Топ-темы:

Програма дій Уряду: презентація на отримання гранту?

Програма дій Уряду: презентація на отримання гранту?

4 жовтня Верховна Рада ухвалила затверджену Кабміном Програму дій уряду. Це дуже важливий документ державного значення, який є своєрідною візитівкою України як економічного суб’єкта. Тож я, маючи досвід затвердження планів економічного розвитку Донеччини, не зміг утриматися, щоб не простудіювати цю писанину…

Що можу сказати… Власне, це і є той хайп, який панує в Україні від початку цього року. Такий собі мікс із популярних пісень: “ні обіцянок, ні пробачень”, але “все буде добре… для кожного з нас” :)

А яким чином і завдяки чому стане добре – незрозуміло.

У кожної людини після прочитання такого плану залишаються безліч запитань. Як народжуватиме молода мама? Чи зможе молодий батько відкрити власну справу, щоб самотужки прогодувати новостворену родину? Як підростатимуть дітки, як вони вчитимуться у школі, як вступатимуть до ПТУ та університетів? Які можливості для соціальної адаптації та гідного життя матимуть люди з обмеженими можливостями?

Окрема історія – журналісти. Що буде зі свободою преси? Чи втручатиметься в їхню роботу редакція каналу? Чи зможуть вони реалізуватися, отримувати офіційну зарплату, а в майбутньому – пенсію?

І для кожної категорії населення – абстрактне “все буде добре”.

Єдина конкретика у цьому “творі на вільну тему” – деякі цифри, та й ті - притягнуті за вуха. 40% зростання ВВП, інвестиції загальним об’ємом у 50 мільярдів доларів… Чи є ці показники захмарними? Ні. Але як уряд збирається їх досягнути? Якими є точки економічного зростання? Які реформи сприятимуть залученню інвестицій?..

У тексті Програми кілька разів повторюється модне слово “людиноцентричність”. Тільки-от дефініція є – а пояснення, як і розуміння цього поняття самим урядом, – відсутнє.

З чого починається людиноцентричність? З економічних категорій, які забезпечують базові фізичні, освітні, культурні та інші людські потреби. Економіка є ключовим рушієм усього – починаючи від функціонування Міністерства освіти, науки, молоді та спорту і закінчуючи такими нагальними питаннями, як досягнення миру на Сході та деокупація Криму.

Якщо взяти за взірець Польщу та інші розвинені країни і проаналізувати, як вони переживали економічні трансформації, то можна помітити, що велику роль у них відігравало формування середнього класу. Адже середній клас – це рушійна сила країни та основне джерело поповнення її бюджету. Ці громадяни гармонійно розвиватимуться на користь держави, маючи достатньо фінансового ресурсу. Середній клас є стрижнем демократії. Це ті люди, які захищатимуть Батьківщину до останнього подиху… І жодного слова про формування цього прошарку населення у Програмі дій уряду немає. Так само, як і згадки про розвиток малого та середнього бізнесу.

Звідкіля ж тоді взятися 40% зростання ВВП та 50 мільярдам доларів? Уряд дав відповідь. Навіть дві: продаж землі та продаж українських підприємств. Отже, продати – не створити. Згадався відомий біблійний сюжет – “Бенкет Валтасара”. Згідно з Біблією, свавільний цар Валтасар дні і ночі бенкетував у своєму палаці, забувши про державні справи. Він не помічав, як міцніла сусідня Персія та, на відміну від своїх попередників, не дослухався до порад жерців і купців. Тим часом військо персів підійшло до мурів Вавилона, і під час влаштованого Валтасаром бенкету він побачив Боже послання – напис на стіні: "Пораховано, зважено й віддано персам", який передбачав швидку загибель йому та його царству.

Вкрай неприємна аналогія, але маємо, що маємо. Гектари української землі та виробничі потужності вже пораховано і зважено – залишається віддати… ну, або продати. Суті це не змінює.

Навіщо нам сьогодні Програма уряду? Навіщо взагалі країні потрібна Програма уряду країни? Для того, щоб щось створити. А для цього необхідний конкретний план дій для кожної сфери економіки, кожного міністерства, кожної обласної адміністрації, кожної мерії, кожної громади… У нашій же програмі не лише немає бачення розвитку країни на 5 років – тут взагалі країни немає. Враження від цього всього таке: продовжують надувати пузир, порожній, як барабан. Цей уряд полестив собі, назвавшись “урядом технократів”. Насправді ж це уряд “соросяків”. Чіткі послідовні кроки – відсутні…

Візьмемо будь-яку складову – цілковите “бла-бла-бла”. Але чого ще було чекати, якщо і “вживу” те ж саме? Нещодавно подивився прес-конференцію: свій хлопець говорить мовою, схожою на ту, якою в мене у Немиринцях говорять. Такому “своєму хлопцю” і підсрачник можна дати, в принципі. Я розумію, що це данина тренду – не лише українському, а світовому. Говорити про все і ні про що конкретно. Пройдемося по міністерствах?)

Отже… Міністерство охорони здоров’я. Так уже кляли Супрун, що аж, фактично, розказали тільки те, що продовжуватимуть перетворення, розпочаті за її керівництва. Я не побачив там ані рядка про електронну медицину, про страхову медицину. Начебто всі вже зрозуміли, що без страхової медицини “вторинку” і “третинку” не підняти. Скільки б не ловили лікарів і не вилучали в них по мільйону доларів чи по сто тисяч доларів, нічого не зміниться, поки не буде введено страхову медицину. Тоді в чому справа, де реформи?

Що ж, ідемо далі… Міністерство освіти. Про що там? Що в ПТУ треба вчитися? Єдине що – є якісь думки щодо грантової роботи для вчених. Але що ж на рахунок університетів? Лукашенко казав: “я их перетрахивал, перетрахивал и перетрахивать буду”. І нам не завадило б. Тому що у нас третина університетів забезпечують освіту на рівні ПТУ. Хіба не зрозуміло, що вища освіта починається з наявності справжніх університетів?! І сьогодні Міністерство освіти видає ліцензії, через них фінансуючи головних розпорядників, держзамовлення і так далі. Що буде з держзамовленнями, які пріоритети, куди прямують?..

Сказано трохи про ПТУ. Але сказано, що нічого не сказано. Сьогодні ПТУ передаються обласним державним адміністраціям, а тепер обласних державних адміністрацій вже не буде і будуть префекти… Хто буде займатись фінансуванням і як відбуватиметься трансформація системи, так і не зрозуміло. ПТУ. По середній школі – взагалі тиша: вона є, вона має бути. По дитячих садках – лише те, що має бути збільшено їхню кількість.

Наступна зупинка – Міністерство внутрішніх справ… Аж десять рядочків.

По прикордонниках - буде все добре. По ДСНС - буде класно. І щось робитиметься у сфері громадського порядку. Тільки сказано, що буде поліцейський офіцер громади. Хоча давно вже говорили про створення місцевої поліції, про передачу функцій. А фактично поліцію має бути реформовано. Вона має поділятися на місцеву, яка має бути підпорядкована і працювати в інтересах громади, і кримінальну, зі своєю вертикаллю.З цього приводу взагалі нічого не сказано.

Окрема тема – децентралізація. Коли вона закінчиться – чи є бодай якісь прогнози? Дедлайни відсутні.

Розчарувало й Міністерство інфраструктури. За 5 років – 24 тисячі км доріг, 15 портів та 5 аеропортів. Вибачте… Яких портів – державних чи приватних, чи, може, місцевих? А як же автобани, транспортні коридори? Це могло би бути одним із ключових драйверів економіки.

Щодо "Укрзалізниці" – вже хоч якийсь натяк на реформу. Але не зрозуміло, чи торкнеться реструктуризація лише рухомого складу, чи також вокзалів і самого залізничного полотна. Не розписано механізм функціонування оновленої системи.

Цей перелік можна продовжувати… Але висновки вже зрозумілі.

З’ясуймо, що взагалі повинна давати Програма діяльності Кабінету міністрів? На підставі цього документу кожна область, кожне місто, кожна громада мають сформувати план соціально-економічного розвитку на 5 років. І ці плани мають відповідати Програмі дій уряду. Не може обласна рада скласти план розвитку, який випадає із загальнодержавної концепції. Адже Програма дій Кабміну – це дороговказ для формування бюджету та подальших дій.

Зараз дороговказу як такого немає: ані для органів місцевого самоврядування, ані для бізнесу, ані для звичайних людей…

Людиноцентричність, про яку так любить говорити нова влада, – це передусім щастя для кожної людини. Програма дій уряду має давати кожному чітке розуміння своїх можливостей, пріоритетів і векторів руху. Має давати – але не дає. Тому в моїх очах цей “шедевр” – ні більше, ні менше, ніж Програма для отримання гранту. Можливо, багатьом цього достатньо. Достатньо для “лайків”, для аплодисментів. Але дуже хочеться, щоб українське суспільство подорослішало.

Коли я був керівником Донецької обласної адміністрації, я двічі на рік заслуховував департамент і ставив його представникам завдання: спрямувати точки росту по кожній сфері буття в області. Дехто в мене по 3-4 рази захищав ці “точки”. Якщо б вони мені таке понаписували, то ночами б сиділи і працювали, щоб показати, куди рухаємось, що робитиметься через рік, через два, через 5…

Я можу виправдати це неподобство і трохи втішити себе лише однією думкою: може, влада мовчить про свої плани, щоб не зурочили? У будь-якому разі, все проясниться вже дуже скоро, а саме 18 жовтня, коли буде затверджено бюджет. От тут і проясниться конкретика, тут і лусне “пузир”.

Тож чекаємо… І сподіваємося, що все і справді “буде добре”.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

УкраинаПлан действий КабминаРеформы Зеленскогоземельная реформареформамедреформареформа полицииКабинет министров УкраиныМинистерство внутренних дел УкраиныМинистерство здравоохраненияМинистерство молодежи и спортаМинистерство образования Украины
Почему вы можете доверять OBOZREVATEL
Поделиться в Facebook