому випадку – натхнення, аж ніяк не на основі аналізу досвіду інших країн, а також низки внутрішніх обставин.

Обсервація так обсервація. Мандрівна меншість має підкоритися інтересам більшості. Але зараз я ось уже не впевнений, що хтось тут на печерських пагорбах, усі ці повелителі жартів та Інстаграму, здатні розуміти, в чому полягають національні інтереси. Питання не в пасажирах окремого борта, а тому, що рішення хаотичні, ухвалюють запізно, і суперечать одне одному: це емоційна методологія оперативного управління країною, яка працює через відсутність цілісної стратегії. Це було б добре, коли б спорадичність стосувалась б тільки протидії пандемії, аналогічна ситуація в економіці, соціалці і т.д.

Тому готуємось.