Блог | День Перемоги, як свято, померло
Мені видається, що, власне, "День Перемоги", як свято у його класичному розумінні, померло кілька десятиліть тому. Із більшістю реальних ветеранів цієї війни.
Тут варто нагадати, що власне до 1965 року такого свята не було. І за цей період дуже велика кількість героїв-ветеранів вже померли.
Адже, думаю, ні для кого не буде новиною, що 4 роки гниття в окопах, важких поранень та тогочасного "лікування" нікого здоровішим не робили. Десь 20 повоєнних років - це і був той термін, коли померло дуже багато ветеранів, яких доконали хвороби, поранення та, чого гріха таїти, повоєнний голод та важкі умови життя.
Далі в СРСР почав вибудовуватися культ. Тим потужніший, чим менше залишалося ветеранів, і чим більше часу минало.
І це - не випадково. Адже культ легше будувати без живих свідків.
Які могли б, наприклад, розказати про розгроми 1941 року, про "визволення", яке на Правобережній Україні супроводжувалося масовим "призивом" усіх чоловіків та негайним киданням їх у бій. За підсумками чого були цілі села самотніх вдов з купою дітей на руках.
Читайте: Варваров не добивают до конца
Далі цей культ набув логічного піку десь у 70-80-ті та... помер.
У 90-ті з "Культу Перемоги" не лишилося майже нічого. Окрім Параду та вихідного.
У Росії у 90-ті навіть кіно про війну майже не знімали.
І от з черговим відродженням російського імперіалізму відродили і "культ Перемоги". От тільки навіть до радянського культу він має опосередковане відношення. Як і "георгіївська стрічка" до 9 травня.
Він створений майже з нуля.
Це імперський мілітарний культ. З цим "можем повторіть", яке, думаю, навіть у роки СРСР було неможливим. Ну, коли жили реальні ветерани, які могли сказати: "Що повторити? Голод, блокаду, смерті та руїни?"
Все це настільки штучно, нещиро та порожньо...
При цьому у нас теж прагнуть створювати якісь власний мілітарний культ, на основі комбінування героїки 2-ї світової та АТО. Звісно, можна знайти певний символізм та аналогії, але більшість з них - штучні.
Для України 9-те травня - день, який повною мірою характеризує множинність ідентичностей, поглядів та векторів в середині держави, а також те, як ми "зависли" між УРСР та Україною. І так і не визначилися, що ж конкретно для нас означає наше минуле?
