УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Анатолий Кравчук
Анатолий Кравчук
Офицер ВС Украины

Блог | Оцінка британським полковником української армії

Оцінка британським полковником української армії

До недавна, був в Україні такий собі Ґлен Ґрант – британський полковник, який впродовж трьох років брав участь в роботі комітету реформ Міністерства оборони і от, він поїхав.

Поїхав геть з країни, не з квітами і подякую, за надання практичної допомоги, щодо наближення української армії до НАТОвських стандартів, а по-тихому, попередньо правда, передавши свій звіт, як потрібно – по команді, а потім, власне не побачивши жодної реакції на нього з боку тих, кому він адресувався, представив його через ЗМІ широкому загалу.

Читайте: Путін мусить знищити таку Україну, яка існує зараз

Скажу чесно. Читаючи його, серце стискалось від смутку, бо писав британський полковник про мою, про українську армію, про ту армію, яка приступила до активної фази реформування два роки тому і практично за ці два роки виконала 90% від спланованих заходів, а заходи ми планували разом із нашими колегами із США та Альянсу і то не я сказав, бо ж я так гарно говорити не вмію.

То сказав Міністр оборони України Степан Полторак, після зустрічі у Вашингтоні з керівництвом Пентагону, але не про це зараз.

Повернусь краще до Ґлен Ґранта і надам всього декілька його тез із повторюсь, величезної доповіді надрукованої в Kyiv Post і почну, з переконання полковника, що "Путін мусить вторгнутися в Україну. Він ще не готовий. Але ознаки його підготовки є чіткими. Він продовжує воювати і вбивати на Донбасі. Він продовжує війну і випробовування нової зброї, людей і методів в Сирії. Він посилює військову міць в Криму. Він посилює Калінінград для блокування західного підкріплення. Він залишає військове обладнання в Білорусі. Він продовжує переобладнувати армію, особливо танками та сучасними технологічними системами. Все це виходить далеко за межі будь-яких потреб мирного часу. Він витрачає обмежені національні ресурси на військових, замість задоволення потреб в інших місцях. Він продовжує готуватися у передбаченні стратегічної війни на заході, а це означає, що Україна не зможе уникнути нападу і стане головною метою. Російське Міністерство оборони відкрито каже в засобах масової інформації, що вони потребують ще три роки для переозброєння армії на заході танками та завершення навчання. Цей час не повинен гаятись Україною".

Читайте: Сколько должен получать солдат ВСУ?

Реакцію Заходу на явну загрозу з боку Росії пан Ґлен оцінює так: "Лише США, Польща і країни Балтії серйозно ставляться до цієї загрози. Інші чекають і сподіваються, що все це вгамується. Навіть НАТО працює лише впівсили…".

"Сепаратисти - це просто гарматне м’ясо. Їхнє завдання - бути "покупцями часу", поки Росія готується. Вони також є частиною російської стратагеми. Високопосадовці Збройних Сил України вважають, що вони перемагають, бо вони сконцентровані на тій же обмеженій тактичній війні. Вони і Міністерство оборони України втрачають шанси, тому що вони не готуються достатньо швидко до стратегічної та оперативної війни, яка скоріше за все розпочнеться не на Донбасі, що не дозволить застосувати наявні війська" – вважає британець.

А тепер оцінка тієї "священної корови", за яку наше і не тільки наше, але й, як не дивно, і російське керівництво, разом із нашими західними партнерами так міцно тримаються: "Фіксація військ в одній оборонній позиції, як вимагають Мінські домовленості, є невірною, тому що це надає противнику стратегічну перевагу. Росія щодня користується цим фактом. Втрата стратегічної переваги - це найбільша поразка будь-якого національного чи військового керівництва. Окопна війна також породжує вкопаний менталітет серед солдатів і штабів, який йде проти всіх правил війни, якщо ви хочете перемогти".

А тепер дещо стану наших військ, нагадаю, саме тих, що досягли 90% сумісності з НАТО: "Українська армія покращується, але в цілому вона не є однією з найкращих у Європі, оскільки вона має деякі критичні структурні недоліки. Надходження в армію протитанкових комплексів Javelin не вирішить ці недоліки і може навіть поглибити їх. Дуже часто дивовижну хоробрість і незначні тактичні успіхи приймають за оперативні та стратегічні спроможності.

Оперативна спроможність - це здатність проектувати силу в будь-яке місце і виграти битву. Україна цього не має. Стратегічні спроможності мають чітку національну мету, яка в свою чергу створює засоби для проведення операцій там, де вони потрібні для досягнення цієї мети. Уряд України не має такої логіки мислення, як на національному рівні, так і в рамках Міністерства оброни та військового персоналу.

Бачення мобільної армії відсутнє на всіх рівнях керівництва Збройних Сил України. Армія є слабкою з точки зору якості старших командирів та штабів, а також критично слабкою в галузі зв'язку, логістики та медичних послуг".

І головне, британець не лише зазначає на проблемах, а радить що слід робити:

"Армії необхідно отримати наказ стати активною, тому що пасивність знищує бойовий дух. Батальйони повинні заохочуватись знищувати будь-яке заборонене Мінськом озброєння, яке не знаходиться в зонах зберігання, і знищувати будь-які російські підрозділи, які нападуть на них у межах зони їх відповідальності. Вони повинні домінувати вночі, переробити системи управління, зв'язок та артилерію, щоб стати супершвидкими, відповідаючи точно, коли ворог атакує.

Самооборона є найвищим юридичним правом, доступним для будь-якої країни, тому активна оборона є юридичним правом кожного солдата".

А тепер, трохи про штаби: "поки мислення в штабах залишається радянським, ніколи не буде необхідних фундаментальних змін.

Основна необхідна зміна системи - це зміна лідерства. Радянський менталітет вимагає контролю та покарання винних. Це потрібно замінити делегуванням, мотивацією та винагородою. Система, що базується на застосуванні влади, є застарілим похміллям радянської епохи і не підходить для нової сучасної України. Це вбиває Збройні Сили України. Офіцери, які покладаються на застосування влади і контроль, повинні бути відсторонені, тому що вони ніколи не матимуть інтелектуальної спритності або мудрості, щоб навчати війська та воювати у динамічній війні.

Проведіть аудит сил і зніміть або різко зменшите штаби, підрозділи та військовослужбовців, які не беруть участі у бою, готуються до бою, або відпочивають після бою. Невикористаний персонал з'їдає кошти. Переведіть гроші до іншого місця, адже Вам потрібна кожна копійка. Будьте безжалісними щодо скорочення видатків".

Дуже цікаво, британець висказався про навчання: "Всі курси професійних військових офіцерів повинні бути скорочені до 8 місяців бойової підготовки на місцях, щоб як можна швидше набрати молодих офіцерів в бойові підрозділи, використовуючи модель JROTC / ROTC.

Академії слід закрити, а кошти перенаправити".

В якості резюме, Глен Грант наголосив: "Це прості зміни, але вони потребують термінових політичних рішень. Час витрачається даремно, а час - це найважливіший національний ресурс у цій війні. Причина того що багато змін не відбулись в тому, що Генеральний штаб контролює все, але має обмежений військовий досвід і має небагато навичок, як втілювати та проводити зміни. Дії, які потрібні займати від трьох до чотирьох днів, займають місяці, якщо вони взагалі трапляються. Але більше того, політичне бажання відзначити і похвалити армію за їх чудові результати поки що затьмарює їх у проведенні величезних і життєво необхідних кроків".

До сказаного можна відноситись будь-як, в міру своєї освіченості за радянськими стандартами і, звісно, згідно загальної культури, але одне для мене геть не зрозуміло – навіщо запрошувати радників з НАТО аби потім не те що не прислуховуватись до їх порад, а просто відверто їх ігнорувати.

То, може вони теж – агенти Путіна, а може ми не там тих агентів шукаєм і давно вже треба звернути увагу саме на того, хто так гучно завжди про них волає, лише почувши про будь-яку критику в свій бік, то може насправді він і є – тим самим агентом???

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...