Блог | "Иду по улице, мне всего 47. А навстречу она, ей уже 25..."
#Подзаборноебогословие
Опытный и мудрый мужчина в полном расцвете сил, Петр Николаевич, спрашивает у веселого попа Дрочки.
- Отче, ну как же так, Иисус накладывает на нас бремена неудобоносимые, говорит, что все мы страшные грешники.
- Вы про що, Миколаєвичу?
- Да все про ту страшную заповедь, что нельзя смотреть на женщину с вожделением. Ну, а как же жить с этим? Иду я по улице. Мне всего 47, а навстречу она, и ей уже 25, она в активном поиске, так и стреляет глазами по сторонам и впереди у нее тоже …эээ… глаза такие выразительные, большие. Разрез… грациозная походка… Как же на такую не обратить внимания. А почитаешь Евангелие, так впору в отчаяние впасть. Что же делать.
Читайте: Людям комфортно жить по-д*бильному
- Одна справа гріхи, а інша справа страсті. Страсть – це гріховне наше бажання, а гріх – це дія. Людина може мати страсті, але не мати гріхів. Гріх – це дитя страсті. Ісус Христос закликає нас до досконалості, до найвищого рівня, а для цього вказує не на сам гріх, а на його корінь. Ось дивись. Написано також, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно – є чоловіковбивця. В людині спочатку народжується гнів, потім ненависть, а потім вона насправді може вбити. Так сталося із нашими переселенцями в Залісся. Вони нас зненавиділи за нашу незалежність, а потім прийшли вбивати, бо не схотіли побороти свої страсті у зародку. Те саме стосується і інших заповідей. Отже борися не з наслідками, а з причинами. Про це казав Господь. Зрозумів?
- Да зрозумел. – почухал затылок Николаич. – А что с вожделением то делать, отец Василий?
- Дивись на дівчину як на прекрасне Боже створіння і втішайся жінкою юності твоєї. Та пам'ятай, що Господь все створив красивим і краса врятує світ.
