Блог | Революція триває, Майдан – лише епізод
В річницю початку Майдану прийнято говорити про минуле, співставляти свої сподівання тоді та реальність зараз. І робити висновки. Звісно, куди ж без висновків. Але всі вони стосуються банального співставлення очікувань людей, що виходили на Майдан осінню 2013 року з результатами, які є тепер. В цьому і криється пастка, пише Лариса Волошина для День. - Яке "тепер" потрібно брати за основу, щоб зробити висновок про перемогу, чи поразку Майдана?
Де закінчення протесту і де його початок? Чи він нескінченний? І чи можна вважати причиною виникнення Майдану бажання українців підписати асоціацію з ЄС, яке і вивело перших протестувальників на площі, якщо одразу після падіння режиму Януковича стало зрозумілим, що мова завжди йшла про незалежність України від колишньої метрополії?
Українська національна революція триває більш ніж 100 років. Майдан тільки епізод. Він є свідченням того, що нація жива і її ідея пульсує в нетрях змалоросійщеної більшості. Пасіонарна частина українців може не усвідомлювати до кінця, чому виходить на площі, чому стає пліч о пліч до бою, але причина завжди одна та й сама. Кожен раз, коли виникає загроза поневолення, повстає Майдан.
Як писав американський дослідник Джозеф Кемпбелл, Герой чує поклик та рушає у путь. "Герой з тисячею облич" (англ. "The Hero with a Thousand Faces") — книга, яка якнайкраще пояснює, чому в Україні спалахували і будуть спалахувати Майдани. Українці шукають себе, намагаються окреслити базові риси національної держави.
Кожен раз, коли малоросійська ідея, - які б форми вона не приймала, - суне Україну під московську п‘яту, кожен раз в глибинах національного несвідомого прокидається Герой з тисячею обличь. Майдан - це модель майбутнього, яке може статися, якщо нація переможе.
Читайте: А дело ведь не в Порошенко
Багато хто в цю мить пирсне: "І це що, кожні п‘ять-десять років мерзнути на площах? Таке наше омріяне українське майбутнє?". Насправді, і так, і ні. Люди виходять на акції, щоб відчути єдність, побачити тисячі однодумців, підтримати їх, та бути підтриманими. Адже Майдан вирізняється небаченою самоорганізацією, солідарністю та взаємоповагою. Обурює те, що відбувається потім. Після перемоги.
Скільки разів ми спостерігали, як безстрашні та безкомпромісні люди перетворювалися на злодюжок, варто було їм зайняти місця у владних кабінетах? Скільки разів ми спостерігали, як ті, хто тягав за грудки "православних с..к", потім старанно намагалися не потурбувати їх карними переслідуваннями та судовими справами, коли самі ставали владою? Ми бачили героїв, які мародерствували, йшли на співпрацю із зрадниками, ввязувалися в брудні схеми з колишніми.
Вважається, що в процесі еволюції виживають ті суспільства, які сповідують цінності солідарності, взаємодопомоги, тобто здатні працювати на досягнення загального блага. Але в короткій перспективі завжди виживають ті особи, які піклуються тільки про себе. Майдан, а особливо пост-Майдан показують, що українці мають дві системи цінностей. Одну для героїчних часів, а іншу - для повсякденного життя.
Читайте: "Слуги" не были шокированы, что казна пустая, а на пороге война
І поки цінності Майдану - терпимість, чуйність, допомога, щедрість, вміння поступатися власним інтересом заради спільного - поки все це не буде імплементоване в загальнонаціональну мораль, ті, хто звик виживати за рахунок інших, будуть знекровлювати Україну і робити її таким чином вразливою для зазіхання сусідньої нео-імперії. Іншими словами, Майдани будуть повторюватися, доки вся Україна ціннісно не стане Майданом.
Знаєте, що відрізняє 21 листопада 2019 року від 21 листопада 2013? Тепер ми знаємо, якою є ціль і якою буде ціна поразки. Для тих, хто розуміє, що боротьба завжди велася за Україну, нічого ще не закінчилося. Вони не розчаровані і не очаровані. Вони в бою. Саме тому вони будуть на Майдані - в своєму сакральному місці зборки. Герой з тисячею обличь прокидається. А це значить, що нація ще жива. Потрібно тільки правильно обрати між власними інтересами і Україною. І все буде Майдан.
