Блог | "Понаєхалі, лімітчікі, прапіска, єзжайтє на малую родіну"
3 доби пропадаю на зйомках. Зранку до ночі. В перервах між зйомками копирсаюсь у стрічці ФБ. Натрапив на цікаві балачки у Фейсбуці, де відбувається вельми активне обговорення теоретично можливого перейменування площі Льва Толстого.
Я зараз не буду зупинятись на "тілі" суперечки. Бо почнеться не менший треш у коментах і під цим постом. Мене вибісило інше! Це ставлення корінних киян до приїжджих жителів столиці, яке повилазило в коментарях. Відібрав за пару хвилин кілька яскравих:
"Юлия Свечкарёва Как же Вы достали с переименованиями. Понаехали и решают тут за киевлян. Давайте уже и Киев поменяем,
Читайте: Самое важное слово не "aspiration", или Когда Украина станет членом НАТО
Сергей Михайлов Покажите мне этих "киевлян", которые высказались за переименование?! Это лимитчиков понаехавших за киевлян приняли?
Надежда Васильченко Грустно. Переименовывают лица, не имеющие к Киеву отношения! Прописка - это еще не киевлянин!
Елена Гавриш Задолбали уже со своими переименовываниями!...Отстаньте от Киева, его улиц,площадей,станций метро и т.д....езжайте на свою малую родину там и переименовывайте... я,коренная киевлянка,боюсь потеряться в родном городе... из-за вас..."
"Понаєхалі, лімітчікі, прапіска, єзжайтє на малую родіну…" - це все від одних жителів столиці іншим!
Якось у 2007 році стояв я на Хрещатику, молодий і красивий, і закликав киян та гостей міста відвідати пересувну лабораторію Nivea. Ну, була і така робота колись у мене. Дівчатка-промоутери, що зграйкою стояли поряд, запитали: "Сережа, а откуда ты так хорошо знаешь украинский? Где учил?".
Та я й кажу, що: "Ніде, молодиці, я ж з Тернопільщини, то воно з молоком матері".
Читайте: Украина заблудилась, и в этом наш шанс
Поряд стояв ханига, років 60 на вигляд. Класичний вигляд "ніщєброда": спитий, в старих лахах, папіроса в зубах. І цей персонаж, на якого я б і не звернув уваги, тоді сказав мені розкішні слова: "Так чьо ти, бл*дь, панаєхал сюда? Сідєл би в свайом Тєрнопалє"!
Так я вперше познайомився із ставленням еліти з пропискою до тих, хто "панаєхал".
Кияни! Ви чого?!
Ви звинувачуєте нас в чому? В тому, що ми намагаємось якось впливати на стан справ умісті, де ми живемо?! Ви справді вважаєте, що ненародженість у Києві не дозволяє нам впливати на процеси у столиці? Ви з нас зараз глузуєте, чи що? Може докотимось до "раисся – для русскіх, масква для масквічєй"?
Серед 400 з гаком тисяч підписників на моїй сторінці, кожен четвертий – це киянин. Готовий побитись об заклад, що з цих "киян" 80% ті, що "понаїхали". Я коли працював на MusicРадіо, у нас в колективі було 6 киян. З чотирьох десятків працівників. На зйомках я попросив зголоситись, хто киянин серед членів знімальної групи. З двадцяти присутніх на локації їх було ТРОЄ. На Новому каналі я з диким вереском "мацаю" корінних киян, бо вони у нас на каналі – рідкість!
Кияни! 12,5 років тому я переїхав у ваше розкішне місто, яке, за збігом обставин, виявилось містом моїх амбіцій і столицею моєї країни! Воно завжди мене вабило. Не тільки тому, що це місто максимальних можливостей у тій царині, в якій я працюю, але й тому, що я пам’ятав, хто 3 дні тримав Майдан на Помаранчевій Революції, поки не підтягнувся Бандерштат. Хороше місто, з характером.
Проте, я пам’ятаю розмови з киянами в 2005-2007 роках. "Что? Зарплата в 400$ в месяц? Я что, конченый?". А ми, понаїхавші, пахали і за 300 і за 250. Бились, вигризали, демпінгували, піднімали, розштовхували ліктями. МИ СТВОРЮВАЛИ КОНКУРЕНТНЕ СЕРЕДОВИЩЕ. У якому ви, корінні кияни, не бажали возитись.
Читайте: "Иней": паспорт страны ЕС не спасает от смерти на востоке Украины
Воно й зрозуміло. Є житло, є підробіток там-сям, матуся, яка нагодує. Ну ви ж не лохи, щоб за копійки пахати.
А ми пахали. І не на одній роботі. А на двох/трьох. Я вставав о 5 ранку, щоб поїхати на роботу на радіо. Зарплатою на радіо я міг оплатити житло. Все! Друга робота була на життя. Але я хотів трошки більше, тому у мене була ще й третя робота. Але не було жодного знайомого киянина, який би пахав на трьох роботах.
І я не засуджую! Я не кажу, що ліниві. Я не виявляю агресії! Ніфіга і ні разу! Я просто закликаю ставитись із повагою до нас, тих хто "понаїхав". Бо ми, по-перше, зняли з ваших голів, багато геморою в сенсі чорної роботи, а по-друге, кияни, ми своєю працею заслужили право впливати на процеси у цьому місті. Навіть, якщо без прописки. Просто нас багато. Дуже. Ми – це няні у пологових будинках і таксисти, ми – це військовослужбовці по контракту і менеджери у яких склався кар’єрний ріст, ми – це телеведучі і солісти популярних гуртів. І ми не претендуємо на ваше право називатись киянами. Ми – мешканці Києва.
Але ми звикли, щоб там, де ми мешкаємо, нам було зручно!
Змиріться!
З повагою, батько двох киян, Сергій Притула.
