Блог | Подалі від Росії, аж до розірвання дипвідносин
МЗС України запропонував вийти з СНД і розірвати Договір про дружбу, співробітництво і партнерство з Росією
Дивно, що після окупації і анексії Криму, окупації Донбасу і війни, яка продовжується, МЗС лише зараз це зробило. Фактично є низка пропозицій і президент має прийняти рішення. Але у будь-якому випадку МЗС є тою організацією, яка з самого початку мала би надати такі пропозиції. Звичайно, є проблеми в українській державі, а не лише в Міністерстві закордонних справ, оскільки лише на четвертому році війни парламентарі все ж таки прийняли закон, який визначає тимчасово окупованими частини території Донецької і Луганської областей. Напевно, це є відповідь, що відсутня політична воля називати речі своїми іменами і відповідно вживати ті логічні кроки, які вимагаються Конституцією і законами і мають здоровий глузд. Це претензія до вищого політичного керівництва, що цього не було зроблено дотепер.
Щодо того, що це може змінити. Почнемо з того, що цей окремий крок без визначення стратегії наших відносин з Російською Федерацією і, звичайно, протидії її агресивній політиці, не змінить кардинально ситуацію. Дотепер цей документ вважався таким, що гарантує нашу територіальну цілісність, була зафіксовано відмова Росії від територіальних зазіхань, зокрема на Крим.
Але враховуючи те, що Крим де-факто окупований, і Росія вважає, що він законно перебуває в її складі і не збирається його повертати, то сенсу в такому формулюванні, яке є в угоді, немає, оскільки ця угода не відповідає дійсності. Якщо ми її відміняємо, це не означає, що Росія матиме більше легальних підстав для того, щоб тримати Крим у себе. Бо він був незаконно захоплений, анексований, і анексію визнали лише 11 країн, включаючи Росію, на Генеральній асамблеї ООН в 2014 році.
Читайте: Россия попала в ловушку
Цей крок правильний. Треба переглядати повністю правову базу, яка у нас пов’язана з Російською Федерацією і з СНД, і потихеньку ці документи скасовувати або виходити з них. Оскільки нинішнє керівництво сказало, а більшість українського населення підтримує курс на європейську інтеграцію, тобто вступ до ЄС і НАТО. Тому враховуючи те, що Росія була, є і залишиться найближчим часом загрозою для України в усіх сферах, то чим менше ми маємо зв’язків з цією країною, тим краще.
Якою може бути реакція Росії на наше рішення?
Чого Україні боятися, коли є вже окуповані Росією території, коли вже розгорнута війна Росії проти України, вбито понад 10 тис. українських громадян, а наслідки цієї агресії складно собі уявити.
Я думаю, для нас не є загрозою словеса МЗС Російської Федерації, російського президента чи російських пропагандистів. Інше питання, що вони можуть активізувати механізми по дестабілізації ситуації в Україні, але з іншого боку вони робитимуть це у будь-якому випадку, оскільки політика Путіна не зміниться щодо України. Можливості у них, на жаль, ще є широкими.
Тому агресія Росії не обумовлена нашими кроками. Вона обумовлена тим, що вони бачать чи можуть чогось досягнути, коли створюють провокації або умовні підстави, і потім це роблять.
Немає жодних правових, політичних, гуманітарних або будь-яких інших підстав для того, щоб робити те, що вони зробили в Криму. Тоді Україна спровокувала своєю слабкістю. І ця слабкість була не лише в 2014 році, а й раніше. Росія є агресивною країною, для неї немає підстав, щоб здійснювати якісь протиправні дії по відношенню до України чи до інших країн.
Майдан закордонних справ постійно про каже про те, що реакція Києва є неадекватною агресивній політиці Російської Федерації. Що потрібно зробити в цілому?
Перше. Визначитися, що Росія є і залишатиметься найбільшою зовнішньою загрозою для України і українських громадян. Якщо ми виходимо з цього, тоді ми формуємо певні підходи в політичній або зовнішньополітичній сфері. Ми розриваємо дипломатичні відносини, оскільки країна, яка окупувала частину нашої території і кожен день вбиває українців, не є нашим другом, не є нашим партнером. Для цього нам не потрібні дипломатичні відносини.
Ми можемо вести перемовини з Росією щодо припинення збройної агресії, звільнення території, наших громадян, які є заручниками Кремля, і без дипломатичних відносин. Це не заважає.
Читайте: Российский город-монстр: это был бы рай, если бы...
Другий момент. Робота нашої дипломатії по блокуванню будь-яких ініціатив Росії у будь-яких міжнародних організаціях або робота з нашими партнерами в інших країнах по інтересам Росії. Ми маємо не лише воювати щодо окремих питань України в ООН чи на двосторонньому рівні, але по всьому фронту. Росія є агресивною, злою силою, яку треба стримувати не лише в окремих питаннях.
Також це питання економічні. Наша залежність від Росії, на жаль, збільшується. Це і торгівля, це і присутність російського капіталу в Україні, який пов’язаний з Кремлем. Ми маємо видавлювати звідси російські гроші, російські компанії і залучати компанії дружніх країн, які підтримали нашу територіальну цілісність, які надають нам допомогу у реформуванні Збройних Сил, які дають нам можливість купувати зброю або надають цю зброю.
Тобто ми маємо підтримати друзів і дати можливість їм тут реалізувати свої інтереси в тому числі, а Росію витискати. Те саме має відбуватися в фінансовій сфері, банківській, комунікаційній, енергетичній сфері, оскільки ми залежні не лише від російського газу, а й від ядерного палива, від контролю російських компаній над нашою енергетикою.
Також це включає гуманітарну складову. Означає необхідність створення інструментів впливу на території Російської Федерації, тобто мовлення, інтернет-проектів, які би боролись з російською пропагандою, розповідали правду про Україну і про Росію в тому числі. Це може бути і підтримка російської опозиції в Україні або в інших країнах. Тобто це комплексні речі.
Звичайно це є реформування сектору оборони і безпеки, і відповідна підготовка до відбиття широкомасштабної агресії, яка все ж таки можлива, якщо не на цьому етапі, то в майбутньому, оскільки російське керівництво не відмовиться від своїх агресивних планів.
І в цьому плані звичайно є і маленький шматок - двосторонні договори.
Тобто у протидії агресії Росії має бути комплексний підхід. Такої стратегії я не бачу в українського керівництва, вони живуть принципом "бізнес як завжди".
