Блог | Галичини, як і Київської Русі, не існувало
Насправді Галичини не існувало дуже довгий час. Але не тільки Галичини не існувало. І Київської Русі не існувало, і Візантійської імперії не існувало, і Галицько-Волинського князівства не існувало. Це все концепції 19 століття. А потім це записали в книжки.
Сама згадка Галича і землі навколо нього насправді стара. Вона суто технічна. Це Галицька волость чи Галицька земля. Умовно кажучи, це територія, з якої князь, який сидів у Галичі, збирав податки. Але якщо не було такого терміну “Галичина” — не означає, що вона не існувала. У Біблії жодного разу не згадується слово “релігія”, але це не означає, що Біблія — не релігійна книжка. Існувало щось, що, можемо казати, служило будівельним каменем для пізнішої Галичини. І це щось — це п’ять, умовно кажучи, концептів, які можна назвати п’ятьма Галичинами, - передає Збруч.
Найраніший — те, що називаємо Галицько-Волинське князівство. Другий — це Руська земля у складі Речі Посполитої. Третій — це австрійська Галичина. Четвертий — Distrikt Galizien (округ Галіція, — авт.), яка існувала 3 роки за німецької окупації. Ну, і п’ятий — наша рідна Галичина, яку ми знаємо останні 27 років.
Очевидно, сьогодні ми говоримо з точки зору цієї останньої Галичини. Але коли ведемо мову про її коріння — то це третя Галичина, австрійська. Насправді спосіб думання про Галичину склався тоді.
Що дивно з життям Галичини — це те, що цей термін був повністю “затертий” у 20 столітті. Як тільки над цією територією перебрала владу Польща, вона ввела термін “Малопольща” і не вживала свідомо термін “Галичина”. З двох причин: це могло нагадувати українцям про їхній автономний статус; і оскільки Польща бачила себе як централізовану державу, будь-яка згадка про автономію була для неї неприпустима.
Читайте: Україна ризикує перетворитися на нинішню Сирію
У радянські часи “Галичина” теж не називали — вживався термін “Західна Україна”. Я сам себе пробую запитати і, чесно, не можу відповісти, коли вперше почав думати про цю територію як про Галичину, а не як про Західну Україну. Думаю, доволі пізно.
У 20 столітті були короткотривалі винятки, коли цю територію називали Галичиною. Вперше — це Галицька РСР. Був такий термін: коли Червона армія наступала на Варшаву, вирішили створити окрему галицьку державу, яка називалася Галицька Радянська Соціалістична Республіка. Вона проіснувала всього два місяці 1920 року. Про неї ніхто не пам’ятає — може, й добре.
Вдруге — це Distrikt Galizien. Це німецький новотвір, який був спеціально створений, щоб уникнути назви “Україна” і сказати, що це німецька територія.
Попри те, що Галичина була свідомо забута у 20 столітті, цей термін дуже швидко відродився за часів “перебудови”. За підрахунками істориків, у тодішній пресі — “Українському віснику”, “Євшан-зіллі”, “Молодій Галичині” — вперше термін “Галичина” вживається 1987 року. І то не в контексті Галичини, а як Українська Галицька Армія. Ще тоді головним терміном лишався “Західна Україна” як синонім Галичини. Чітко термін “Галичина” проявився у 1990 році — з перейменуванням “Ленінської молоді” на “Молоду Галичину”. Це, а також Галицька Асамблея — перші офіційні відновлення терміну “Галичина”. Галицька Асамблея з’явилася 1991 року і була породжена політичними обставинами. У 1990-му відбулися перші відносно вільні вибори. Три галицькі області (Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська) вибрали некомуністів. Що поставило владу цих трьох областей у дуже незручне становище, бо Київ, який залишався комуністичним, свідомо пробував задушити їх економічно. І тоді, власне, Чорновіл озвучив ідею, що ці три області мають об’єднатися, щоби спробувати економічно вийти з цієї ситуації. Це не був автономізм. І тим більше не був сепаратизм. Це була чітка спроба економічно вийти з тієї ситуації, яку в той час нав’язував комуністичний Київ.
Читайте: Для України добрих прогнозів не маю
У той же час термін “Галичина” відроджується в Польщі — як товарний знак. Там називають готелі “Galicja”, ресторани “Galicja”…
Коли вперше Галичина починає існувати як реальність? Очевидно, що 1990 року, коли відбулися вибори, і 1991-го, після березневого референдуму, коли Галичина єдина проголосувала за незалежність України. А потім, 1991 року — наступний референдум і вибори президента, коли Галичина проголосувала за Чорновола. Тоді чітко показалося існування Галичини як окремої території. І це буде повторюватися у дуже багатьох випадках пізніше. Найсмішніше, що кілька років по тому були другі президентські вибори в Польщі. І якщо подивитися на результати цих виборів, то територія, яка голосувала за Чорновола, і територія, яка голосувала за Валенсу, якщо разом скласти їх — це вся стара Галичина. Краків голосував за Валенсу, а Краків стоїть на Віслі, а далі за Віслою, як у них кажуть, вже Росія. Тобто якщо дивитися на цю карту, раптом розумієш, що історія має значення. Бо ця Галичина зникла 80 років тому — і раптом, несподівано, нізвідки вона взяла і з’явилася знову. І ця Галичина не українська — а власне та, австрійська!
Польський дослідник Томаш Зарицький (Tomasz Zarycki), який займається політичною географією, у 1998 році порівняв голосування у Литві, Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині й Україні. Він пробував знайти, чи є якісь певні схеми. З’ясувалося, що зі всіх цих територій тільки один регіон чітко голосує інакше. І це Галичина, австрійська Галичина. Вона реально існує. Бо є щось таке, що називається надзвичайною і дивною живучістю Галичини. Адже її роками витирали з карти. У 20 столітті вона існувала три роки з 70-ти. І раптом з’явилася знову.
