Блог | "Колись їх все одно будуть судити"
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
Цей "документ доби" походить з архіву моєї мами, Надії Яківни Забужко - на той час вона вчителювала в київській СШ № 67. Коли в школу прийшла "рознарядка" на дитяче поголів'я для проходу радіоактивним Хрещатиком (створювати масовкою потрібну "картинку для телевізора" придумали зовсім не в Путіна!), мама набрала собі повну сумку цих перепусток, але своїм 8-класникам роздавати їх не стала, а сказала, що й сама на демонстрацію не піде.
(Зараз після того її вирядили на пенсію, але чи це було "після того", чи "через те", - достеменно не знаю, і спитати вже нема в кого). Так і залишився цей розсип кислотно-зелених прямокутничків у шухляді маминого столу: вона до останку вірила, і мене запевняла, що "колись їх все одно будуть судити" (с). Берегла речовий доказ для майбутніх поколінь.
І так воно й буде, ще на нашому віку: все таємне стане явним.