Блог | Головна перевага української армії
Порошенко заявив, що українська армія буде одною з найсильніших в Європі і наголосив, що ми розбудовуємо весь сектор безпеки під стандарти НАТО. – Ред.
Ми просуваємося у бік НАТО. Ми запроваджуємо адміністративні, технічні і військові стандарти, адаптовані під вимоги Альянсу. Цей шлях є довгим, але в будь-якому разі він кращий, ніж будь-який інший варіант. Якби ми були в форматі НАТО, то агресії на кшталт російської не могло б і бути. Але у будь-якому разі цей шлях є довгим і він наражається на різне бачення місця України в Європі з боку інших європейських країн.
Тому рух в НАТО зовсім не означає, що ми не маємо здійснювати заходи, які безпосередньо скеровані на зміцнення обороноздатності держави за рахунок посилення війська незалежно від того, будемо ми в НАТО чи ні, враховуючи достатньо болючий для нас приклад, пов’язаний з загарбницькими діями Росії відносно Криму і щодо наших областей на Сході України. Ми розуміємо, що армія залишається важливим чинником компенсації таких негативних дій Росії, які насправді недружні. Питання НАТО є важливим, але не настільки критичним, щоб можна було ігнорувати зусилля, пов’язані з нашими власними заходами.
Ознакою сильної армії є те, наскільки вона може компенсувати зовнішні ризики і виконати своє головне завдання. Воно прописане в законі про Збройні сили. Забезпечити територіальну цілісність та недоторканність наших кордонів з використанням силового компоненту – це те, за що відповідає армія. Але чинники, пов’язані з захистом країни, мають економічну, інформаційну, фінансову і силову складові.
Фактично питання силової складової – це якраз той компонент, який безпосередньо покладається на Збройні сили.
Читайте: Осінь обіцяє бути гарячою: три сценарії Путіна для України
Питання сильної чи слабкої армії може визначатися за різними чинниками. Можна зважати на міжнародні рейтинги, можна зважати на реальний бойовий досвід, на реальну спроможність війська протидіяти агресору, який може переважати за чисельністю і якістю. І в цьому сенсі для мене головний чинник – це наявність бойового досвіду. Тому що навіть технологічна армія, яка не має бойового досвіду, може поступатися військам, які його мають.
Тому поки що головна цінність, яка має бути збережена в українському війську – це якраз забезпечити збереження стрижня людей, який має бойовий дух і досвід і готовий його передавати. І питання держави полягає в тому, аби не розплескати це головне надбання. Тому навіть якщо ми потім створимо найбільш сучасну техніку, знайдемо найбільш складні технологічні рішення, але не знайдемо людей, які готові віддано на цій зброї воювати, то ми можемо суттєво послабити наш оборонний потенціал.
Це важливий момент, який треба розуміти і зберегти кістяк офіцерів, які починають насправді трохи прохолодно ставитись до питання свого майбутнього у війську. І це якраз на мою думку є наслідком певного ігнорування з боку державних інституцій потреби в військових. Тут і соціальні питання, і питання пов’язані з мотивацією і спроможністю забезпечити відчуття власної потрібності у цей складний період. Часом є таке враження, що це відчуття іноді втрачається.
Так що питання щодо сильної армії я відношу до бойового досвіду, наявності стрижня людей і звісно технічного переоснащення, про що президент так само вже говорив на Михайлівські площі на виставці військової техніки.
Наша армія відрізняється від армій Європи бойовим досвідом, тому що єдина держава в Європі, яка, скажімо так, почала війну з Росією після російської агресії - це Україна. Ситуація по Грузії була такою самою в цьому шляху, але в Україні бойові дії тривають близько чотирьох років, і власне ми маємо постійні виклики, які компенсуються якраз Збройними силами. Тому питання про бойовий досвід лежить на поверхні.
